Ухвала суду № 41949201, 16.12.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/2330/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

16 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.

секретар судового засідання:Сокольвак Ю.В.,

за участю:

представників позивача: Бобика Йосифа Богдановича, Аврама Юрія Михайловича

представника відповідача: Іліки Руслана Івановича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема" до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, за участі третіх осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерімусс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вема" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, за участі третіх осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерімусс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 16 грудня 2014 року апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги, просили вимоги, що в ній викладені, не задовольняти.

Представники третіх осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерімусс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" не з'явилися. Про дату, місце та час судового розгляду повідомлені належним чинном, про що свідчить електронний звіт оголошень на сайті Вінницького апеляційного адміністративного суду (а.с. 195-196, т.2).

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленого про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Вема" з 12.01.1994 року зареєстровано, як юридична особа та взята на облік в ДПІ у м. Чернівцях 21.01.1994 року за №735.

Згідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.07.1997 року №32994045, одним із видів діяльності ТОВ "Вема" є оптова та роздрібна торгівля паливом.

24 лютого 2011 року СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області порушено кримінальну справу відносно службових осіб ТОВ "Вема" за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України .

Старшим слідчим ОСВ СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області 09.03.2011 року винесено постанову про проведення позапланової перевірки ТОВ "Вема" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2010 року по 01.01.2011 року, яку доручено провести працівникам ДПІ у м. Чернівці .

На виконання вказаної постанови проведено позапланову виїзну перевірка ТОВ "Вема" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 08.04.2011 року №935/23-3/21414473 (а.с.8-66 т.1), яким встановлені наступні порушення:

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1024873,0 грн, в тому числі: за І квартал 2010 року у сумі 505634,0 грн, за II квартал 2010 року у сумі 453993,0 грн, за III квартал 2010 року у сумі 65246,0 грн;

- пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 819643,0 грн, в тому числі: за лютий 2010 року у сумі 171191,0 грн, березень 2010 року у сумі 233316,0 грн, за квітень 2010 року у сумі 184833,0 грн, за травень 2010 року у сумі 178106,0 , вересень 2010 року у сумі 52197,0 грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000690233 від 06.10.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 1024553,75 грн., в тому числі за основним платежем на 819643,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 204910,75 грн (а.с.67 т.1);

- №0000680233 від 06.10.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1281241,25 грн, в тому числі за основним платежем на 1024993,00 грн та за штрафними санкціями на 256248,25 грн (а.с.69 т.1).

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03.06.2011року №4-58/11, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 24.06.2011 року, скасовано постанову про порушення кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ "Вема" за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України .

Дана адміністративна справа судом першої інстанції слухалась повторно після скасування ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2014 року №К/9991/28336/12 в касаційному порядку постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.02.2012 року №2а/2470/2934/11 та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 року №2а/2470/2934/11, якими адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

З урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.06.2014 року №К/9991/28336/12 суд першої інстанції даний адміністративний позов задоволив в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року № 88 (Положення №88), згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7 Положення №88 первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено Законом України "Про податок на додану вартість".

Згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Форму податкової накладної та порядок її заповнення затверджено Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165. Згідно п.18 цього Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999року №996 зі змінами і доповненнями (Закон України №996) визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Статтею 9 Закону України №996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням зазначеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що всі суми податку на додану вартість, сплаченого позивачем в ціні придбаного у ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" товару, що віднесено до складу валових витрат та включено до складу податкового кредиту, підтверджені податковими та видатковими накладними, що оформлені відповідно до норм чинного законодавства та жодних зауважень до змісту податкових, видаткових накладних у податкового органу на момент перевірки та складення акту не було.

Також, статус контрагентів - ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп", як платників податку на додану вартість на момент здійснення господарських правовідносин з ТОВ "Вема" підтверджується витягами з офіційного веб-сайту ДПА України (sta.gov.ua).

Суд апеляційної інстанції при дослідженні матеріалів справи встановив, що відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.06.2014 року №К/9991/28336/12 вказано, що з'ясовуючи обставини щодо реальності виконання спірних операцій, суди не надали належної правової оцінки доводам податкової інспекції, на яких вона наполягала на підтвердження факту недотримання позивачем правил формування даних податкового обліку. Так, з урахуванням тверджень податкової інспекції щодо відсутності у спірних постачальників об'єктивної можливості поставити нафтопродукти та фіктивності їх діяльності судам слід було перевірити за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) виконувалися спірні поставки, за необхідності з'ясувати факт залучення цими постачальниками третіх осіб до виконання зазначених поставок, а також дослідити наявність у цих контрагентів платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо). Крім того, у межах дослідження фактичного виконання спірних операцій судам необхідно було оцінити і доводи ДПІ щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення товару у процесі виконання розглядуваних поставок, наявності у учасників цих поставок власних або залучених спеціалізованих транспортних засобів для перевезення нафтопродуктів, за необхідності допитавши як свідків осіб, які безпосередньо були відповідальними за перевезення, прийняття товару за кількістю та якістю тощо. Суди не з'ясували і фактів прийняття позивачем товару за якістю та кількістю. Зауважив, що під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в ухвалі, з урахуванням висновків податкового органу, наведених в акті перевірки, ретельно перевірити реальність виконання спірних операцій з поставки нафтопродуктів позивачеві саме ТОВ "Ерімус" та ТОВ "Транс-Групп", перевіривши усі обставини щодо дійсного руху активу на шляху від виробника до платника (існування активу, його транспортування, зберігання, прийняття за кількістю та якістю з одночасним встановленням осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), встановивши і обставини налагодження господарських зв'язків між позивачем та названими постачальниками. Для цього судам слід в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, допитати як свідків осіб, які брали участь у виконанні цих поставок, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам.

При розгляді даної справи з урахуванням вищевказаної ухвали Вищого адміністративного суду України, судом першої інстанції всебічно та повно була надана правова оцінка всім обставинам та наявним матеріалам справи, а саме:

- якість придбаних позивачем у ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" паливно-мастильних матеріалів підтверджується сертифікатами відповідності/свідоцтвами про визнання, що свідчить про прийняття позивачем товару за якістю у відповідності з Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 року №271/121 (а.с. 180-182, т.2);

- в судовому засіданні в суді першої інстанції надані показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відносно доставки нафтопродуктів від контрагентів, а саме що транспортні витрати були включені до ціни придбання нафтопродуктів, тобто входили до договірної (контрактної) вартості товарів, тобто у позивача відсутні витрати на їх транспортування, отже податкова накладна не повинна містити відомостей про товаротранспортні витрати (умови поставки)(а.с.180,т.2);

- досліджено первинні бухгалтерські документи з господарських операцій ТОВ"Вема" з ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" (договір, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки фактури, банківські виписки по особовому рахунку позивача, змінні звіти операторів АЗС), які підтверджують реальність господарських операцій з придбання товарів, відповідно до вимог ст.9 Закону України №996 та Положення №88 щодо первинності в розумінні, у зв'язку з чим являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку (а.с.35,т.2).

При аналізі норм чинного законодавства, які регулюють дані спірні правовідносини, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п.5.4.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования" (Правила №363). З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900. Пунктом 15.1. Правил №363 встановлено, що у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема ТТН, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 року № 488/346.

З показань свідків наданих в суді першої інстанції встановлено, що розбіжностей у поставлених контрагентами паливо-мастильних матеріалів під час їх прийняття на АЗС (склад) не було, а тому відповідні Акти не складались (а.с. 180, т.2).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 65 Кодексу адміністративного судочинства України свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операції.

При дослідженні даної справи в судах першої та апеляційної інстанції була надана правова оцінка оригіналам змінних звітів операторів АЗС ТОВ "Вема" за період лютий - вересень 2010 року в співставленні з податковими та видатковами накладними від ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Трансс-Групп" та встановлено відповідність отримання нафтопродуктів в кількості та найменуванні, що зазначено у податкових та видаткових накладних, а саме:

- змінний звіт №5 від 05-06.02.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 34000 л (податкова накладна №171 від 04.02.2010 року, видаткова накладна №171 від 04.02.2010 року) (а.с.129 т. 2);

- змінний звіт №12 від 12-13.02.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 19957 л (податкова накладна №172 від 12.02.2010 року, видаткова накладна №172 від 12.02.2010 року) (а.с.130 т. 2);

- змінний звіт №14 від 14-15.02.2010 року про поставку бензину марки А92 в об'ємі 35700 л (податкова накладна №173 від 13.02.2010 року, видаткова накладна №173 від 13.02.2010 року) (а.с.131 т. 2);

- змінний звіт №20 від 20-21.02.2010 року про поставку бензину марки А92 в об'ємі 34500 л (податкова накладна №175 від 20.02.2010 року, видаткова накладна №175 від 20.02.2010 року) (а.с.132 т. 2);

- змінний звіт №24 від 24-25.02.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 35700 л (податкова накладна №17176 від 24.02.2010 року, видаткова накладна №176 від 24.02.2010 року) (а.с.133 т. 2);

- змінний звіт №5 від 05-06.03.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 19000 л (податкова накладна №177 від 04.03.2010 року, видаткова накладна №ЕР-177 від 04.03.2010 року) (а.с.156 т. 2);

- змінний звіт №7 від 07-08.03.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 46400 л (податкова накладна №178 від 09.03.2010 року, видаткова накладна №ЕР-178 від 09.03.2010 року) (а.с.134 т. 2);

- змінний звіт №12 від 12-13.03.2010 року про поставку бензину марки А92 в об'ємі 28710 л та 20240(податкова накладна №179 від 12.03.2010 року, видаткова накладна №ЕР-179 від 12.03.2010 року) (а.с.135 т. 2);

- змінний звіт №13 від 13-14.03.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 28380 та 20100 л (податкова накладна №1710 від 12.03.2010 року, видаткова накладна №ЕР-1710 від 12.03.2010 року) (а.с.138 т. 2);

- змінний звіт №1 від 01-02.04.2010 року про поставку бензину марки А95-супер в об'ємі 20240 л (податкова накладна №177 від 01.04.2010 року, видаткова накладна №177-ЕР від 01.04.2010 року) (а.с.139 т. 2);

- змінний звіт №1 від 01-02.04.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 10650 л (податкова накладна №178 від 01.04.2010 року, видаткова накладна №ЕР-178 від 01.04.2010 року) (а.с.140 т. 2);

- змінний звіт №11 від 11-12.04.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 48480 л (податкова накладна №179 від 11.04.2010 року, видаткова накладна №ЕР-179 від 11.04.2010 року) (а.с.141 т. 2);

- змінний звіт №24 від 24-25.04.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 30267 л (податкова накладна №1710 від 23.04.2010 року, видаткова накладна №ЕР-1710 від 23.04.2010 року) (а.с.142 т. 2);

- змінний звіт №25 від 25-26.04.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 2000 л (податкова накладна №1711 від 23.04.2010 року, видаткова накладна №ЕР-1711 від 23.04.2010 року) (а.с.143 т. 2);

- змінний звіт №25 від 25-26.04.2010 року про поставку бензину марки А95-супер в об'ємі 28380 л (податкова накладна №1712 від 23.04.2010 року, видаткова накладна №ЕР-1712 від 23.04.2010 року) (а.с.143 т. 2);

- змінний звіт №4 від 04-05.05.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 48950 л (податкова накладна №1713 від 04.05.2010 року, видаткова накладна №ЕР-1713 від 04.05.2010 року) (а.с.144 т. 2);

- змінний звіт №15 від 15-16.05.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 25400 л (податкова накладна №1714 від 15.05.2010 року, видаткова накладна №ЕР-1714 від 15.05.2010 року) (а.с.146 т. 2);

- змінний звіт №17 від 17-18.05.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 38343 л (податкова накладна №1714 від 15.05.2010 року, видаткова накладна №ЕР-1714 від 15.05.2010 року) (а.с.145 т. 2);

- змінний звіт №15 від 15-16.05.2010 року про поставку дизпалива в об'ємі 21000 л (податкова накладна №1715 від 16.05.2010 року, видаткова накладна №ЕР-1715 від 16.05.2010 року) (а.с.146 т. 2);

- змінний звіт №29 від 29-30.05.2010 року про поставку бензину марки А95-супер в об'ємі 20240 л (податкова накладна №1716 від 07.09.2010 року, видаткова накладна №ЕР-1716 від 29.05.2010 року) (а.с.147 т. 2);

- змінний звіт №7 від 07-08.09.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 48480 л (податкова накладна №10179 від 07.09.2010 року, видаткова накладна №ЕР-10179 від 07.09.2010 року) (а.с.128 т. 2).

Отже, на підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податку та у відповідності їх дійсному економічному змісту, що в свою чергу було дотримано позивачем при здійсненні ним господарської діяльності в повному обсязі та відповідно до вимог чинного законодавства.

Також, з системного аналізу положень статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Дане правозастосування відповідає практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами України при розгляді справ як джерело права.

Так, в рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанції податковим органом не доведено безпосереднього залучення позивача до зловживань у сфері оподаткування.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03.06.2011 року №4-58/11, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 24.06.2011 року, скасовано постанову про порушення кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ "Вема" за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, яка і стала підставою для проведення перевірки, за результатами якої винесено оскаржувані податкові-повідомлення-рішення, що у свою чергу свідчить про відсутність будь-яких ознак зловживань платника податків у сфері оподаткування.

Отже, позивачем були виконанні всі вимоги відповідно до вимог чинного законодавства, а саме здійснення господарських операцій на підставі податкових та бухгалтерського обліку платника податків, тобто здійснення ним реальної господарської діяльності.

Таким чином, до ТОВ "Вема" помилково застосовано штрафні санкції за порушення норм податкового та валютного законодавства, що в свою чергу є підставою для скасування податкових повідомлень-рішен Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області № 0000690233 та № 0000680233 від 06.10.2011 року.

В силу вимог ст. 71 КАС України, податковим органом не доведено, а в суді апеляційної інстанції не підтверджено обгрунтованості висновку акту перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень.

Отже, на підставі викладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області помилково та безпідставно були винесені вищевказані податкові повідомлення-рішення щодо позивача, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в повній мірі належно надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обгрунтоване рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 грудня 2014 року .

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Матохнюк Д.Б.