Ухвала суду № 41946004, 21.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"21" жовтня 2014 р. справа № 811/4034/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 р. у справі № 811/4034/13-а

за позовом Малого приватного підприємства «Тарон»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У грудні 2013 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0000922202 від 01.10.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 248 507 грн., у тому числі: основний платіж - 217 386,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 31 121 грн.;

- №0000912202 від 01.10.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 258 464 грн., у тому числі: основний платіж - 194 185 грн., штрафні (фінансові) санкції - 64 279 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року позов задоволено. Визнані протиправними та скасовані спірні податкові повідомлення-рішення. Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо безтоварності проведених позивачем господарських операцій та відсутність підстав вважати укладені договори нікчемними.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нову - про відмову задоволенні позову.

Повідомлені належним чином про місце, дату і час судового засідання, представники сторін до суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Представником позивача подані письмові заперечення, у яких останній проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні, а постанову суду

залишити без змін.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 11 по 17 вересня 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Астройл» за вересень 2011 року, ТОВ «Баярд-К» за травень, вересень, жовтень 2011 року, ТОВ «М-Центр-1» за листопад 2012 року, ТОВ «Хронос» за травень 2012 року, ТОВ «Грандтехстрой» за вересень 2012 року.

За результатами даної перевірки складено акт №67/11-23-22-02/13758371 від 17 вересня 2013 року, згідно висновків якого встановлено наступні порушення:

- взаємовідносини між МПП «Тарон» з ТОВ «Асторойл» (код 37529878) за вересень 2011 року, ТОВ «Баярд-К» за травень, вересень, жовтень 2011 року, ТОВ «М-Центр-1» за листопад 2012 року, ТОВ «Хронос» за травень 2012 року, ТОВ «Грантехстрой» за вересень 2012 року, які відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

- п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 194 185,86 грн., в тому числі: за травень 2011 року в сумі 65 633,33 грн., за вересень 2011 року в сумі 63 333,34 грн., за жовтень 2011 року в сумі 5 943,39 грн., за травень 2012 року в сумі 4 166,67 грн., за вересень 2012 року в сумі 206,33 грн., за листопад 2012 року в сумі 46 629,60 грн., за грудень 2012 року в сумі 8 273,20 грн.;

- п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 217 386 грн. у т.ч.: за другий квартал 2011 року на суму 75 478 грн., третій квартал 2011 року на 72 833 грн., четвертий квартал 2011 року на 6 835 грн., за другий квартал 2012 року на суму 4 375 грн., третій квартал 2012 року на 217 грн., четвертий квартал 2012 року на 57 648 грн.

Позиція податкового органу про недійсність правочинів ґрунтується на висновках актів перевірки контрагентів.

Враховуючи висновки акту перевірки, 01 жовтня 2013 року відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що реальність господарських операцій, що мали місце між позивачем та його контрагентами, по взаємовідносинах з якими проведено перевірку, підтверджена відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами. У зв'язку з чим, висновки податкового органу про безпідставність врахування позивачем даних операцій при формуванні складу витрат та податкового кредиту, є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 14.1.27. п.14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «М-Центр-1» укладено договір поставки від 01.10.2012 року № 1/10 щодо поставки товару, визначеного сторонами та зазначеного у рахунках-фактурах, специфікаціях та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а саме: поставка бітуму, мінерального порошку, бутоналу.

Отримання та оплата зазначеного товару підтверджується відповідними рахунками-фактурами № 35 та № 36 від 02.11.2012 р., № 38 та 39 від 03.11.2012 р., № 43 від 05.11.2012 р., видатковими накладними № 02112, № 02113 від 02.11.2012 р., № 03111, № 03112 від 03.11.2012 р., № 05111 від 05.11.2012 р., товарно-транспортними накладними № 02/12 від 02.11.2012 р., № 03/12 від 03.11.2012 р., 05/12 від 05.11.2012 р., прибутковими накладними № ПН-0000357, № ПН-0000358 від 02.11.2012 р., № ПН-0000359, № ПН-0000360 від 03.11.2012 р., № ПН-0000362 від 05.11.2012 р., платіжними дорученнями №№ 638-642 від 12.12.2012 р., № 12 від 03.01.2013 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

ТОВ «М-Центр-1» виписано позивачу податкові накладні за листопад 2012 року на загальну суму ПДВ 46 629,60 грн.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Грантехстрой» укладено договір купівлі-продажу від 23.09.2012 № ДГ 10/32 щодо поставки товару за домовленістю.

Отримання та оплата товару (щебеню фр. 20-40) підтверджується видатковою накладною № РН-0000185 від 29.09.2012 р., платіжними дорученнями № 408 від 21.09.2012 р., № 414 від 26.09.2012 р. та № 422 від 27.09.2012 р., прибутковою накладною № ПН-0000190 від 29.09.2012 р., товарно-транспортними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

ТОВ «Грантехстрой» виписано позивачу податкові накладні за вересень 2012 року на загальну суму ПДВ 10 010,99 грн.

Також, між позивачем та ТОВ «Хронос» укладено договір купівлі-продажу від 24.04.2012 № 34 щодо поставки товару за домовленістю.

Отримання та оплата товару (асфальтобетону) підтверджується видатковою накладною № РН-0000273 від 07.05.2012 р., прибутковою накладною № ПН-0000005 від 07.05.2012 р., платіжним дорученням № 149 від 10.05.2012 р. товарно-транспортними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

ТОВ «Хронос» виписано позивачу податкову накладну за травень 2012 року на загальну суму ПДВ 4 166,67 грн..

Також, між позивачем та ТОВ «Баярд-К» в порядку ст.181 Господарського кодексу України, укладено у спрощений спосіб правочин щодо поставки утеплювачу базальтового, мастики бітумної покрівельної, блоків, переходів, спецз'єднання, муфт, перехідників, кутиків, трійників, що підтверджується накладними б/н від 30.05.2011 р., №№ 143-145 від 20.09.2011 р., № 161 від 29.09.2011 р., № 169 від 17.10.2011 р., прибутковими накладними № ПН-0000130 та № ПН-0000131 від 20.09.2011 р., платіжними дорученнями № 149 від 04.07.2011 р., № 152 від 06.07.2011 р., № 115 від 21.06.2011 р., № 310 від 26.09.2011 р., № 327 від 10.10.2011 р., № 341 від 12.10.2011 р., № 349 від 17.10.2011 р., товарно-транспортними накладними.

ТОВ «Баярд-К» виписано позивачу податкову накладну за травень 2011 року на загальну суму ПДВ 6 633,33 грн., за вересень 2011 року на загальну суму ПДВ 51 666,67 грн., за жовтень 2011 року на загальну суму ПДВ 5 943,37 грн.

Також, між позивачем та ТОВ «Асторойл» укладено договір надання послуг по перевезенню № 37/11 від 10.08.2011 щодо надання послуг вантажного транспорту.

Отримання та оплата послуг підтверджується згідно акту № 17 від 19.09.2011 р. про надання автопослуг на будівництві, платіжними дорученнями № 295 та № 297 від 23.09.2011 р.

ТОВ «Асторойл» виписано позивачу податкову накладну за вересень 2011 року на загальну суму ПДВ 11 666,67 грн.

Перевезені матеріали використані позивачем при будівництві навчального корпусу загальноосвітньої школи №15, при виконанні робіт по відновленні дорожнього покриття за адресою пр. Промисловий, 14, м. Кіровоград, при поточному ремонті пр. Винниченка, м. Кіровоград, капітальному ремонті вул. Волкова (від вул. Героїв Сталінграда до вул. Межевий Бульвар у м. Кіровограді І черга), а також капітального ремонту внутрішньодворової дороги по вул. Героїв Сталінграда, 2, що підтверджується актами ревізій зазначених об'єктів.

Наявність необхідного для виконання зазначених робіт обладнання підтверджується договорами оренди обладнання від 01.09.2011 р. та від 10.09.2012 р., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000071 від 24.10.2011 р., рахунком-фактурою № СФ-0000168 від 21.10.2011 р., платіжними дорученнями № 370 від 24.10.2011 р., № 386 від 28.10.2011 р., № 672 від 28.12.2012 р., актом виконаних робіт № 15 від 30.11.2012 р.

Вказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який купується у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Таким чином, оскільки господарські операції між позивачем та ТОВ «Асторойл», ТОВ «Баярд-К», ТОВ «М-Центр-1», ТОВ «Хронос», ТОВ «Грантехстрой» підтверджені первинними документами, що складені у відповідності до вимог закону, суд доходить висновку про правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеними контрагентами, та правильність ведення за наслідками вказаних операцій податкового обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Колегія суддів критично сприймає доводи апеляційної скарги щодо відсутності реальної можливості здійснювати господарські операції контрагентами позивача, оскільки такі висновки на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки через відсутність за місцезнаходженням є з боку податкового органу передчасними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Крім того, слід врахувати, що ПК України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 р. у справі № 811/4034/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун