Ухвала суду № 41924450, 11.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11989/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко А. І. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника позивача Сюйви І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Промоушн" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Промоушн" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ " Діджітал Промоушн " звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005812203 від 25 квітня 2014 року та №0008582203 від 16 липня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2014 р. адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, особу, що з'явилась, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Фірма "Сервіс Транс" за період березень 2013 року - червень 2013 року.

За результатами перевірки складно акт № 364/26-54-22-03/36697850 від 09 квітня 2014 року, в якому зазначено про порушення позивачем вимог:

- пункту 138.1. статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 66017,00 грн.;

- пункту 198.6. статті 198 та пункту 200.2. статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 72026,00 грн., в тому числі по періодам: березень 2013 року в сумі 25320,00 грн., квітень 2013 року - 24505,00 грн., травень 2013 року - 11628,00 грн., червень 2013 року - 10573,00 грн.

Виявлення зазначених порушень стало підставою для винесення відповідачем 25 квітня 2014 року податкових повідомлень - рішень:

- № 0005822203, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 72026,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36013,00 грн.;

- № 0005812203, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 66017,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16504,25 грн.

Не погоджуючись з виявленими порушеннями та нарахованими грошовими зобов'язаннями, ТОВ "Діджітал Промоушн" оскаржило податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку.

За результатами розгляду первинної скарги платника податків, рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 26 червня 2014 року № 5721/10/26-15-10-06-15 податкове повідомлення - рішення № 0005822203 від 25.042014 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18006,50 грн. - скасовано, а в іншій частині так само як і податкове повідомлення - рішення № 00058122203 від 25 квітня 2014 року, залишено без змін.

За результатами розгляду скарги ТОВ "Діджітал Промоушн", рішенням Міністерства доходів і зборів України від 17 липня 2014 року №12795/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення - рішення від 25 квітня 2014 року № 0005822203 та № 0005812203 з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26 червня 2014 року № 5721/10/26-15-10-06-15, прийнятого за результатами первинної скарги, - залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

У зв'язку з викладеним, 16 липня 2014 року ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі акту перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги винесено нове податкове повідомлення - рішення № 0008582203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 72026,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18006,50 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так з матеріалів справи вбачається, що 25 березня 2013 року між ТОВ "Діджітал Промоушн" (замовник) та ТОВ "Фірма "Сервіс - Транс" (виконавець) укладений письмовий договір за № 250313 про надання послуг.

За умовами цього договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з розміщення рекламних матеріалів замовника та / або клієнтів замовника в мережі Інтернет на веб-сайтах, вказаних в додатках, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в строки та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Також у пункті 1.2 названого договору закріплено, що він є довгостроковим і базовим, умови розміщення рекламних матеріалів, включаючи перелік веб-сайтів, період виходу, графік виходу рекламних матеріалів, вартість, строк та порядок оплати, додаткова відповідальність, інші умови містяться в додатках до договору, які є невід'ємною його частиною після підписання уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пункту 2.1 договору для розміщення рекламних матеріалів замовник направляє виконавцю заявку на розміщення реклами у вигляді медіа-плану, а також надає виконавцю текст рекламного оголошення та рекламний матеріал, який повинен відповідати технічним вимогам, загальноприйнятним моральним нормам та вимогам законодавства України. На підставі отриманої заявки (медіа-плану), сторони підписують відповідний додаток до договору, в якому вказуються узгоджені сторонами умови розміщення рекламних матеріалів, включаючи, перелік веб-сайтів, період виходу, графік виходу рекламних матеріалів, вартість, строк та порядок оплати, інші умови.

Пунктом 2.2. договору також передбачено, що вказані у пункту 2.1 матеріали та документація надаються та підписуються замовником не менш ніж за 10 робочих днів до дати початку рекламної кампанії.

Засвідченням факту належного виконання послуг за цим договором, згідно з пунктом 2.4, є акт приймання - передачі наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Згідно з пунктом 2.6 договору у випадку наявності в рекламі знака для товарів та послуг (логотипу) на іноземній мові (в тому числі російській) замовник зобов'язується, на вимогу виконавця, надати останньому наступні документи: фотокопію з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг або документу Держдепартаменту інтелектуальної власності України, якщо знак для товарів та послуг зареєстрований у відповідності з Мадридською угодою - фотокопію відповідного документа, який підтверджує реєстрацію або ліцензійну угоду на право користування знаком і т.д.

У розділі 3 договору також закріплено, що виконавець, крім іншого, зобов'язаний надати звіт про проведення рекламної компанії.

Відповідно до розділу 4 договору ціна дорівнює сумі вартості послуг виконавця по розміщенню рекламних матеріалів замовника, що передбачені додатками до договору. Вартість послуг виконавця та порядок оплати в кожному випадку визначається сторонами в додатках до договору, а оплата здійснюється у безготівковій формі на підставі виставленого виконавцем рахунку - фактури.

На підтвердження факту виконання Договору № 250313 та надання послуг позивач надав до суду копії наступних документів:

- додатки до договору про надання послуг № 250313 від 25 березня 2013 року №1, №2, №3 від 25 березня 2013 року, №4, №5, №6 від 30 березня 2013 року, №7, №8 від 25 квітня 2013 року, №9, №10 від 20 травня 2013 року з графіками розміщення рекламного сюжету;

- акти надання послуг №0103, №0203, №0303 від 31 березня 2013 року, №0104, №0204, №0304 від 30 квітня 2013 року, №0105, №0205 від 31 травня 2013 року, №0106, №0206 від 30 червня 2013 року;

- рахунки на оплату №0103, №0203, №0303 від 31 березня 2013 року, №0104, №0204, №0304 від 30 квітня 2013 року, №0105, №0205 від 31 травня 2013 року, №0106, №0206 від 30 червня 2013 року;

- податкові накладні від 31.03.2013 р. № 31034 на суму 49247,50 грн., № 31035 на суму 43772,40 грн., №31036 на суму 58900,28 грн.; від 30.04.2013 р. № 30051 на суму 51077,57 грн., №30052 на суму 56465,53 грн.; №30053 на суму 39485,04 грн.; від 31.05.2013 р. № 31078 на суму 12823,66 грн., №31079 на суму 56943,00 грн.; від 30.06.2013 р. № 30083 на суму 59451,97 грн., № 30084 на суму 3989,04 грн.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції прийшов до висновку, що факт складення первинних документів, наявних в матеріалах справи, не перебуває в наслідковому зв'язку з реальним існуванням господарських взаємовідносин. До суду не надані заявки, що мали бути при виконанні господарських операцій, не надано жодного примірника тексту рекламного оголошення та рекламного матеріалу, зі змісту графіків розміщення рекламних сюжетів, узгоджених між замовником та виконавцем до кожного з додатків до договору № 250313 вбачається невідповідність періоду розміщення реклами датам, зазначеним як початок та кінець розміщення відповідної реклами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З наявних в матеріалах справи фотокопій інтернет-сторінок, що, між іншим, не були предметом розгляду в суді першої інстанції, вбачається їх існування раніше дати укладення договору № 250313 від 25.03.2013 р.

Позивач обґрунтовує таку розбіжність тяжким матеріальним становищем, у зв'язку з чим позивачем на адресу контрагента направлявся гарантійний лист від 06.02.2013 р.(а. с. 56 Т. 1), яким позивач просив надати контрагента відповідні послуги з гарантією укладення договору на виконання цих послуг у березні 2013 р.

Колегія суддів вважає, що умови оплати у зв'язку з тяжким фінансовим становищем мали бути узгоджені у договорі, який повинен передувати взяттю на себе його стороною будь-яких зобов'язань.

З огляду на це, розбіжність у даті укладення договору та існуванні до цієї дати виконаних робіт (послуг) колегія суддів трактує не на користь позивача.

Визначальним при вирішенні справи колегія суддів вважає встановлення умовної можливості на підставі наявних в матеріалах справи первинних документів виконання господарських операцій позивачем без участі контрагентів.

Так фотокопії виконаних робіт та договори з їх замовниками свідчать про виконання позивачем взятих на себе зобов'язань у сфері інформаційних послуг без посередників.

Ці документи є самостійними та незалежними від документації, що оформлена по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Фірма "Сервіс Транс".

В той же час, в жодному з документів по взаємовідносинам позивача з замовниками назва контрагента не відображена.

Дана обставина свідчить про невстановлення колегією суддів взаємозв'язку між документацією оформленою по взаємовідносинам з контрагентом позивача та реальним здійсненням господарських операцій позивачем на користь замовників.

Позивачем наданими доказами жодним чином не підтверджено неможливість особисто позивача виконати взяті на себе зобов'язання перед замовниками, та не підтверджено існування таких можливостей у контрагентів в розрізі матеріально-технічної бази, трудових ресурсів зі спеціальною кваліфікацією тощо.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності з боку відповідача дій, що полягали у винесенні спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Промоушн" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Промоушн" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 16.12.2014 р.)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.