Ухвала суду № 4188325, 06.07.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2009 року № 22а-6606/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання - Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт» на постанову господарського суду Львівської обл. від 31.01.2008р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт» до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської обл. про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

19.11.2007р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Віконт» звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Яворівському районі Львівської обл.  № 0009712320/0 від 02.11.2007р.; судові витрати покласти на відповідача (а.с.4-7).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 31.01.2008р.  у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.152-155).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ «Віконт», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить постанову господарського суду скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити (а.с.161-163).

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що висновки суду не відповідають вимогам пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; при прийнятті рішення судом не розмежовані права платників податків на віднесення сум податку на додану вартість /ПДВ/ до податкового кредиту з правом платника податків на бюджетне відшкодування сум ПДВ; надмірна сплата податку необхідна лише у випадку бюджетного відшкодування ПДВ.

Окрім цього, матеріалами справи стверджується факт здійснення господарських операцій, позивачем представлені належно оформлені податкові накладні, постачальник товару на момент видачі податкових накладних був платником ПДВ, через що формування підприємством податкового кредиту в липні 2006 року є правомірним.

В частині дійсності і реальності проведених операцій судом не враховані наявні первинні документи, якими засвідчується проведення господарських операцій в рамках договору комісії, а також вантажно-митні декларації /ВМД/ і факти поступлення сум від комісіонера за переданий на комісію товар; наведена операція є прибутковою, що підтверджується розрахунком, проведеним головним бухгалтером підприємства.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем ДПІ у Яворівському районі Львівської обл. проведено протягом 27.09.2007р.-14.10.2007р. планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Віконт» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, правильності нарахування, повноти і своєчасності внесення в бюджет податків і інших обов'язкових платежів за період з 01.01.2006р. по 30.06.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 891/23-2/23884013 від 26.10.2007р. (а.с.8-41).

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем порушені вимоги пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкові зобов'язання зі сплати ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 99098 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009712320/0 від 02.11.2007р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 148647 грн., з яких 99098 грн. за основним платежем та 49549 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.42).

Матеріалами справи також стверджується, що 04.07.2006р. між ПМП «Опал» (продавець) та ТзОВ «Віконт» (покупець) був укладений договір поставки № 04/07-01п, відповідно до умов якого позивач придбав чорниці свіжі охолоджені і чорниці свіжозаморожені в кількості 36,713 тон на загальну суму 2790218 грн. 76 коп., в т.ч. ПДВ 465036 грн. 46 коп.

Цей же товар в дні його придбання ТзОВ «Віконт» (комітент) на умовах договору комісії № 04/07-01 від 04.07.2006р. по відповідних актах приймання-передачі передало на реалізацію ПМП «Опал» (комісіонер).

Оплата за товар по договору комісії № 04/07-01 від 04.07.2006р. комісіонером проведена у дні і в межах сум перерахованих коштів ТзОВ «Віконт» за договором поставки; дебіторська заборгованість на суму 87316 грн. 31 коп. в бухгалтерському обліку позивача не відображена.

Внаслідок проведених операцій з придбання у ПМП «Опал» та зворотної передачі на умовах договору комісії товару позивачем включено до податкового кредиту 469605 грн. 73 коп., що на 33543 грн. 21 коп. перевищує від'ємне значення різниці між сумою отриманих коштів від продажу товару та сумою сплачених коштів постачальнику.

Наведені обставини в їх сукупності були покладені відповідачем в основу прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, що стверджується змістом складеного Акту планової перевірки.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача про те, що для включення сум ПДВ до податкового кредиту достатньо таких підстав, як здійснення операції з придбання товарів, наявність належно оформленої податкової накладної, виданої платником ПДВ, у розглядуваному випадку не заслуговують на увагу; нормами Закону України «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою та надходженням до бюджету ПДВ та відшкодування такого податку; відсутність надмірної сплати ПДВ за звітний період позивачем не спростована; постачальник товарів ПМП «Опал» не відображав відповідні суми податку в податкових зобов'язаннях.

Окрім цього, поставки товару в дійсності не відбувалися, факт поставки не підтверджений, наведена операція є збитковою.

Колегія суддів наведені висновки суду такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що викладений факт порушення контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань є підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податків вимог про надання податкової вигоди - включення понесених витрат на придбання товарів до податкового кредиту.

Як доводиться матеріалами справи, ТзОВ «Віконт» проводив операції з контрагентом, який не відображав податкові зобов'язання і не сплачував до бюджету відповідні податки.

Оскільки матеріалами справи доводиться й та обставина, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності, йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Окрім цього, ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції фактично виходив з недійсності вищевказаних угод, оскільки встановив, що вони укладені лише про людське око, без наміру викликати юридичні наслідки, зумовлені договором купівлі-продажу, та з метою безпідставно формування кредиту з податку на додану вартість.

Оскільки відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому у позивача відсутній об'єкт та база оподаткування, які визначені пп.3.1.1. ст.3 та п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, податковим органом належним чином доведено, що відомості, які містяться в податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не відповідають дійсності, через що не можуть слугувати підставою для включення сплаченого податку до складу податкового кредиту покупця.

За таких обставин позивач неправомірно занизив податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 99098 грн., через що оспорюване податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість винесено підставно.

Покликання апелянта на те, що невиконання контрагентом зобов'язання щодо сплати ПДВ до бюджету не є підставою для позбавлення покупця права на формування податкового кредиту з цього податку, якщо він має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту, не може бути взяте до уваги у вирішуваному спорі в разі встановлення судом фіктивності договору та створення умов для безпідставного формування податкового кредиту ПДВ.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , а відтак й покладених в основу прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт» на постанову господарського суду Львівської обл. від 31.01.2008р. у справі № 12/333А/5015 залишити без задоволення, а вказану постанову господарського суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.А.Пліш

В.М.Каралюс