Ухвала суду № 41943054, 11.12.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/4607/14 Провадження № 22-ц/795/2374/2014 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції -Павлов В. Г. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року м.ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Хромець Н.С., Скрипка А.А.,при секретарі:Мартиновій А.В.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 31 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розподіл майна подружжя,

в с т а н о в и в:

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 31 жовтня 2014 року задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, в задоволенні зустрічного позову відмовлено, визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в які просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні його зустрічного позову та винести в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5, розділити в натурі між ним та ОСОБА_6 житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, виділивши йому у власність в цілому вказаний житловий будинок з надвірними будівлями, що складається з житлового будинку позначеного в плані ті. «А-1», надвірні будівлі: сарай а-1, Б-1, в-1, Г-1, погріб «Пг», припинивши при цьому право власності ОСОБА_6 на 1/2 частину вказаного будинку з надвірними будівлями. Виділити у власність ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_2 припинивши його право власності на вказану квартиру.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції визнано право власності на 1/2 частину будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, який є спільним майном подружжя, але відмовлено йому виділити у власність позивачки-відповідачки квартиру, що розташована в АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності.

Крім того, апелянт зазначає, що ОСОБА_6 добровільно залишила спірний будинок, переїхала жити в інше місце, участі в утриманні будинку не приймає, спільне проживання в будинку є неможливим, оскільки у ОСОБА_5 є інша сім'я.

Апелянт також вказує, що припинення права власності на спірний будинок не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_6 та членам її сім'ї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Задовольняючи первісний позов ОСОБА_6 та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з недотримання позивачем за зустрічним позовом безумовних вимог, передбачених ч.2 ст.365 ЦК України, з рівності часток сторін по справі в спірному домоволодінні, відсутності доказів щодо реальної вартості вказаних об'єктів нерухомості, беручи до уваги категоричну заборону доказування на припущеннях, в тому числі і невизнання ОСОБА_6 заявлених позовних вимог, суд визначив припинення права власності позивачки-відповідачки передчасним та задовольнив її позовні вимоги за первісним позовом.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з 23 жовтня 2000 року по 09 жовтня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі

(а.с.6, 7).

29 липня 2004 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями під номером АДРЕСА_1, який розміщений на земельній ділянці територіальної громади села Валки (а.с.4)

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.ст.69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідачем-позивачем не надано доказів того, що між ним та дружиною є домовленість щодо поділу вказаного майна, а тому суд першої інстанції правильно оцінив доводи відповідача-позивача.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на 1/2 частину будинку, з огляду на те, що спірна частина будинку є спільним майном подружжя, оскільки придбана під час перебування сторонами у шлюбі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вірного по суті рішення суду першої інстанції.

Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст.ст.57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 31 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: