Ухвала суду № 41921396, 17.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2014 р. м. Київ К/800/14156/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2012

у справі № 2а/0470/11733/12

за позовом Дочірнього підприємства «Фаубеха-Дніпро» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаубеха»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Фаубеха-Дніпро» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаубеха» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 20.08.2012 № 0001112302 та № 0001122302, від 21.08.2012 № 0000752303.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної планової перевірки ДП «Фаубеха-Дніпро» ТОВ «Фаубеха» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012, складено акт № 1029/222/30011116 від 03.08.2012, в якому зафіксовано порушення: ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4; п. 5.1 ст. 5; пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України; п. 3.1. ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 185.1 ст. 185; п. 188.1 ст. 188; п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, абз. 2 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.95 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

На підставі результатів проведеної перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001112302 від 20.08.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 224 772 грн., в т.ч.: 1 174 614 грн. основного платежу та 50 158 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001122302 від 20.08.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 184 449,50 грн., в т.ч.: 165 968 грн. основного платежу та 18 481,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000752303 від 21.08.2012 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29 337,70 грн. за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах.

Судами обох інстанцій встановлено, що між ТОВ «Технолітбуд», ТОВ «Інрост» та ДП «Фаубеха-Дніпро» ТОВ «Фаубеха» були укладені договори на отримання ДП «Фаубеха-Дніпро» ТОВ «Фаубеха» товару, згідно яких зазначені контрагенти виконали свої договірні обов'язки, доставляли товар, який був прийнятий та сплачений ДП «Фаубеха-Дніпро» ТОВ «Фаубеха» та в результаті були виписані видаткові та податкові накладні, рух зазначеного товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

Підставою для донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, стали висновки податкового органу про нікчемність правочинів позивача з контрагентами та відсутності фактичного здійснення господарських операцій по вказаним договорам, що призвело до помилкового визначення об'єкта оподаткування в перевіряємому періоді.

Застосовуючи до позивача штрафні санкції за перевищення лімітів залишку готівки в касах, податковий орган послався на ту обставину, що по видатковим касовим ордерам за період з червня 2010 року до лютого 2012 року, які були надані до перевірки грошові кошти видавались у 2000-2002 роках.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем належно підтверджено здійснення господарських операцій з ТОВ «Технолітбуд», ТОВ «Інрост», у зв'язку з чим податковий орган дійшов помилкового висновку щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по вказаним операціям, а застосування до платника податків штрафних санкцій у розумінні положень Указу Президента України від 12.06.95 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» є неправомірними, оскільки перевищення лімітів залишку готівки спростовується суто технічною помилкою пов'язаною із збоями в програмі « 1-С Бухгалтерія», а саме: помилковим зазначенням дати видачі грошей у 2000-2002 роках та паспортними даними, зазначеними в касових ордерах.

Так, матеріалами справи встановлено, що за видатковими касовими ордерами за період з червня 2010 року по лютий 2012 року грошові кошти видавались у 2000 - 2002 роках, оскільки у відповідних видаткових касових ордерах за 2010 - 2012 роках було помилково зазначено дату видачі грошей 2000 - 2002 роки.

Згідно пояснювальної записки головного бухгалтера позивача, така помилка сталася з технічних причин через збій комп'ютерної програми « 1-С Бухгалтерія».

Грошові кошти за касовими ордерами видавались не у 2000 - 2002 роках, що підтверджено дослідженими судами попередніх інстанцій касовими ордерами із зазначенням паспортних даних отримувачів коштів. Так, одержувачі майже за всіма касовими ордерами отримали паспорти після 2000 - 2002 років, а тому одержувачі коштів не могли б на момент одержання коштів за ордерами пред'являти паспорти, видані після 2000 - 2002 років.

Відповідно до п. 3.10 Положення Національного банку України «Про ведення касових операцій в національній валюті» приймання і видача готівки за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку технічної помилки позивача у касових ордерах за період 2010 - 2012 роки, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставне застосування штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням № 0000752303 від 21.08.2012.

Однак, суд касаційної інстанції зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірного донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 20.08.2012 № 0001112302 та № 0001122302, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами «Технолітбуд», ТОВ «Інрост», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані платником податку; не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, з відповідним документальним підтвердженням.

Також не встановлено зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаними контрагентами.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 20.08.2012 № 0001112302, № 0001122302 та направлення справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

Згідно наявної у справі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.06.2013 слідує, що Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області є правонаступником Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

На підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вважає за необхідне допустити по даній справі заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 20.08.2012 № 0001112302, № 0001122302, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті судові рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний