Ухвала суду № 41921390, 17.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2014 р. м. Київ К/800/8079/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника відповідача - Ситая М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014

та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.11.2013

у справі № 817/3595/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акон Технік»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акон Технік» звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 0003402342 та № 0003412342 від 19.07.2013, № 0000212202 від 30.09.2013.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0003402342 від 19.07.2013 та № 0000212202 від 30.09.2013, в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Акон Технік» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати усіх податків та зборів за період з 01.09.2009 по 30.06.2012, складено акт № 664/-30/4/37022936 від 06.12.2012, в якому зафіксовані порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 544 934 грн.; пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 475 281 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 19.07.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003402342 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 631 874,75 грн., в т.ч.: 544 934 грн. основного платежу та 86 940,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0003412342 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 693 006,50 грн., в т.ч.: 475 281 грн. основного платежу та 217 725,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003412342 від 19.07.2013 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 108 864,25 грн., збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 15 167 грн. основного платежу та 3 792 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

30.09.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000212202 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 603 101 грн., в т.ч.: 490 448 грн. основного платежу та 112 653 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про те, що господарські операції позивача з ТОВ «Стилькомтраст», ТОВ «ІБК «Квартал», ТОВ «Глобал-Трейд ЛТД», ПП «Рейд-Проект», ТОВ «Квіт-Інвест-Строй», ТОВ «Технік», ТОВ «Галузева Промислова Група» є безтоварними, а правочини такими, що здійснені без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків.

Матеріалами справи встановлено наявність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Стилькомтраст», ТОВ «ІБК «Квартал», ТОВ «Глобал-Трейд ЛТД», ПП «Рейд-Проект», ТОВ «Квіт-Інвест-Строй», ТОВ «Технік», ТОВ «Галузева Промислова Група» у перевіряємому періоді, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених документів; відкликанням податкового повідомлення-рішення № 0003412342 від 19.07.2013 згідно пп. 6.1.3 п. 6.1 ст. 60 Податкового кодексу України.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції між позивачем та вищезазначеними контрагентами були нікчемними.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами (ТОВ «Стилькомтраст», ТОВ «ІБК «Квартал», ТОВ «Глобал-Трейд ЛТД», ПП «Рейд-Проект», ТОВ «Квіт-Інвест-Строй», ТОВ «Технік», ТОВ «Галузева Промислова Група»), а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару (робіт, послуг), не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Також, для вирішення спору важливе значення має встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів платника податку в стані платників податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій також не досліджувалось питання щодо правомірності формування валових витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із зазначеними контрагентами та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний