Постанова № 41946006, 06.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2014 року

справа № 0870/6202/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року у справі № 0870/6202/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишевський комбікормовий завод" до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишевський комбікормовий завод" (далі позивач) задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача: №0000351600/1 від 17.01.2012, №0000511600/43 від 07.06.2012 та №0000521600/44 від 07.06.2012. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року у даній справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів, викладених у апеляційній скарзі відповідача, просив залишити постанову суду першої інстанції у даній справі без змін.

Відповідач був повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте свого представника для участі у судовому засіданні не направив.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановив суд, фахівцями податкового органу 23.12.2011 проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість, поданого позивачем у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2010 року. За результатами перевірки складено акт №584/16-005/00688290 від 23.12.2011.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті: 17.01.2012р. - податкове повідомлення-рішення №0000351600/1; 07.06.2012р. - податкове повідомлення-рішення №0000511600/43; 07.06.2012р.- податкове повідомлення-рішення №0000521600/43.

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, скасовуючи оскаржені позивачем рішення відповідача, виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається та суд першої інстанції встановив, що податкову накладну №133 від 08.12.2009 на загальну суму з ПДВ 80000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ – 13333 грн. 33 коп., та податкову накладну №135 від 16.12.2009 на загальну суму з ПДВ 173878 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ – 28979 грн. 67 коп. позивач отримав у січні 2010 року, що підтверджено листом ТОВ “Інженерно-виробничий центр “Вектор” від 19.01.2010 №0119/1 та записом у журналі реєстрації вхідної кореспонденції 2010-2011рр., наданим для огляду позивачем.

У податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року (вх.№1909 від 19.02.2010), поданій позивачем до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби, у рядку 10.1 зазначено податковий кредит у сумі 67882 грн. 00 коп..

У розділі ІІ розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2010 року (вх.№1911 від 19.02.2010) декларації, позивачем до операцій, що надають право на формування податкового кредиту, віднесено операції з ТОВ “Інженерно-виробничий центр “Вектор” обсягом поставки (без ПДВ) 211565 грн. 00 коп. та ПДВ у сумі 42313 грн. 00 коп..

Згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість, поданого у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2011 року (вх.№9001581081 від 22.03.2011) та розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень 2011 року (вх.№9001581087 від 22.03.2011), позивачем виправлені помилки за січень 2010 року – операції з ТОВ “Інженерно-виробничий центр “Вектор” обсягом поставки (без ПДВ) 211565 грн. 00 коп. та ПДВ у сумі 42313 грн. 00 коп. виключені з січня 2010 року та віднесені до грудня 2009 року.

Як зазначено у пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Невідповідність даних у поданій декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року (вх.№1909 від 19.02.2010), податковим органом виявлено не було.

Згідно з п.82.4 ст.82 Податкового кодексу України, загальний термін проведення перевірок, визначених у пунктах 200.10 та 200.11 статті 200 цього Кодексу, з урахуванням установлених цим пунктом строків зупинення не може перевищувати 60 календарних днів.

Як свідчать матеріали справи, уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість, поданий позивачем, податковим органом отримано 22.03.2011р., а камеральну перевірку проведено лише 23.12.2011, тобто після спливу 9 місяців.

Тобто, відповідачем порушено передбачений п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України строк на проведення камеральної перевірки.

Відповідно до пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням даної норми, позивач мав право надати уточнюючий розрахунок до органу державної податкової служби не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено у пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та норм Закону України “Про податок на додану вартість”, право платника податків на відображення податкового кредиту обмежується 1095 днями від дати вчинення господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що строк, передбачений зазначеною нормою Закону, позивачем порушено не було.

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання такого уточнюючого розрахунку.

Згідно з п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, з урахуванням норм ст.ст. 50, 102 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Звідси, строк для надіслання у березні 2011 року уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2010 року позивачем не пропущений.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Враховуючи, що Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011, його норми, у тому числі п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не можна застосовувати до правовідносин та подій, які існували до набрання чинності даним Кодексом.

З огляду на недоведеність відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність їх скасування.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції в частині вирішених позовних вимог.

В той же час, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції, зобов'язав орган Державної казначейської служби України, що не був стороною у справі, стягнути на користь позивача судові витрати в сумі 423,14 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб’єкта владних повноважень-відповідача.

Колегія суддів вважає помилковим застосуванням судом в цій частині норм процесуального права, що є підставою для зміни постанови в цій частині.

Так, відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Тобто, при задоволенні позовних вимог позивача, який не є суб’єктом владних повноважень, суду належало стягнути на користь останнього документально підтверджені понесені витрати саме з Державного бюджету України.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст.201, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби – задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року у справі № 0870/6202/12 - змінити, виклавши абзац п’ятий резолютивної частини постанови у наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишевський комбікормовий завод" (ЄДРПОУ 00688290) судові витрати в сумі 423,14 грн. (чотириста двадцять три гривні 14 коп.)».

В решті постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року у справі № 0870/6202/12 – залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 15.12.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак