Ухвала суду № 41950165, 04.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року

справа № 808/8395/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у справі №808/8395/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меотіда ЛТД» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меотіда ЛТД» 28 жовтня 2012 року звернулось до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, згідно якого, просить:

- визнати протиправними дії посадових осіб відповідача при складанні акта перевірки ЦОД «Меотіда» №000262 від 09.07.2013 р.;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №000169 від 15.07.2013 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказана постанова підлягає скасуванню, оскільки висновки відповідача щодо здійснення позивачем продажу та реалізації продуктів харчування, викладені у акті перевірки №000262 від 09.07.2013 р (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржену постанову є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправною та скасувати постанову відповідача №000169 від 15.07.2013 р. У задоволені позову в іншій частині відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваної постанови.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з’ясування судом обставин справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що представником позивача під час перевірки не була надана супровідна документація щодо якості та безпеки продукції. Крім того на продукції відсутнє споживче маркування. 15.07.2013 року на 15.00 представника позивача викликались відповідачем для розгляду матеріалів перевірки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено планова перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів Дитячим оздоровчим центром «Меотіда» ТОВ «Меотіда ЛТД» за адресою: Запорізька область, Приморський район, с. Набережне, вул. Д.Бідного, 20.

За наслідками цієї перевірки складений акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 000262 від 09.07.2013 р. Згідно якого встановлено, що позивачем порушено норми ст.ст. 6, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п.17, 21 «Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.06 р. №833, а саме: для виготовлення страв використовувалась плодоовочева продукція без інформації в обсязі, передбаченому законодавством у будь-якій наочній формі про найменування та місцезнаходження виробника продукції, дату збору, строк придатності до споживання, вміст або відсутність у складі продукту генетично-модифікованих компонентів, найменування нормативного документу, вимогам якого повинна відповідати продукція тощо. Позивачем під час перевірки не була надана супровідна документація щодо якості та безпеки продукції, де має міститися відповідна інформація, а споживче маркування взагалі було відсутнє, використання такої продукції для виготовлення страв, які вживають діти, вважається небезпечним (а.с.6-10).

Приписом акта перевірки заборонено реалізацію вищезазначеної продукції за відсутністю документів, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим (з приміткою «допускається за постановою адміністративного суду»). За результатами перевірки відповідачем прийнято постанову від 15.07.2013 року та до позивача застосовано санкцію, передбачену ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» у вигляді штрафу у розмірі 1281,78 грн. (а.с.24).

15.07.2013 р. до відповідача надійшов лист від позивача з повідомленням про усунення недоліків, виявлених під час перевірки, наданням накладної №СВ-0000003 від 09.07.2013 р. на повернення товару постачальнику та проханням до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області не подавати позов до адміністративного суду з цього питання (а.с.44).

25 липня 2013 року вказана постанова була оскаржена до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів. 24 вересня 2013 року позивачем була отримана відповідь Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, якою скарга була залишена без задоволення.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом эУкраїни «Про захист прав споживачів», оскільки позивачем надаються саме комплексні послуги з оздоровлення та відпочинку дітей в ДОЦ «Меотіда», до яких зокрема входить і харчування, тому саме вказана комплексна послуга, а не продукти, з яких виготовлено страви, є продукцією в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Згідно з ч.8 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець не звільняється від відповідальності у разі неодержання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.17 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №833 від 15.06.2006 р., забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку. Згідно п.21 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів суб'єкт господарювання зобов'язаний, зокрема, надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.

Пунктом 1 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, передбачено, що ці Порядок та правила визначають загальні умови провадження торговельної діяльності суб'єктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, закладами ресторанного господарства, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування споживачів (покупців), які придбавають товари у підприємств, установ та організацій незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України. Відповідно до п.1 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства цими Правилами регламентуються основні вимоги щодо роботи суб'єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства.

Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі договорів на придбання путівок на послуги по оздоровленню, позивачем надаються саме комплексні послуги з оздоровлення та відпочинку дітей в ДОЦ «Меотіда», до яких зокрема входить і харчування, Тому саме вказана комплексна послуга, а не продукти, з яких виготовлено страви, є продукцією в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що відповідач помилково ототожнює продукти та сировину, з якої виготовляються страви у дитячому оздоровчому закладі, з продукцією, яка реалізується у закладах торгівлі, тому висновки про порушення позивачем ст.6, 15 Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими, а до вказаних правовідносин не застосовуються положення Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів та положення Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, на порушення яких вказував представник відповідача в своїх поясненнях.

Спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства освіти і науки України №232/329 від 01.06.2005 р., затверджено Порядок організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах (далі-Порядок). Вказаний Порядок визначає механізм організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах незалежно від їх підпорядкування, типу і форми власності, і є спеціальним нормативним актом, що регулює вказані відносини.

Відповідно до п.14 Порядку відповідальність за безпеку і якість продуктів харчування та продовольчої сировини, готової продукції покладається на постачальника, організацію (підприємство), що забезпечують харчування учнів, або керівника закладу, якщо працівники харчоблоку входять до штатного розпису закладу, відповідно до Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини». Згідно до п.15 Порядку продукти харчування та продовольча сировина повинні надходити до навчальних та оздоровчих закладів разом із супровідними документами, які свідчать про їх походження та якість (накладні, сертифікати відповідності, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи тощо). Відповідно до п.19 керівником закладу (навчального, оздоровчого, підприємства громадського харчування або організації, що надає послуги з харчування дітей) затверджуються примірні двотижневі меню, які погоджуються з територіальною установою державної санітарно-епідеміологічної служби.

При цьому судом першої інстанції досліджені докази наявні в матеріалах справи на підтвердження здійснення позивачем комплексних послуг з оздоровлення та відпочинку дітей, а саме меню на 23.07.2013 р., сертифікат відповідності на надання послуг харчування їдальні та додаток А до сертифіката відповідності, перспективне меню дитячого оздоровчого закладу (погоджене з головним державним санітарним лікарем у Якимівському, Приазовському та Приморському районах), та на підтвердження якості та походження сировини, з якої виготовлялися страви - накладні, сертифікат відповідності, протоколи про вміст нітратів та залишкових пестицидів в продукції рослинництва.

Таким чином суд першої інстанції враховуючи положення вказаних правових норм та вірно встановивши обставини справи які свідчать про те, що позивач надає комплексні послуги з оздоровлення та відпочинку дітей в ДОЦ «Меотіда» до складу якого входить і харчування, та не здійснює роздрібної торгівлі харчовими продуктами, не здійснює надання послуг у сфері ресторанного господарства дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях позивача порушення вимог ст.6, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», пп.17, 21 «Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів».

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов’язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у справі №808/8395/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 05 грудня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко