Рішення № 41923008, 12.12.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2014 р. Справа № 911/4598/14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

про стягнення 656 454,69грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Старчик А.А. (дов. № 14-90 від 18.04.2014р.);

від відповідача Гуменна Л.С. (дов. б/н від 01.12.2014р.);

від третьої особи не з'явилися.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулося з позовом до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (далі - відповідач) про стягнення 656 454,69грн. заборгованості, з яких: 500 000,01грн. основного боргу за переданий згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13/3413-БО-41 від 28.12.2012р. природний газ, 70 888,88грн. пені, 68 196,05грн. інфляційних втрат та 17 369,76грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/3413-БО-41 від 28.12.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.10.2014р. порушено провадження у справі № 911/4598/14, залучено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, розгляд справи призначено на 14.11.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2014р. розгляд справи відкладено на 28.11.2014р.

27.11.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 584 від 26.11.2014р. (вх. № 26671/14 від 27.11.2014р.), згідно якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ, споживачем якого є населення, яке не здійснює своєчасних розрахунків за послуги по теплопостачання. Вказаний відзив прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.11.2014р. розгляд справи відкладено на 12.12.2014р.

В судовому засіданні 12.12.2014р. позивач підтримав позов в повному обсязі, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Представник третьої особи в судове засідання 12.12.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника третьої особи.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012р. між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (Покупець) укладено договір № 13/3413-БО-41 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець - прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

Згідно п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.5. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1 000 куб. м. газу становить 3 509грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %; - податок на додану вартість за ставкою - 20 %. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60грн., крім того ПДВ - 20 % - 61,12грн., всього з ПДВ - 366,72грн. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 3 844,78грн., крім того ПДВ - 20 % - 776,96грн., всього з ПДВ - 4 661,74грн. Загальна вартість договору на дату його укладання становить 2 472 981,02, крім того ПДВ - 494 596,63грн., разом з ПДВ - 2 967 579,77грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.5 договору звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.

Згідно п. 11.1. договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

17.07.2013р. між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (Покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу природного газу № 13/3413-БО-41 від 28.12.2012р., згідно якої сторони домовились викласти пункти 5.2 та 5.5 у наступній редакції: 5.2. Ціна за 1 000 куб. м. газу становить 3 459грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %; - податок на додану вартість за ставкою - 20 %. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60грн., крім того ПДВ - 20 % - 59,12грн., всього з ПДВ - 354,72грн. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 3 823,78грн., крім того ПДВ - 20 % - 764,76грн., всього з ПДВ - 4 588,54грн. Пункт 5.5 Загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу природного газу № 13/3413-БО-41 від 28.12.2012р. за період з вересня 2013р. по грудень 2013р. передано, а відповідачем прийнято від позивача природний газ в об'ємі 348,87 тис. куб.м. на загальну суму 1 616 414,44грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с. 19-23).

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, сплативши позивачу до моменту порушення провадження у справі (27.10.2014р.) 1 116 414,45грн. з простроченням строку, встановленого п. 6.1. договору, що підтверджується випискою по операціях підприємств, наданою НАК «Нафтогаз України» (а.с. 34), та не спростовано відповідачем, внаслідок чого на момент порушення провадження у справі (27.10.2014р.) борг відповідача перед позивачем за переданий згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13/3413-БО-41 від 28.12.2012р. природний газ склав 499 999,99грн. (1 616 414,44грн. - 1 116 414,45грн.).

Крім того, суд встановив, що відповідач після порушення провадження у справі (27.10.2014р.) 28.10.2014р. сплатив позивачу решту боргу у сумі 499 999,99грн., що підтверджується банківською випискою від 28.10.2014р. (а.с. 106-108), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за переданий згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13/3413-БО-41 від 28.12.2012р. природний газ на момент прийняття судового рішення відсутній.

Предметом позову є вимоги про стягнення 500 000,01грн. основного боргу за переданий згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13/3413-БО-41 від 28.12.2012р. природний газ, 70 888,88грн. пені, 68 196,05грн. інфляційних втрат та 17 369,76грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу природного газу № 13/3413-БО-41 від 28.12.2012р. за період з вересня 2013р. по грудень 2013р. передано, а відповідачем прийнято від позивача природний газ в об'ємі 348,87 тис. куб.м. на загальну суму 1 616 414,44грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с. 19-23); відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, сплативши позивачу до моменту порушення провадження у справі (27.10.2014р.) 1 116 414,45грн. з простроченням строку, встановленого п. 6.1. договору, що підтверджується випискою по операціях підприємств, наданою НАК «Нафтогаз України» (а.с. 34), та не спростовано відповідачем, внаслідок чого на момент порушення провадження у справі (27.10.2014р.) борг відповідача перед позивачем за переданий згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13/3413-БО-41 від 28.12.2012р. природний газ склав 499 999,99грн. (1 616 414,44грн. - 1 116 414,45грн.); відповідач після порушення провадження у справі (27.10.2014р.) 28.10.2014р. сплатив позивачу решту боргу у сумі 499 999,99грн., що підтверджується банківською випискою від 28.10.2014р. (а.с. 106-108), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за переданий згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13/3413-БО-41 від 28.12.2012р. природний газ на момент прийняття судового рішення відсутній.

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на те, що після порушення провадження у справі (27.10.2014р.) відповідач 28.10.2014р. сплатив на рахунок позивача 499 999,99грн., що підтверджується банківською випискою від 28.10.2014р. (а.с. 106-108), суд вважає, що провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 499 999,99грн. боргу за переданий згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13/3413-БО-41 від 28.12.2012р. природний газ підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Водночас, позовна вимога про стягнення 0,02грн. боргу за переданий згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13/3413-БО-41 від 28.12.2012р. природний газ є такою, що не підлягає задоволенню судом, оскільки позивачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено суду існування боргу відповідача перед позивачем у сумі 0,02грн. за переданий згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13/3413-БО-41 від 28.12.2012р. природний газ.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3413-БО-41 від 28.12.2012р., позивачем за період з 14.02.2013р. по 13.07.2014р. нарахована пеня в сумі 70 888,88грн., зокрема: 1 544,27грн. за період з 14.02.2013р. по 25.02.2013р. на суму боргу 313 142,79грн., 1 571,51грн. за період з 26.02.2013р. по 11.03.2013р. на суму боргу 273 142,79грн., 498,08грн. за період з 12.03.2013р. по 18.03.2013р. на суму боргу 173 142,79грн., 420,82грн. за період з 19.03.2013р. по 01.04.2013р. на суму боргу 73 142,72грн., 2 090,26грн. за період з 14.03.2013р. по 01.04.2013р. на суму боргу 267 700,19грн., 1 883,65грн. за період з 02.01.2013р. по 23.04.2013р. на суму боргу 208 342,98грн., 1 327,02грн. за період з 14.04.2013р. по 23.04.2013р. на суму боргу 322 909,15грн., 1 618,16грн. за період з 24.04.2013р. по 07.05.2013р. на суму боргу 281 252,13грн., 2 458,08грн. за період з 08.05.2013р. по 09.06.2013р. на суму боргу 181 252,13грн., 1 112,34грн. за період з 10.06.2013р. по 25.06.2013р. на суму боргу 181 252,13грн., 1 510,77грн. за період з 26.06.2013р. по 18.07.2013р. на суму боргу 171 252,13грн., 604,60грн. за період з 19.07.2013р. по 31.07.2013р. на суму боргу 121 252,13грн., 512,06 грн. за період з 01.08.2013р. по 12.08.2013р. на суму боргу 111 252,13грн., 2 456, 69грн. за період з 13.08.2013р. по 13.10.2013р. на суму боргу 111 252,13грн., 1 004,06грн. за період з 14.05.2013р. по 09.06.2013р. на суму боргу 90 488,95грн., 2 221,32грн. за період з 10.06.2013р. по 12.08.2013р. на суму боргу 90 488,95грн., 2 997,29грн. за період з 13.08.2013р. по 13.11.2013р. на суму боргу 90 488,95грн., 1 950,03грн. за період з 14.11.2013р. по 04.02.2014р. на суму боргу 65 964,80грн., 390,80грн. за період з 05.02.2014р. по 27.02.2014р. на суму боргу 47 705,88грн., 4 957,51грн. за період з 14.12.2013р. по 27.02.2014р. на суму боргу 183 146,84грн., 2 963,01грн. за період з 28.02.2014р. по 14.04.2014р. на суму боргу 180 852,72грн., 4 236,41грн. за період з 15.04.2014р. по 29.05.2014р. на суму боргу 180 852,72грн., 991,16грн. за період з 30.05.2014р. по 13.06.2014р. на суму боргу 126 938,27грн., 12 091,29грн. за період з 14.01.2014р. по 14.04.2014р. на суму боргу 373 061,74грн., 17 477,69грн. за період з 15.04.2014р. по 13.07.2014р. на суму боргу 373 061,74грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до положень пункту 6.1. договору купівлі-продажу природного газу № 13/3413-БО-41 від 28.12.2012р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

Зі змісту зазначеного пункту договору слідує, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу по кожному акту приймання-передачі газу окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2008р. у справі № 15/360-07 та від 06.08.2009р. у справі № 5/634-08.

Таким чином, право на нарахування пені за прострочення строків оплати актів приймання-передачі природного газу від 19.09.2013р., від 19.09.2013р., від 19.09.2013р., від 19.09.2013р., від 31.10.2013р., від 30.11.2013р., від 31.12.2013р. у позивача у відповідності до вимог ст. 232 ЦК України, припинилось 14.04.2014р., 14.04.2014р., 14.04.2014р., 14.04.2014р., 14.05.2014, 14.06.2014р. та 14.07.2014р. відповідно.

Враховуючи вищевикладене, періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 11-12), те, що відповідачем не заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 14.02.2013р. по 13.07.2014р. становить загалом 70 888,88грн., зокрема: 1 544,27грн. за період з 14.02.2013р. по 25.02.2013р. на суму боргу 313 142,79грн., 1 571,51грн. за період з 26.02.2013р. по 11.03.2013р. на суму боргу 273 142,79грн., 498,08грн. за період з 12.03.2013р. по 18.03.2013р. на суму боргу 173 142,79грн., 420,82грн. за період з 19.03.2013р. по 01.04.2013р. на суму боргу 73 142,72грн., 2 090,26грн. за період з 14.03.2013р. по 01.04.2013р. на суму боргу 267 700,19грн., 1 883,65грн. за період з 02.01.2013р. по 23.04.2013р. на суму боргу 208 342,98грн., 1 327,02грн. за період з 14.04.2013р. по 23.04.2013р. на суму боргу 322 909,15грн., 1 618,16грн. за період з 24.04.2013р. по 07.05.2013р. на суму боргу 281 252,13грн., 2 458,08грн. за період з 08.05.2013р. по 09.06.2013р. на суму боргу 181 252,13грн., 1 112,34грн. за період з 10.06.2013р. по 25.06.2013р. на суму боргу 181 252,13грн., 1 510,77грн. за період з 26.06.2013р. по 18.07.2013р. на суму боргу 171 252,13грн., 604,60грн. за період з 19.07.2013р. по 31.07.2013р. на суму боргу 121 252,13грн., 512,06 грн. за період з 01.08.2013р. по 12.08.2013р. на суму боргу 111 252,13грн., 2 456, 69грн. за період з 13.08.2013р. по 13.10.2013р. на суму боргу 111 252,13грн., 1 004,06грн. за період з 14.05.2013р. по 09.06.2013р. на суму боргу 90 488,95грн., 2 221,32грн. за період з 10.06.2013р. по 12.08.2013р. на суму боргу 90 488,95грн., 2 997,29грн. за період з 13.08.2013р. по 13.11.2013р. на суму боргу 90 488,95грн., 1 950,03грн. за період з 14.11.2013р. по 04.02.2014р. на суму боргу 65 964,80грн., 390,80грн. за період з 05.02.2014р. по 27.02.2014р. на суму боргу 47 705,88грн., 4 957,51грн. за період з 14.12.2013р. по 27.02.2014р. на суму боргу 183 146,84грн., 2 963,01грн. за період з 28.02.2014р. по 14.04.2014р. на суму боргу 180 852,72грн., 4 236,41грн. за період з 15.04.2014р. по 29.05.2014р. на суму боргу 180 852,72грн., 991,16грн. за період з 30.05.2014р. по 13.06.2014р. на суму боргу 126 938,27грн., 12 091,29грн. за період з 14.01.2014р. по 14.04.2014р. на суму боргу 373 061,74грн., 17 477,69грн. за період з 15.04.2014р. по 13.07.2014р. на суму боргу 373 061,74грн. Відтак, вимога про стягнення 70 888,88грн. пені є обґрунтованою у розмірі 70 888,88грн.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Суд встановив, що відповідач є комунальним унітарним підприємством, яке створено з метою насичення споживчого ринку та задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у тепловій енергії та з метою одержання прибутку, що підтверджується новою редакцією статуту Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (а.с. 83-94), заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок несвоєчасних розрахунків населення з відповідачем за спожиту теплову енергію, для виробництва якої поставлявся природний газ.

Враховуючи вищевикладене, те, що відповідач повністю розрахувався за отриманий природний газ, положення п. 3 ст. 83 ГПК України, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договору, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідачем є комунальне підприємство, з метою виконання судового рішення, суд вирішив зменшити розмір пені вдесятеро до 7 088,89грн. пені.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2011р. у справі № 13/155-10.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3413-БО-41 від 28.12.2012р., позивачем за період з травня 2013р. по липень 2014р. нараховано 68 196,05грн. інфляційних втрат та 17 369,76грн. 3 % річних за період з 14.02.2013р. по 13.07.2014р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі № 37/64).

Враховуючи вищевикладене, періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 11-12), арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з травня 2013р. по липень 2014р. та 3 % річних, нарахованих за період з 14.02.2013р. по 13.07.2014р. складає 68 160,67грн. інфляційних втрат та 17 369,76грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 68 196,05грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 68 160,67грн., а вимога про стягнення 17 369,76грн. 3 % річних підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 7 088,89грн. пені, 68 160,67грн. інфляційних втрат та 17 369,76грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради про стягнення 499 999 (чотириста дев'яноста дев'яти тисяч дев'ятиста дев'яноста дев'яти гривень) 99 коп. основного боргу за переданий згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13/3413-БО-41 від 28.12.2012р. природний газ припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (08150, Київська область, Києво-Святошинський р-н., м. Боярка, вул. 50 років Жовтня, буд. 9; ідентифікаційний код 23576122) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 7 088 (сім тисяч вісімдесят вісім гривень) 89 коп. пені, 68 160 (шістдесят вісім тисяч сто шістдесят гривень) 67 коп. інфляційних втрат, 17 369 (сімнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять гривень) 76 коп. 3 % річних та 11 852 (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні) 39 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 16.12.2014р.

Суддя П.В.Горбасенко