Ухвала суду № 41943463, 11.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 року м. Київ К/9991/12360/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Кошіля В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року

у справі № 2а-14427/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Кард»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Кард» (далі - ТОВ «Нафтогаз Кард»; позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000842304/0 від 13 вересня 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Нафтогаз Кард» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам із Закритим акціонерним товариством «Турбо Ексим Нафто-Газ Обладнання» за квітень, травень 2010 року, за результатами якої складено акт № 782/1-23-40-33442102 від 30 серпня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000842304/0 від 13 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 542 800,00 грн. (1 052 001,00 грн. - основний платіж, 490 799,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ЗАТ «Турбо Ексим Нафто-Газ Обладнання», з підстав невідповідності сум нарахованого податкового кредиту сумам податкових зобов'язань контрагента.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на неподання ЗАТ «Турбо Ексим Нафто-Газ Обладнання» до органу державної податкової служби за місцем реєстрації декларацій з податку на додану вартість за квітень 2010 року, травень 2010 року та, як наслідок, несплату податку на додану вартість до бюджету, а також відсутність у контрагента позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, на підтвердження реального характеру господарських операцій з придбання позивачем у ЗАТ «Турбо Ексим Нафто-Газ Обладнання» монтажних та пусконалагоджувальних робіт, обладнання та комплектуючих до нього, кабельної продукції, робіт з розробки програмного забезпечення, послуг з вивчення ринку України на предмет передачі даних через GPRS-з'єднання мобільними операторами України, впровадження та супроводження GPRS в діяльність товариства підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, прибутковими накладними, актами прийому-передачі обладнання, транспортною документацією.

При цьому необхідність придбання обладнання, робіт та послуг обумовлена в розглядуваному випадку господарською діяльністю ТОВ «Нафтогаз Кард», яка полягає в розробці, виготовленні та встановленні систем обслуговування паливних карток, талонів, карток програм лояльності для обслуговування на автозаправних станціях юридичних та фізичних осіб за готівковий та безготівковий розрахунок в режимі ON-LINE, терміналів самообслуговування для автозаправних станцій, систем комплексної автоматизації нафтобаз, а також в проектуванні, виготовленні, введенні в експлуатацію, гарантійному та післягарантійному обслуговуванні систем раннього сповіщення населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах підвищеної небезпеки.

В свою чергу, слід враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від дотримання ним податкової дисципліни або від господарських та виробничих можливостей постачальника.

Зокрема, якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарських операцій та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Кошіль В.В.