Ухвала суду № 41924451, 11.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15621/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К. Ю. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Грибан І. О.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Латея" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Латея" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Латея" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2014 року № 0009432201 та № 0009442201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2014 р. адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Транслогистика" (код ЄДРПОУ 38705720), ТОВ "Ладготрейд" (код ЄДРПОУ 38824295), ТОВ "Камфод Естейт" (код ЄДРПОУ 38824242) за період з 01 квітня 2011 року по 31 квітня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 29 серпня 2014 року № 400/1-22-01/32043349.

Внаслідок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість що підлягає сплаті в бюджет всього на суму 19554,00 грн., в тому числі: за вересень 2013 року - 7062,00 грн., жовтень 2013 року - 10021,00 грн., листопада 2013 року - 2471,00 грн.;

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 18577,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12 вересня 2014 року № 0009432201 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 26221,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 18577,00 грн., штрафні санкції - 7644,25 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12 вересня 2014 року № 0009442201 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24442,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 19554,00 грн., штрафні санкції - 4888,50 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так з матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 2014 року між ТОВ "Латея" (покупець) та ТОВ "Транслогистика" (постачальник) укладено Договір купівлі-продажу № 200509, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором передати у власність покупця нержавіючий металопрокат, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити його.

Аналогічний за змістом договір купівлі - продажу № 2709 укладений 27 вересня 2014 року між ТОВ "Латея" (покупець) та ТОВ "Ладготрейд" (постачальник).

Відповідно до умов вищезазначених договорів постачальник зобов'язаний - передати покупцеві названий в пункті 1.1 договору товар із сертифікатом якості. Покупець зобов'язаний прийняти товари від продавця і здійснити його оплату в строки й порядку, передбачені цим договором. Здача-приймання товару проводиться уповноваженими представниками сторін на складі покупця за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 2.

На підтвердження реальності вищезазначених договорів, позивачем надано копії податкових та видаткових накладних, рахунків - фактур, товарно-транспортних накладних.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Також 02 вересня 2013 року та 01 жовтня 2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Камфод Естейт" (виконавець) укладено договори про надання інформаційно-консультативних послуг № 020913 та № 011013, за умовами яких замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання виконавцеві та зобов'язується оплатити його послуги, а виконавець зобов'язується відповідно до завдання здійснити інформаційно-консультаційне обслуговування персоналу замовника із фінансових та економічно-правових питань, пов'язаних з виробничою діяльністю замовника, а саме: організація трудової та комерційної діяльності на підприємстві.

Пунктами 3 вищезазначених договорів встановлено, що плата за надання консультаційної послуг складає 17100,00 грн. та 10200,00 грн. відповідно.

Згідно пунктів 5 на підтвердження факту надання виконавцем заявнику інформаційно-консультаційних послуг відповідно за цим договором складається відповідний акт в строк 30 вересня 2013 року та до 31 жовтня 2013 року відповідно.

На підтвердження вищезазначених договорів позивачем надано копії податкових накладних, актів надання інформаційно-консультаційних послуг.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що мають підтверджувати відповідні виписки по особовому рахунку, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в них не містяться докази на підтвердження того, що саме придбаний у ТОВ "Транслогистика" та ТОВ "Ладготрейд" товар був реалізований контрагентам - покупцям позивача в подальшому.

Договори на поставку металопрокату містять вимогу, що передача товару здійснюється разом з сертифікатом якості на товар.

Натомість, в матеріалах справи ці сертифікати відсутні.

Наявні у матеріалах справи податкові накладні не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу.

Надані копії товарно-транспортних накладних не містять підписів водіїв та відповідальних за відпуск товарів осіб, а також відбиток штампів служби охорони підприємств, які здійснювали їх відвантаження, відсутні на них дати та час виїзду транспортних засобів з території цих підприємств.

Щодо отриманих від ТОВ "Камфод Естейт" інформаційно-консультативних послуг колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що рахунки на оплату та податкові накладні не конкретизують зміст наданих послуг, не розшифровують час, дату, місце та результат їх надання, а також не доводять наявність у контрагента позивача кваліфікованого персоналу для надання певного виду консультацій.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності з боку відповідача дій, що полягали у винесенні спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Латея" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Латея" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 16.12.2014 р.)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.