Ухвала суду № 41924452, 11.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14127/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О. П. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Грибан І. О.

за участю секретаря: Тур В. В.

представників позивача Панасюка Т. В., Громового О. В., Іваненка М. А., представників відповідача Пєчковської О. В., Семенище О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром експорт" в особі представництва ТОВ "Газпром експорт" в Україні на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром експорт" в особі представництва ТОВ "Газпром експорт" в Україні до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006072206 від 30.04.2014 р. та № 0008652206 від 17.07.2014 р., -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Газпром експорт" в особі представництва ТОВ "Газпром експорт" в Україні звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0006072206 від 30.04.2014 року та № 0008652206 від 17.07.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2014 р. адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку представництва позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 14.04.2014 р. № 377/26-54-22-02/26409809, яким встановлено порушення: пункту г) статті 5 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, п. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 160.8. ст. 160 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1512048 грн., у тому числі: за 1 квартал 2011 р. в сумі 278438 грн.; за 4 квартал 2011 р. в сумі 171119 грн.; за 1 квартал 2012 р. в сумі 239325 грн.; за 2 квартал 2012 р. в сумі 61794 грн.; за 3 квартал 2012 р. в сумі 142236 грн.; за 4 квартал 2012 р. в сумі 81528 грн.; за 1 квартал 2013 р. в сумі 139134 грн.; за 2 квартал 2013 р. в сумі 147254 грн.; за 3 квартал 2013 р. в сумі 101541 грн.; за 4 квартал 2013 р. в сумі 149679 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30.04.2014 р. № 0006072206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 1976115,75 грн. з них: за основним платежем - 1704655,00 грн., штрафні санкції - 271460,75 грн.

В результаті адміністративного оскарження вказаного ППР, за результатом повторної перевірки відповідачем складено акт від 03.07.2014 р. № 710/26-54-22-06/26409809, яким встановлено порушення: ст.5 п. г) Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, п. 13.8. ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 160.8. ст. 160 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1727451 грн., у тому числі: за 1 квартал 2011 р. в сумі 169242 грн.; за 2 квартал 2011 р. в сумі 152450 грн.; за 3 квартал 2011 р. в сумі 104337грн.; за 4 квартал 2011 р. в сумі 206329 грн.; за 1 квартал 2012 р. в сумі 198910 грн.; за 2 квартал 2012 р. в сумі 95946 грн.; за 3 квартал 2012 р. в сумі 132011 грн.; за 4 квартал 2012 р. в сумі 137876 грн.; за 1 квартал 2013 р. в сумі 137981 грн.; за 2 квартал 2013 р. в сумі 121902 грн.; за 3 квартал 2013 р. в сумі 124231 грн.; за 4 квартал 2013 р. в сумі 146236 грн.

Податковим органом на підставі вказаного акту перевірки прийнято ППР від 17.07.2014 р. №0008652206, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 25119,50 грн. з них: за основним платежем 22 796,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2313,50 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нерезиденти, у розумінні положень податкового законодавства - це: а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; в) фізичні особи, які не є резидентами України.

Приписами пункту 133.2 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку з числа нерезидентів є: юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Згідно підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.

З метою оподаткування термін "постійне представництво" включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження діяти від імені виключно такого нерезидента, що тягне за собою виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені цього нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу).

Постійним представництвом не є використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Згідно п. 160.1 ст. 160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента.

Згідно з визначенням, що містилося у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності до п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Пунктом 13.2 цієї статті було передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у п.п. 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Так у відповідності до ст. 7 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, ратифікованої 06.10.1995 р., прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується постійного представництва.

З урахуванням положень п. 3 цієї статті, якщо підприємство однієї Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим і самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло в повній незалежності від підприємства, постійним представництвом якого воно є.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що представництво позивача на території України є постійним, а тому діяльність такого представництва має оподатковуватись на території України.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Міністерством економіки України видано представництву ТОВ "Газпром Експорт" свідоцтво про реєстрацію №ПІ-3176 від 01.06.2009 р., строк діяльності представництва з 13 серпня 2003 р., кількість іноземних співробітників представництва - службовців ТОВ "Газпром Експорт", включаючи керівника представництва - не перевищуватиме 3 осіб, місцезнаходження представництва: м. Київ.

Згідно Довідки Головного управління регіональної статистики Державної служби статистики України за номером АА №785218 представництво має вид діяльності за КВЕД-2010, 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Натомість, у відповідності до п. 2.1 Положення про представництво, затвердженого Генеральним директором ТОВ "Газекспорт" 01.08.2003 р., метою діяльності представництва є забезпечення оперативної взаємодії з ТОВ "Газекспорт" та іншими газовими компаніями, проведення вимірювань разом з представниками покупця кількості та якості газу після транзиту через територію України на газовимірювальних станціях для підтвердження даних, вказаних в актах приймання-передачі тощо.

Зважаючи на даний пункт, колегія суддів приходить до висновку, що представництво здійснює діяльність, відмінну від дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Також працівниками представництва щоденно інформується про проведення розрахунків добової кількості реалізованого газу по контрактам ООО "Газпром экспорт", з оформленням добових актів та сертифікатів якості у відповідності з діючими нормативними актами з транспортувальником "НАК "Нафтогаз України" та представниками країн - імпортерів у відповідності з укладеними контрактами.

По узгодженню з ООО "Газпром экспорт" у відповідні терміни готується та надається необхідна інформація про узгоджений об'єм, динаміку відбору газу через ГТС - Берегово фірмам - імпортерам, пов'язаних контрактами з ТОВ "Газпром експорт". Щомісяця представництво інформує про оформлення та підписання місячних актів та сертифікатів якості з представниками НАК "Нафтогаз України відповідно до укладених контрактів ООО "Газпром экспорт".

Представництво інформує про достовірність показань засобів виміру основної та дублюючої систем вимірювання кількості витрати природного газу і засобів визначення його фізико - хімічних параметрів.

На запрошення газотранспортних компаній України бере участь у проведенні державних, періодичних, позачергових повірок та калібрувань основних і дублюючих приладів вимірювання кількості та якості газу зі складанням та підписанням необхідних документів. Інформує про дотримання та правильності застосування діючих міждержавних нормативних документів з вимірювання кількості та якості газу; зійснює збір даних, пов'язаних з технічним станом і розвитком газотранспортної системи в Україні.

Здійснення даної діяльності представниками позивача не заперечувалося.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач здійснював свою господарську діяльність на території України через постійне представництво, з огляду на що у відповідності до ст. 7 Угоди діяльність такого представництва на території України є оподатковуваною.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності з боку відповідача дій, що полягали у винесенні спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром експорт" в особі представництва ТОВ "Газпром експорт" в Україні на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром експорт" в особі представництва ТОВ "Газпром експорт" в Україні до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006072206 від 30.04.2014 р. та № 0008652206 від 17.07.2014 р. залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 16.12.2014 р.)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.