Ухвала суду № 41943465, 14.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/5997/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року

у справі № 2а/1570/1356/2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» (далі - ВАТ «Одеський олійножировий комбінат»; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (далі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі; відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001271620/0 від 10 серпня 2010 року та № 0001271620/2 від 19 листопада 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» з питань правомірності формування податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень - травень 2010 року, за результатами якої складено акт № 483/16-2/00376509/87 від 02 серпня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001271620/0 від 10 серпня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 100 749,29 грн. (809 520,83 грн. - основний платіж, 291 228,46 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги товариства залишено без задоволення, а також остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001271620/2 від 19 листопада 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» підпункту «д» підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Приватним підприємством «Тріал-Агро», в яких вказано недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи-постачальника.

Зокрема, обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на отриману від Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси довідку № 21175/15-02/2858 від 02 серпня 2010 року про неможливість проведення перевірки ПП «Тріал-Агро» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, в якій зазначено, що податкові декларації підприємства за квітень та травень 2010 року не визнані як податкова звітність, у ПП «Тріал-Агро» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, зокрема, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем олії рослинної в ПП «Тріал-Агро» підтверджується належним чином оформленими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, що, зокрема, податковим органом не заперечується, як і не заперечується, що понесені ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані поставки здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Враховуючи викладене та з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок судів про відсутність у контролюючого органу в наведеному випадку правових підстав для прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.