Ухвала суду № 41901012, 01.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2014 року м. Київ К/800/65550/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013

у справі № 2а-3406/12/1370

за позовом Малого підприємства "Руно"

до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.01.2012 №0000012321 та №0000022321.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку МП «Руно» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ «Олівін Ойл», ТОВ «Транснафта 2009» за період з 01.10.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 27.12.2011 №125/23-19323361, в якому встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року в сумі 206756,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 383038,00 грн.;

- п. 1.7, п. 1.8, пп. 7.2.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6, п. 201.1., п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 року в сумі 274427,00 грн., березень 2011 року в сумі 197408,00 грн.

З акта перевірки вбачається, що висновки відповідача обґрунтовані тим, що згідно акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 03.10.2011 №1176/3/23-40-36791933 встановлено, що у контрагента позивача ТОВ «Транс Нафта 2009» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь - якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Оскільки актом перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва встановлено безтоварність операцій по взаєморозрахунках ТОВ «Транс Нафта 2009» із ТОВ «Палтекс» та ТОВ «Укройлпродукт», то відповідно операції МП «Руно» із ТОВ «Транс Нафта 2009» є безтоварними.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 18.01.2012:

- №0000012321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 471836,00 грн., в тому числі за основним платежем 471835,00 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн.;

- №0000022321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 641484,00 грн., в тому числі за основним платежем 589794,00 грн. та за штрафними санкціями 51690,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ серії АЄ №614484, до основних видів діяльності Малого підприємства «Руно» відноситься: роздрібна торгівля пальним, оптова торгівля пальним, діяльність готелів, діяльність ресторанів, діяльність барів, інші види рекреаційної діяльності.

Матеріали справи свідчать, що 22.02.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ «Транс Нафта 2009» (продавець) було укладено договір №ТЗ-2010, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти окремими партіями згідно умов вказаного договору.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транс Нафта 2009» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема це: договір, додатки до договору, рахунки - фактури, акти прийому - передачі, накладні (транспортні залізничні), паспорти бензину, податкові накладні, сертифікати відповідності, паспорти якості, платіжні доручення.

На підтвердження фізичних, технічних та технологічних можливостей позивача для реалізації нафтопродуктів, в матеріалах справи наявні копія свідоцтва про право власності на нафтобазу, що розташована за адресою: Львівська область, Мостиський район, м. Судова Вишня, вул. Лісозаводська, 2а; копія технологічної схеми розташування резервуарів та трубопроводів складу на підтвердження того, що для зберігання нафтопродуктів підприємство має в наявності резервуар ємністю 200 куб.м.; копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (бензовозів, причепів).

На підтвердження факту реалізації отриманих нафтопродуктів та використання в господарській діяльності позивачем подано копії книг складського обліку за грудень 2010 по квітень 2011 року по бензину А92 та за січень - квітень 2011 року по бензину А95, накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, товарно-транспортних накладних на підтвердження реалізації нафтопродуктів дрібно - гуртовими партіями.

Також, в матеріалах справи наявні копії змінних звітів по АЗС за грудень 2010 року по березень 2011 року, що підтверджують факт передачі придбаних нафтопродуктів на власні АЗС на реалізацію роздрібним покупцям.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаними контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, встановлено, що контрагент позивача зареєстрований суб'єктом господарювання з 29.10.2009, не є припиненим, до основних видів діяльності якого відноситься оптова торгівля паливом.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль