Ухвала суду № 41949198, 16.12.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3381/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

16 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.

секретар судового засідання:Сокольвак Ю.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: Загороднього Віталія Сергійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Укртрансінспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Укртрансінспекції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство "Укрекскавація" про визнання протиправною та скасування постанови ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Укртрансінспекції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство "Укрекскавація" про визнання протиправною та скасування постанови.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року даний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 16 грудня 2014 року апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи, 15.07.2014 року за результатами проведеної перевірки автомобіля марки Mercedes-Benz 313 CDI, номерний знак НОМЕР_1, який належить позивачеві на праві власності, державними інспекторами складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно до якого управлінням Укртрансінспекції у Вінницькій області прийнято постанову № 022566 від 06.08.2014р. про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_3 за порушення законодавства про автомобільний транспорт у сумі 1700,00 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Судом першої інстанції даний адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Колегя суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 .

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Згідно із пунктом 4 даного Порядку, Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи. Під час проведення такої перевірки можливе застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансінспекція", та використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями Європейської угоди, здійснення габаритно-вагового контролю (пункт 16 Порядку №1567).

Пунктом 21 Порядку № 1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 липня 2014 року державними інспекторами управління Укртрансінспекції у Вінницькій області проведено перевірку автомобіля марки Mercedes-Benz 313 CDI, номерний знак НОМЕР_1, за результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у зв'язку з чим управлінням Укртрансінспекції у Вінницькій області прийнято постанову № 022566 від 06.08.2014р. про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_3 у сумі 1700,00 грн.

Як встановлено в суді першої інстанції та знайшло підтвердженняя при апеляційному розгляді справи, згідно акту приймання-передачі від 14.07.2014 р. до Договору оренди позивач передав, а представник ПрАТ «Укрекскавація» прийняв автомобіль марки Mercedes-Benz 313 CDI, номерний знак НОМЕР_1. Даний автомобіль було повернуто позивачу згідно акту приймання-передачі - 16.07.2014 р.

Отже, на момент складання державними інспекторами вищевказаного акту автомобіль на правах оренди використовувався ПрАТ «Укрекскавація» для забезпечення власних потреб з перевезення свої працівників, що підтверджується матеріалами справи, а саме:

- списком працівників ПрАТ «Укрекскавація» для перевезення автобусом держ.номер НОМЕР_1 на об`єкт «Велико-Гадомиське родовище первинних каолінів», по маршруту Вінниця - Глухівці Козятинського р-ну - Вінниця від 14.07.2014р. № 05-321;

- подорожнім листом № 012001 від 15.07.2014р., відповідно до якого водієм зазначено ОСОБА_5, посвідченнями про відрядження, виданими працівникам ПрАТ «Укрекскавація».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу вимог норм Господарського кодексу України, який визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України), статтями 2, 55 ГК України вказано, що учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, суб'єкти господарювання учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

За змістом ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності, є господарсько-виробничими відносинами.

Стаття 4 ГК України, розмежовує відносини у сфері господарювання з іншими видами відносин, зазначаючи, що не є предметом регулювання цього кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, одночасно вказуючи при цьому, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються саме Господарським кодексом України.

Відповідно до статтіі 24 ЦК України встановлено, що фізичною особою як учасником цивільних відносин визнається людина, яка набуває цивільної правоздатності у момент її народження (ст. 25 ЦК України). Цивільна дієздатність фізичної особи визначається її здатністю усвідомлювати свої дії та керувати ними, у окремих випадках, вона обумовлена необхідністю досягнення людиною певного віку, але у будь-якому випадку вона не залежить від інших організаційних або формальних чинників, таких як її реєстрація у компетентних державних органах тощо (ст. 30 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 128 ГК України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

У господарських відносинах фізичні особи-підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до єдиного державного реєстру.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що в силу вимог норм Закону України "Про автомобільний транспорт", який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту, статтею 60 передбачено відповідальність саме до автомобільних перевізників, а не до власників такого виду транспорту.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ОСОБА_3 не був перевізником на момент перевірки, а автомобіль перебував за договором оренди в ПрАТ "Укрекскавація, що свідчить про відсутність в діях позивача будь-яких ознак порушень, а саме відсутніій прямий умисел на вчинення правопорушення, за яке застосовуються адміністративно-господарські санкції, а отже ОСОБА_3 не може нести відповідальність за порушення якого не вчиняв.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

При цьому за змістом ч.1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, обґрунтовує вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції позивач довів ті обставини, на які він посилається в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що постанова № 022566 від 06.08.2014р. про застосування до ОСОБА_3 адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Укртрансінспекції у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 грудня 2014 року .

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Матохнюк Д.Б.