Ухвала суду № 41943599, 11.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року м. Київ К/800/39947/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.

Винокурова К.С.

Кочана В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року за поданням Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

В квітні 2014 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області звернувся до суду з поданням про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №2-а-59/2011 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив змінити спосіб виконання рішення суду у вказаній справі, стягнувши з відповідача на користь позивачки 293694,32грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 30 квітня 2014 року подання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №2-а-59/11 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивачки недоплачену суму пенсії відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.04.2010р., виходячи з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до п.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003р., та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до п.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в сумі, що нарахована боржником станом на 01.03.2014р., а саме - 293694,32грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову ухвалу, якою залишено без задоволення подання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області про зміну способу виконання судового рішення.

В касаційній скарзі позивачка (ОСОБА_4), посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права й неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач (Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва) в запереченнях на касаційну скаргу просив залишити останню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки воно, на його думку, ухвалене відповідно до норм чинного законодавства й на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що на виконання постанови Ленінського районного суду м.Миколаєва від 18.01.2011р. у справі №2-а-59/11 судом видано виконавчий лист від 13.01.2012р., за яким 11.02.2014р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Миколаївській області відкрито виконавче провадження ВП №41991750.

Листом від 03.03.2014р. УПФУ в Ленінському районі м.Миколаєва повідомило орган ДВС про те, що на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.02.2014р. Управлінням було проведено нарахування ОСОБА_4 пенсії та додаткової пенсії в сумі 293694,32 грн., однак виплату вказаної суми буде проведено за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Наведені обставини і спонукали державного виконавця звернутись до суду з поданням про зміну способу виконання судового рішення.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне вказати на таке.

Як і в цивільному судочинстві, поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 263 КАС України містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями статей 105 та 162 КАС України, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.

Згідно з частиною 4 статті 105 КАС України адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин 1 та 2 статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС України встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 263 КАС України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Суди встановили, що Ленінський районний суд м.Миколаєва постановою від 18.01.2011р. зобов'язав Управління ПФУ провести перерахунок ОСОБА_4 пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.04.2010р., виходячи із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003р., та здійснити відповідні виплати за період з 01.04.2010р. з урахуванням фактично виплачених сум пенсій.

Встановлені судами обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 263 КАС України було б підставою для зміни способу і порядку його виконання, адже виплата нарахованих сум соціальних виплат буде здійснена управлінням ПФУ після надходження відповідних сум із державного бюджету.

Посилання відділу ДВС на неможливість виконання рішення суду зобов'язального характеру щодо проведення соціальних виплат у зв'язку з відсутністю такого виду рішень у визначеному статтею 2 Закону України від 5 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» переліку рішень, виконання яких гарантовано державою, не заслуговують на увагу, оскільки з огляду на положення статті 124 Конституції України та статті 14 КАС України постанови в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання відповідача вчинити певні дії чи стягнення з нього коштів).

У справі, що розглядається, суд для відновлення права ОСОБА_4 на пенсію та додаткову пенсію, передбачені ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ухвалив постанову про зобов'язання органу ПФУ нарахувати та виплатити соціальні виплати в установленому законом розмірі, що відповідало заявленим у позові вимогам. Розрахунок сум належних ОСОБА_4 пенсії та додаткової пенсії за спірний період судами не здійснювався, тому, змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити пенсію та додаткову пенсію на стягнення конкретної суми цієї допомоги, суд змінив постанову по суті, вийшовши при цьому за межі позовних вимог та вирішивши питання, що не були предметом дослідження судами при розгляді справи.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зміна на підставі статті 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання органу ПФУ здійснити виплату із зобов'язання на стягнення такої виплати є незаконною.

Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014р. у справі №21-394а14.

За правилами статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухваленого судом рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Винокуров К.С.

Кочан В.М.