Ухвала суду № 41943466, 12.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2014 р. м. Київ К/800/21272/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Волошина В.М.,

представника позивача Коленченка О.О.,

представника відповідача Цюрупи Д.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Укртурінвест» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 по справі №2а-10596/12/2670 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртурінвест» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013, у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Укртурінвест» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відкрите акціонерне товариство «Укртурінвест» 14.04.2013 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 19.04.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 53.1 статті 53, статей 269, 270, пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, частини п'ятої статті 14, частини другої статі 15 Закону України «Про плату за землю», частини третьої статті 7, частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі», частини другої та четвертої статті 120, пункту «е» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, частин першої статті 377 Цивільного кодексу України, пункту 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №977/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», статей 53, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Укртурінвест» з питань повного обчислення та своєчасності сплати орендної плати за землю за період з 01.10.2008 по 30.09.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статей 2 та 5 Закону України «Про плату за землю», пунктів 288.1 та 288.2 статті 288 Податкового кодексу України, а саме: занижено грошові зобов'язання з орендної плати за землю за період грудень 2008 року - вересень 2011 року у розмірі 4680068.86грн., в тому числі за грудень 2008 року - 115719,18грн., (за даними платника - 364,23грн., за даними перевірки - 116083,41грн.); за 2009 рік - 1599701,98грн. (за даними платника - 5035,11грн.. за даними перевірки - 1634737,10грн.); за 2010 рік - 1694084,40грн. (за даними платника - 5332,18грн.. за даними перевірки - 1699 416,60грн.); за І півріччя 2011 року - 847042,21грн. (за даними платника - 2666,08грн., за даними перевірки - 849708,29грн.); за III квартал 2011 року - 423521,10грн. (за даними платника - 1333,04грн., за даними перевірки - 424854,14грн.).

За результатом перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС складено акт від 27.12.11 №1669/23-12/05518300 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 №0000292312, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата юридичних осіб на 5638326,54грн., у тому числі за основним платежем - 4680068,86грн., штрафні (фінансові) санкції - 958257,68грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент проведення перевірки платником податків не надано документів, які підтверджують факт розірвання (припинення) договору оренди та повернення земельної ділянки орендодавцеві.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно з пунктом «в» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої та третьої статті 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Судами встановлено, що Київською міською радою на підставі рішення від 10.12.98 №75/176 та договору від 28.07.2000 (зареєстровані в Головному управлінні земельних ресурсів 23.01.01 за №82-6-00014) передано в оренду позивачу строком на 49 років земельну ділянку площею 0,4721га (кадастровий номер 82127002) за адресою: місто Київ, вулиця Госпітальна, 12. Згідно з угодою від 07.04.2004 про внесення змін до договору оренди площа земельної ділянки становить 0,3952га. Цільове призначення - для завершення будівництва, експлуатації та обслуговуванню будівлі по наданню додаткових послуг бізнесменам. Розмір річної орендної плати становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 2.2 договору).

Згідно з даними держаного земельного кадастру на підставі договору оренди користувачем земельної ділянки за адресою: місто Київ, вулиця Госпітальна, 12, є Відкрите акціонерне товариство «Укртурінвест», дата початку 23.01.01, дата закінчення права - 23.01.2050. Нормативна грошова оцінка згідно з довідкою від 17.10.2007 №Ю-06926 становить 27101185,80грн., площа земельної ділянки - 3951,51кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування протиправності податкового повідомлення-рішення від 12.01.2012 №0000292312 посилався на те, що земельній ділянці, яка була передана в оренду Відкритому акціонерному товариству «Укртурінвест», було збудовано будівлю, яка введена в експлуатацію. За посиланнями позивача зазначена будівля перебуває у спільній власності декількох юридичних осіб.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій в порушення вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи не дослідили та не надали належної правової оцінки зазначеним доводам позивача.

Так, відповідно до положень статті 15 Закону України «Про плату за землю», які кореспондуються з положеннями пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 цього Кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Проте, судам не досліджено зазначених обставин справи, не з'ясовано питання щодо набуття права власності на будівлю, яка знаходиться на земельній ділянці, що перебувала у користуванні позивача, кількома юридичними особами та відповідно не надано будь-якої правової оцінки доводам позивача щодо відсутності у нього обов'язку щодо сплати орендної плати за земельну ділянку у повному обсязі.

Окрім того, згідно з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Адміністративні суди для виконання покладених на них завдань у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень перевіряють, зокрема, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначене залишено поза увагою, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Укртурінвест» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 по справі №2а-10596/12/2670 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв