Рішення № 41900440, 03.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20193/14 03.12.14

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Швеця С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІБ-АГРО"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек"

про стягнення 105 994,54 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Поливяна Ю.М. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

За клопотанням позивача, з метою з'ясування обставин справи, надання додаткових доказів по справі, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "СІБ-АГРО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек" про стягнення з останнього основного боргу в сумі 89 571,60 грн., пені в сумі 11 755,37 грн. та 10 % річних у сумі 4 667,57 грн. відповідно до договору поставки від 04.02.2014 № 21.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач наполягав на заявлених позовних вимогах, просить позов задовольнити.

Відповідач подав заяву про зупинення розгляду справи до прийняття Київським апеляційним господарським судом рішення по справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек" на ухвалу господарського суду міста Києва про повернення зустрічного позову відповідача до позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Відповідачем не доведено неможливості розгляду даної справи до прийняття Київським апеляційним господарським судом рішення по справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек", тому судом відмовлено в задоволенні даної заяви.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 04.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІБ-АГРО", далі Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек", далі Покупець, було укладено договір поставки № 21, далі Договір, відповідно до предмету якого (п. 1.1 Договору) Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця комбікорм, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється партіями протягом усього терміну дії договору. Пунктом 5.1 Договору передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної Постачальника.

Договір набуває чинності з 04.02.2014 і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору (п. 11.2 Договору).

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 181 645,20 грн., що підтверджується видатковою накладною від 04.02.2014 № 0000000436 на суму 92 073,60 грн. та видатковою накладною від 15.02.2014 № 0000000560 на суму 89 571,60 грн., товар було прийнято представником Цепух В.Г. за довіреністю від 04.02.2014 № 43 та довіреністю від 14.02.2014 № 54. Відповідач розрахувався за поставлений товар частково в сумі 92 073,60 грн., оскільки останній належним чином зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, тому за ним утворився борг в розмірі 89 571,60 грн., який позивач і намагається стягнути.

Згідно п. 8.3 Договору у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляються, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми.

Позивач стверджує, що мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 11 755,37 грн. та 10% річних у сумі 4 667,57 грн. за період з 16.02.2014 по 27.08.2014.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду Договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Так, згідно з пунктом 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Одночасно, частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач направив відповідачу вимогу від 28.08.2014 № 368 про оплату за отриманий товар, але останній оплату не здійснив.

Позивач надав суду акт звірки взаєморозрахунків згідно якого станом на 21.10.2014 заборгованість відповідача перед позивачем за період з 04.02.2014 по 21.10.2014 становить 89 571,60 грн., акт підписаний лише позивачем. При цьому судом враховано, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Позивач належним чином виконав покладені на нього Договором зобов'язання, здійснив поставку товару, яка була прийнята відповідачем. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними: від 04.02.2014 № 0000000436 та від 15.02.2014 № 0000000560. Відповідач доказів повної оплати товару в строки передбачені п. 5.1 Договору суду не надав. За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 89 571,60 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 10.3 Договору передбачено, що для штрафних санкцій, передбачених умовами цього договору, термін позовної давності складає три роки. Штрафні санкції за даним договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов'язань.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, умовами Договору, зокрема п. 10.3, сторонами було закріплено інший порядок нарахування пені, тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені обґрунтовані та підлягають задоволенню в сумі 11 755,37 грн. за період з 16.02.2014 по 27.08.2014.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так як мало місце прострочення оплати поставки за договором, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10 % річних, які передбачені п. 8.3 Договору, у сумі 4 667,57 грн. за період з 16.02.2014 по 27.08.2014 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору в сумі 2 119,89 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек", згідно вимог ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 03.12.2014, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 629, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 232, 265 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч.3 ст. 43, 44, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СІБ-АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек", 03049, м. Київ, вул. Богданівська, буд. 2, код ЄДРПОУ 34224583, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "СІБ-АГРО", 36007, м. Полтава, вул. М.Бірюзова, буд. 32А, код ЄДРПОУ 32257135, основний борг в сумі 89 571,60 грн., пеню в сумі 11 755,37 грн., 10 % річних у сумі 4 667,57 грн. та судовий збір у розмірі 2 119,89 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 08.12.2014 року

Суддя Ю.О.Підченко