Ухвала суду № 41901011, 01.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2014 р. м. Київ К/800/399/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Хлібна база № 85" Державного агентства резерву України

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012

у справі № 2а-7444/12/2070

за позовом Державного підприємства "Хлібна база № 85" Державного агентства резерву України

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 задоволено позов про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на її правонаступника - Ізюмську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт № 31/2200/22675081 від 23.03.2012, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог:

- п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 ПК України, а саме: завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів за 4 квартал 2011 року на суму 244399,0 грн. по нікчемним правочинам з ПП «Розвиток-2010» та ПП «Інтер-буд-комфорт»;

- п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», а саме: включення до податкового кредиту суми ПДВ по операціям з придбання товарів у ТОВ «НПФ Хім Трейд» та ТОВ ТД «Славута», які не були використані у господарській діяльності підприємства, що призвело до завищення податкового кредиту в серпні 2010 року на 24492,00 грн. та в жовтні 2010 року на 59296,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, у зв'язку з нікчемним правочином з ПП «Розвиток-2010» та з ПП «Інтер-буд-комфорт», та включенням податкових накладних до реєстру, які не мають робочої сили, що призвело до завищення податкового кредиту за жовтень 2011 року на 24494,00 грн., за листопад 2011 року на 4386,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 11.04.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення :

- №0000082320 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 40380,00 грн., з яких за основним платежем -112304,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 28076,00 грн.;

- №0000062320 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 178336 грн., з яких за основним платежем 178164,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 172,00 грн.;

- №0000092320, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 28979,00 грн.;

- №0000102320, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 40294,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не погодився з наведеними висновками відповідача, зазначивши, що матеріалами справи підтверджується факт придбання продукції та проведення розрахунків між позивачем та його контрагентами.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичне отримання від контрагентів пального, а тому висновки відповідача про неможливість формування податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що з метою здійснення своєї господарської діяльності, позивачем в період, що перевірявся податковим органом, вчинено операції по придбанню товарів та послуг у наступних підприємств: ПП «Розвиток - 2010» ПП «Інтер-буд-комфорт»; ТОВ «НПФ Хім Трейд» та ТОВ ТД «Славута.

На підтвердження здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, позивачем були надані, зокрема, видаткові та податкові накладні, приймальні акти на матеріальні цінності, сертифікати якості, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, платіжні доручення, банківські виписки.

Разом з тим, як вбачається з акта перевірки, по господарським операціям з ТОВ НПХ «Хім Трейд», ТОВ ТД «Славута» до перевірки не були надані ТТН, подорожні листи на перевезення нафтопродуктів. Крім того, за наявною у відповідача інформацією, отриманою від ДПІ у м. Краматорську (акт № 10/23-3-37230893 від 04.01.12), у ПП «Розвиток-2010» відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, засоби для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, само підприємство не знаходилося за місцем реєстрації, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Також, відповідачем зазначено, що позивачем не були надані документи на підтвердження фактичної поставки вантажу та оприбуткування товарів, отриманих від ПП «Розвиток-2010» (сертифікатів якості на придбаний товар, карток складського обліку, журналу обліку вантажів, що надійшли, також надана ТТН, оформлена з порушенням вимог Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України»).

Крім того, за наявною у відповідача інформацією, отриманою від ДПІ у Київському районі м. Харкова, ПП «Інтер-Буд-Комфорт» не має власних основних засобів, транспортних засобів, найманих працівників, згідно звітів доходи працівники підприємства не отримували.

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Крім того, судам слід врахувати, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Також, слід зазначити, що окремі неточності в заповненні первинних документів не можуть свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами і не позбавляють правового значення, виданих за цими операціями первинних документів, оскільки дана обставина є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність поставки товару у сукупності з іншими доказам.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на її правонаступника - Ізюмську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Хлібна база № 85" Державного агентства резерву України задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль