Ухвала суду № 41950188, 25.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2014 рокусправа № П/808/171/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року

у справі № П/808/171/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001142600 від 26.12.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки № 282/26-00/00191885 від 12.12.2013 стосовно порушення підприємством пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та застосування до нього штрафних санкцій, передбачених п. 119.2. ст. 119 Податкового кодексу України. Позивачем у встановлені Податковим кодексом України строки подавався уточнюючий розрахунок податкової звітності, крім того, відсутня повторність правопорушення протягом року, у зв'язку з чим застосування штрафної санкції, яка передбачена у абз.2 п.119.2 ст.119 ПК України, у сумі 1020 грн. є безпідставним.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2014 адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001142600 від 26.12.2013.

Постанову суду мотивовано безпідставністю застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до п.119.2 ст.119 ПК України, оскільки товариством своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, самостійно усунуто виявлені помилки, і бюджет не зазнав втрат. Крім того, у відповідача не було підстав для кваліфікації правопорушення, як повторного та, відповідно, для накладення штрафу у розмірі 1020 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову.

Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що податковим правопорушенням є саме факт подання в неповному обсязі податкової звітності за формою 1-ДФ і таке правопорушення є завершеним під час подання податкової звітності, а факт подання в подальшому уточнюючих розрахунків лише підтверджує факт вчинення такого правопорушення. Таким чином, при поданні уточнюючих розрахунків товариством виконано приписи ст.50 ПК України, що на думку відповідача, не звільняє позивача від відповідальності за вчинення податкового правопорушення, як то передбачено ст.119 ПК України.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, зазначає, що суд першої інстанції, встановивши, що позивачем своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, а також самостійно усунуто виявлені помилки, прийшов до правильного висновку про необґрунтованість та недоведеність податковим органом факту порушення позивачем вимог податкового законодавства і, як наслідок, про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій, які визначені спірним податковим повідомленням-рішенням, тим більш, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (26.12.2013) у відповідача не було підстав для кваліфікації правопорушення як повторного і для накладення штрафу у розмірі 1020 грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 16.01.2013 ПАТ «Запоріжвогнетрив» подана до СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі податкова звітність (форма № 1ДФ) за IV квартал 2012 року, до якої не було включено суму доходу, виплаченого фізичній особі за операцією з викупу емітентом (ПАТ «Запоріжвогнетрив») власних цінних паперів у розмірі 350289,42 грн. (а. с.21).

22.04.2013 позивачем до податкового органу подано уточнюючий податковий розрахунок за формою № 1ДФ за IV квартал 2012 року, яким графи 3 та 3-а доповнені сумою 350289,42 грн. за ознакою доходу « 112», тобто інвестиційним прибутком (доходом) від операцій з цінними активами (а. с.22).

12.12.2013 відповідачем складений акт № 282/26-00/00191885 про результати камеральної перевірки щодо подання уточнюючої податкової звітності за формою № 1ДФ ПАТ «Запоріжвогнетрив» за IV квартал 2012 року (а. с.16, 17).

Даним актом зафіксовано встановлене камеральною перевіркою порушення, суть якого полягає в тому, що ПАТ «Запоріжвогнетрив» подало по строку податкову звітність за IV квартал 2012 року не у повному обсязі, за що передбачена відповідальність у п.119.2 ст.119 ПК України.

26.12.2013 на підставі даного акту перевірки, у зв'язку з порушенням позивачем пп.«б» п.176.2 ст.176 ПК України, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001142600, яким до товариства застосовані штрафні санкції у розмірі 1020 грн. відповідно до п.119.2 ст.119 ПК України (а.с.20).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За визначенням, наведеним у п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та /або сплаченого податку.

Згідно п.49.1 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

У п.51.1 ст.51 ПК України визначено, що податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Відповідно пп.«б» п.176.2 ст.176 ПК України (про порушення якого зазначає в акті камеральної перевірки відповідач), особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до п.119.2 ст.119 ПК України (в редакції на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення) встановлено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Одночасно Податковий кодекс України встановлює можливість внесення змін до податкової звітності платником податків.

Так за правилами ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно п.120.2 ст.120 ПК України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавцем встановлено окремий вид відповідальності для особи - податкового агента в розумінні ст.18 ПК України за податкове правопорушення, яким є саме факт подання у неповному обсязі з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності за формою 1-ДФ про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків. Таке правопорушення є завершеним під час подання податкової звітності і факт подання в подальшому уточнюючого розрахунку не звільняє таку особу від відповідальності, встановленої ст.119 ПК України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність податковим органом порушення позивачем вимог податкового законодавства, які ґрунтуються на тих обставинах, що позивачем своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, самостійно усунуто виявлені помилки, при цьому бюджет не зазнав втрат.

Також є невірним посилання суду першої інстанції на положення п.120.2 ст.120 ПК України, оскільки в даному випадку допущена позивачем помилка в податковій звітності (форма № 1ДФ) за IV квартал 2012 року не призвела до заниження податкового зобов'язання, отже для позивача, яким у встановленому ст.50 ПК України порядку внесено зміни до вказаної податкової звітності шляхом подання уточнюючого податкового розрахунку, не настають негативні правові наслідки у вигляді штрафу, встановленого абз.2 п. 50.1 ст.50 ПК України.

Крім того, з огляду на дію закону в часі є помилковим посилання суду першої інстанції на п.119.2 ст.119 ПК України з урахуванням внесених з 01.01.2014 змін, згідно яким передбачені цим пунктом штрафи застосовуються лише у разі, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.

На час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення дана норма не діяла, отже не могла застосовуватись при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для кваліфікації правопорушення, вчиненого позивачем, як повторного, і, відповідно, для накладення на товариство штрафу у розмірі 1 020 грн.

Відповідач в даному випадку виходив з того, що до позивача вже застосовувались штрафні санкції за подання податкової звітності за формою 1ДФ з недостовірними відомостями та помилками, а саме: податковим повідомленням-рішенням № 0000860026 від 17.12.2012 позивачу визначено суму штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб на суму 1 грн.;

податковим повідомленням-рішенням № 0000180026 від 14.01.2013 позивачу визначено суму штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб на суму 1020 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, означені податкові повідомлення-рішення оскаржені платником податків в судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2013 у справі № 808/848/13-а податкове повідомлення-рішення № 0000860026 від 17.12.2012 визнано протиправним та скасовано.

На момент прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.12.2013 № 0001142600 означена постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2013 у справі № 808/848/13-а законної сили не набрала у зв'язку з її апеляційним оскарженням.

Отже з урахуванням приписів п. 56.18 ст. 56 ПК України штраф, застосований податковим органом податковим повідомленням-рішенням № 0000860026 від 17.12.2012, є неузгодженим.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2013 у справі № 808/733/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, податкове повідомлення-рішення № 0000180026 від 14.01.2013 визнано протиправним та скасовано. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.08.2013 № К/800/33146/13 СДПІ у відкритті касаційного провадження відмовлено.

Виходячи з наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - 26.12.2013 у відповідача не було підстав для кваліфікації дій відповідача за п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України як таких, що вже були вчинені до платника податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення у даній справі, ухвалив правильне по суті рішення про задоволення позову.

Передбачені статтею 202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі № П/808/171/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Л.М. Нагорна