Ухвала суду № 41943680, 11.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2014 р. м. Київ К/800/13118/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Управління Державтоінспекції Головного управління МВС України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року,

встановив:

У серпні 2013 року Супрун А.В. пред'явив позов до Управління Державтоінспекції Головного управління МВС України в Одеській області (далі - УДАІ ГУМВС України в Одеській області) про визнання протиправними дій щодо внесення в АІС "Арешт" інформації про автотранспортний засіб TOYOTA LEXUS GS430, 2001 року випуску, об'єм двигуна 4300, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 з формулюванням "заборона реєстрації та відчуження, речовий доказ по кримінальній справі", скасування внесеного запису та зобов'язання виключити його з АІС "Арешт".

Позов обґрунтував тим, що відповідач незаконно вніс до АІС "Арешт" запис про заборону реєстрації та відчуження належного йому на праві власності автомобіля, оскільки не було проведеного його огляд, ідентифікацію та приєднання до матеріалів кримінальної справи, в рамках якої визнано речовим доказом автомобіль зі схожими характеристиками.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії УДАІ ГУМВС України в Одеській області щодо внесення запису в АІС "Арешт" з формулюванням "заборона реєстрації та відчуження, речовий доказ по кримінальній справі" на автотранспортний засіб TOYOTA LEXUS GS430, 2001 року випуску, об'єм двигуна 4300, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 та зобов'язано відповідача виключити вказаний запис з АІС "Арешт".

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі Супрун А.В. просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

В запереченні на касаційну скаргу УДАІ ГУМВС України в Одеській області просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на законність і обґрунтованість постанови апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що у травні 2009 року Супрун А.В. придбав і зареєстрував в органах ДАІ автомобіль марки TOYOTA LEXUS GS430, 2001 року випуску, об'єм двигуна 4300, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

На підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві від 27.07.2009 р. про визнання речовим доказом у кримінальній справі № 50-3497 автомобіля марки TOYOTA LEXUS 2000, номер кузова НОМЕР_2, сірий, бензин, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_3, відповідачем внесено до АІС "Арешт" запис щодо автомобіля позивача з формулюванням "заборона реєстрації та відчуження, речовий доказ по кримінальній справі".

Про зазначене обмеження позивачу стало відомо з письмової відповіді УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 26.06.2013 р. № 7/К-169, наданої на заяву його представника.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно вніс запис про заборону реєстрації та відчуження належного позивачу автомобіля, оскільки постанова слідчого не ідентифікує за всіма ознаками цей транспортний засіб, не містить вимоги про заборону його відчуження, даних про огляд і приєднання до матеріалів кримінальної справи в якості речового доказу.

Рішення про відмову в задоволенні позову апеляційний суд мотивував тим, що відповідач не має права знімати спірний автомобіль з обліку, доки є чинною постанова слідчого про визнання його речовим доказом у кримінальній справі.

Висновки судів не ґрунтуються на повно і всебічно встановлених обставинах справи та їх належній правовій оцінці.

Згідно з пунктом 41 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється зняття з обліку транспортних засобів, стосовно яких є ухвала суду про накладення арешту або заборону зняття з обліку чи постанова слідчого або державного виконавця про накладення арешту, а також транспортних засобів, що є речовими доказами у кримінальній справі і приєднані до неї постановою особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду.

Отже, в АІС "Арешт" вноситься запис про певну заборону щодо транспортного засобу за наявності таких двох умов: визнання транспортного засобу речовим доказом у кримінальній справі та його приєднання до кримінальної справи постановою особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду.

Встановивши тотожність марки і номера кузова, але відмінність інших ідентифікуючих ознак автомобіля позивача і автомобіля, зазначеного в постанові слідчого від 27.07.2009 р., суди не з'ясували, чи вказують ці характеристики на один той самий транспортний засіб та чи є в такому випадку належний позивачу автомобіль речовим доказом у кримінальній справі № 50-3497.

Окрім того, суди не перевірили наявності постанови органу досудового слідства або ухвали суду про приєднання визнаного речовим доказом автомобіля до кримінальної справи та не встановили, чи не закінчений її розгляд і чи залишається цей транспортний засіб речовим доказом у кримінальній справі.

Відповідно до статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За наведених обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.