Ухвала суду № 41903756, 09.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 р.Справа № 820/15687/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

представника позивача Ульянов Д.В.

представника відповідача Супрун В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014р. по справі № 820/15687/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 р. позов ПАТ "Страхова компанія "Мега-Гарант" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.05.2014 р. №0000032202 та від 24.07.2014 року №0000052202, винесені Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

ДПІ у Київському районі м. Харкова (далі відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 р. та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неврахування обставин, неправильну оцінку доказів, що призвело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник ПАТ "Страхова компанія "Мега-Гарант" (далі позивач) проти скарги заперечував, просив оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ПАТ "СК "Мега-Гарант" є фінансовою установою, видами діяльності позивача є страхування життя, а також здійснення інших послуг в сфері страхування, крім страхування життя.

ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка ПАТ "СК "Мега-Гарант" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., результатами якої складено акт перевірки від 22.04.2014 р. №1069/22-02/30035289 (т.1, а.с. 15-30).

За висновками акту перевірки, ПАТ "СК "Мега-Гарант" порушено, зокрема:

- п. 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 р. за №40/10320, а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 73 083,32 грн.

- п. 135.1, п. 135.5 ст. 135, абз. 1, 2 п. 153.8 ст. 153 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності, не пов'язаної із страхуванням в сумі 1 333 895,00 грн., у т.ч. 2 квартал 2011 року - в сумі 43 783,00 грн., 2-3 квартали 2011 року - в сумі 1 333 895,00 грн., 2-4 квартали 2011 року - в сумі 1 333 895,00 грн.

Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№0000032202 від 19.05.2014 р., яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 73 083,32 грн. (т.1, а.с. 31).

№0000052202 від 24.07.2014 р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 1 333 895,00 грн. (т.1, а.с. 37)

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000052202 від 24.07.2014 р. колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період 2-4 квартал 2011 року позивачем були придбані акції ВАТ "Агрофірма "Надія Приазовя" у кількості 408 249 штук на загальну суму 6 331 910,28 грн., що підтверджується договорами купівлі-продажу цінних паперів та актами прийому-передачі цінних паперів, платіжними дорученнями виписками про операції з цінними паперами на рахунку в цінних паперах (т.1, а.с. 54-55, 58-98).

09.06.2011 р. між позивачем (продавець) та ПАТ «ЗНКІФ «Корпоративний капітал» (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б 1230/11, У060911/3, за умовами якого акції ВАТ «Агрофірма «Надія Приазов'я» в кількості 11876 шт. були продані покупцю за ціною 190 362,00 грн., перехід права власності до покупця відбувся 16.06.2011 р., кошти позивачу сплачено 15.06.2011 р.

26.09.2011 р. між позивачем (продавець) та ПАТ «ХАТП -16330» (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б 1230/11, У060911/3, за умовами якого акції ВАТ «Агрофірма «Надія Приазов'я» в кількості 359 855 шт. реалізовано позивачем покупцю за ціною 5 609 181,00 грн., кошти позивачу сплачено та перехід права власності до покупця відбулися 29.09.2011р.

Факт находження оплати на користь позивача податковим органом не заперечується.

Суми проведених операцій купівлі - продажу вищевказаних акцій відображені позивачем у складі доходів та витратах від операцій з акціями та іншими корпоративними правами у Додатку ЦП до податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика у відповідних періодах.

Судом встановлено, що підставою нарахування грошового зобов'язання слугували висновки податкового органу, щодо заниження позивачем податку на прибуток від діяльності не пов'язаної із страхуванням , оскільки акції ВАТ " Агрофірма Надія Приазов'я" не мають властивостей, визначених ст.6 Закону України " Про цінні папери та фондовий ринок", не вважаються товаром, а операції з ними є нікчемними, фіктивними та не можуть впливати на визначення фінансових результатів від операцій з акціями .

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на акті ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів в Запорізьській області від 08.11.2011р. № 247/23-2/344441513 та постанові Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2012 р. по справі № 1/0808/113/2012 про закриття провадження по кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_5 в скоєнні злочину за ч.2 ст.205 КК України на підставі п "в" ст.1 Закону України " Про амністію в 2011р."

На думку відповідача, акції ВАТ "Агрофірма "Надія Приазовя", не є товаром - об'єктом цивільних прав (цінними паперами) в розумінні п.п. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а тому, суми, отримані від продажу акцій мали бути позивачем включені у 2-4 кварталах 2011 року до складу доходів від діяльності іншої, ніж страхова, між тим, неправильно відображені позивачем у складі доходів та витратах від операцій з акціями та іншими корпоративними правами, що призвело до порушення податкового законодавства.

Згідно п. 135.1. ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 153.8 ст. 153 ПК України (в редакції від 21.04.2011 р.)

Оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами:

Для цілей цього підпункту під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту, крім придбання під час первинного розміщення) цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами в розрізі окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, деривативів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами, деривативами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами, деривативами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодексом".

У третьому кварталі 2011 року п. 153.8 ст. 153 ПК України , діяв в редакції:

Для цілей цього підпункту під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Витрати платника податку, понесені при придбанні цінних паперів, які використані платником в операціях РЕПО, не враховуються у визначенні фінансових результатів за операціями з торгівлі цінними паперами протягом строку РЕПО, а враховуються при визначенні фінансових результатів за операціями РЕПО в порядку, передбаченому в пункті 153.9 цієї статті.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

У разі якщо платник податку виступає інвестором при первинному розміщенні цінних паперів або наступного продажу власних акцій емітентом, або у разі внесення коштів до статутного капіталу емітента, то витрати, сплачені (нараховані) таким платником податку емітенту таких цінних паперів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодексом".

Згідно п. 1 розд. 1 Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 р. № 222 (чинне на момент виникнення спірних правовідносин), зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій здійснюються уповноваженими особами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів (далі - реєструвальний орган) відповідно до цього Порядку.

Судом вірно встановлено, що на час здійснення позивачем операцій з купівлі-продажу акцій ВАТ "Агрофірма "Надія Приазов'я", зазначене підприємство та випуск його акцій були зареєстровані, обіг акцій зупинений не був, вони вільно перебувати в цивільному обороті, а тому правочини з цими цінними паперами створювали правові наслідки.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем у 2-4 кварталах 2011 року правомірно віднесено до окремого податкового обліку витрати і доходи від операцій із зазначеними акціями, а суми грошових коштів, отримані від операцій з продажу вказаних акцій, правомірно віднесено позивачем до складу доходів та витрат від операцій з цінними паперами у податковій декларації з податку на доходи у відповідних періодах.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неврахування судом доказів нікчемності угод постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2012 р. по кримінальній справі № 1/0808/113/2012 за звинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), якою провадження по справі було припинено, а до підсудного застосовано амністію (тобто, звільнено від відбування покарання з нереабілітуючих підстав) (т.1, а.с. 201-209).

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Так, з постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2012 р. по кримінальній справі № 1/0808/113/2012 вбачається, що ОСОБА_5 звинувачений в скоєнні фіктивного підприємства при реєстрації, перереєстрації, здійсненні діяльності підприємств ТОВ " Азовський маслоекстракційний комбінат", ТОВ "Дніпровський комбінат біопалива", ТОВ " Наддніпрянський інвестиційний союз", ВАТ Винковецький завод будівельних матеріалів", ВАТ "Олешинський пісчаний кар'єр", ВАТ " Київський завод високоякісної цегли", ВАТ " Київський завод бетонних виробів". (а.с. 201).

Колегія суддів зазначає, що зазначеною постановою не встановлено фіктивне підприємство та створення ВАТ " Агрофірма Надія Приазов'я", а лише міститься посилання на те, що в травні 2008 року, з метою ухилення від сплати податків, використовуючи печатку та реєстраційні документи ВАТ "Агрофірма "Надія Приазов'я", гр. ОСОБА_7 емітував у обіг на користь інших підприємств цінні папери, а саме, векселі.

Зазначене судове рішення не містить опису або посилань на обставини щодо обігу акцій ВАТ "Агрофірма "Надія Приазов'я", які були придбані/реалізовані позивачем протягом 2-4 кварталів 2011 року, тому предмету доказування по цій адміністративній справі не стосується (т.1, а.с. 208).

Крім того, зазначеною постановою не визнано створення ВАТ "Агрофірма "Надія Приазов'я" фіктивним, а також фіктивність випуску ним акцій.

Доводи апеляційної скарги, що ВАТ " Агрофірма Надія Приазов"я" здійснило емісію власних акцій , які нічим не підтверджені та є неліквідними, а документи які були подані до державної комісії з цінних паперів та фондового ринку для реєстрації випуску акцій , були завідомо неправдивими та містили недостовірні дані колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначених обставин податковим органом не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сама по собі фіктивність реєстрації підприємства, не є беззаперечним свідченням недійсності усіх операцій, здійснених цим суб'єктом господарювання, та не може розцінюватися як імперативна ознака фіктивності усіх укладених ним правочинів, а тим більше правочинів щодо цінних паперів, розміщених таким підприємством.

Також колегія суддів вважає не належним доказом нікчемності угод акт ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 08.11.2011р. " Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ВАТ "Агрофірма Надія Приазов"я".(т.1 а.с.194)

З зазначеного акту ДПІ вбачається, що перевірка проводилася лише на підставі даних АІСМ " Аудит", Бест Звіт", АІС "Перелік платників податків за результатами автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та інформації ВПМ. Будь-яких первинних документів податковим органом не досліджувалося, також не були предметом дослідження господарські операції між ВАТ " Агрофірма Надія Приазов"я" та позивачем. В цьому акті зазначено, що правочини щодо купівлі-продажу акцій ВАТ " Агрофірма Надія Приазовя" є нікчемними.

Колегія суддів зазанчає, що надання оцінки правочинам на предмет їх відповідності ч. 1 ст. 203, 215, 228 ЦК України належить виключено до повноважень суду , а орган ДПІ такої оцінки надавати не вправі, з огляду на обсяг повноважень визначений ст. 20 ПК України.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неврахування судом ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України є безпідставними виходячи з наступного.

У разі, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. В цьому випадку існують підстави для застосування ст. 228 Цивільного кодексу України із наслідками щодо нікчемності правочину. Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, тому існують підстави для внесення відповідних змін у податковому обліку платника податку та його контрагента, зокрема щодо попередньо відображених безтоварних операцій.

Як зазначалось вище, судом було встановлено реальність виконання умов договору продажу акцій, що підтверджено первинними документами.

При цьому, необхідно зазначити, що для кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина сторони, внаслідок чого необхідно довести наявність умислу у сторін при укладенні та вчиненні конкретного правочину щодо настання певних протиправних наслідків. Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів.

Тому, за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідачем не надано судових рішень, які набрали законної сили, про визнання угод позивача щодо продажу акцій недійсними, удаваними, фіктивними, не надано вироків про притягнення до відповідальності посадових осіб позивача чи контрагента за неправомірні дії, вчинені ними при укладенні (виконанні) угоди, з якими ст. 228 ЦК України пов'язує нікчемність правочину.

Відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, виходив з того, що позивачем порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Проте , нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Судом вірно зазначено, що акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем як до перевірки , так і до суду були надані усі належні первинні документи в підтвердження вчинення правочинів з акціями ВАТ "Агрофірма "Надія Приазов'я" , випуск яких був зареєстрований та не зупинений, а отже позивач мав право відображати в окремому податковому обліку операції з цінними паперами.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 24.07.2014 р. №0000052202 .

Щодо податкового-повідомлення рішення №0000032202 від 19.05.2014 р., яким позивачу застосовано штрафні санкції у розмірі 73 083,32 грн. через порушення п. 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Судом встановлено, що протягом перевіреного відповідачем періоду штатні працівники ПАТ "СК "Мега-Гарант" (ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19,ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24) направлялись у відрядження, що підтверджується копіями наказів, чеків, звітів, посвідчень на відрядження (т.1, а.с. 219-220, т.3 ).

З рахунку ПАТ "СК "Мега-Гарант" на поточні рахунки працівників підприємства позивач безготівковим способом перерахував грошові кошти в загальній сумі 73 083,32 грн. під звіт та з метою забезпечення осіб, направлених у відрядження, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1, а.с. 99-187, т.4, а.с. 1- 64).

Працівниками отримувачами цих коштів після їх використання під час відрядження оформлено відповідні звіти додаванням чеків, що підтверджують витрати, дати та номери відповідних авансових звітів (позивачем до матеріалів справи надано копії зазначених документів) (а.с. 219-220, т. 3).

Відповідачем не заперечується факт належного звітування отримувачами цих коштів, натомість на його думку порушення вимог законодавства полягає у відсутності документів, підтверджуючих одержання працівниками готівки з власних рахунків.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо помилковості таких висновків відповідача.

Згідно п 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Пунктом 4.1. статті 4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі. Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 20.1 статті 20 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів (п. 1.32 ст. 1 Закону)

Згідно п. 21.1 ст. 21, п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу проводиться шляхом: 1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; 4) використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 р., безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Відповідно до п. 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, (далі Положення №637), фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Судом встановлено, що працівники ПАТ "СК "Мега-Гарант", на користь яких позивачем перераховано кошти на відрядження, не отримували готівку з поточного рахунку підприємства із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, кошти позивачем перераховано на їх персональні банківські рахунки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пункт 2.12 Положення №637 не регулює правовідносин, що виникають при отриманні готівки з рахунку співробітника такого підприємства, а тому висновки податкового органу про необхідність надання працівниками підприємства документів про одержання готівки (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) є помилковими.

Факт переказу позивачем коштів на користь працівників підприємства підтверджено платіжними дорученнями, також податковим органом не заперечується подання належної звітності працівниками після використання коштів, одержаних на відрядження.

Отже, висновки суду першої інстанції, щодо відсутності порушення позивачем вимог п. 2.12 Положення №637 є вірними, а тому податкове повідомлення-рішення №0000032202 від 19.05.2014 р., правомірно скасовано .

Посилання апеляційної скарги на п. 3.13 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.04.2005 р. № 137, колегія суддів вважає безпідставним, тому як зазначений нормативний акт втратив чинність згідно з постановою Правління НБУ від 30.04.2010 р. № 223, тобто, ще до виникнення спірних правовідносин.

Абзацом 6 частини 1 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. №436/95-ВР передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушення позивачем абз. 6 ч. 1 ст. 1 Указу Президента №436/95-ВР, оскільки судовим розглядом підтверджено, що позивач готівкових розрахунків не здійснював, тому до нього не може бути застосовано відповідальність за цією санкцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, такого обов'язку не виконав, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, вірно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014р. по справі № 820/15687/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 09.12.2014 р.