Постанова № 4188322, 01.07.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2009 року № 22а-7117/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Каралюса В.М. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання - Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської обл. на постанову господарського суду Івано-Франківської обл. від 26.02.2008р. у справі за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Маяк» до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської обл. про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за реалізацію майна, яке перебувало у податковій заставі,-

В С Т А Н О В И Л А:

17.03.2004р. позивач Сільськогосподарський виробничий кооператив /СВК/ «Маяк» звернувся до господарського суду з позовом, в якому, із врахуванням поданої під час розгляду справи заяви про доповнення підстав позову, просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції / ДПІ/ у Богородчанському районі Івано-Франківської обл.  № б/н від 02.10.2003р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій (в розмірі 100 відсотків суми реалізованого майна, яке перебувало у податковій заставі) на загальну суму 52535 грн. 76 коп. (а.с.2, 122).

Справа розглядалася судами неодноразово (а.с.47-48, 59-61, 92-93).

Постановою господарського суду Івано-Франківської обл. від 26.02.2008р. заявлений позов задоволено, визнано недійсним повідомлення-рішення ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської обл.  № б/н від 02.10.2003р., стягнуто з податкового органу на користь позивача 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору (а.с.130-131).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської обл., яка покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задоволити подану апеляційну скаргу (а.с.134-135).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в тому числі щодо порядку узгодження суми податкового зобов'язання, визначення податкового боргу, податкової застави, відповідальності платника податку за відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої є обов'язковим, розповсюджується також на фіксований сільськогосподарський податок та збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Таким чином, право податкової застави на активи платника податків виникає у випадку несплати ним сум податкового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища, самостійно визначених у відповідних розрахунках, в строки, які передбачені законом.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 30.09.2003р.-02.10.2003р. ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської обл. проведено позапланову документальну перевірку з окремих питань дотримання вимог податкового законодавства СВК «Маяк» за період з 01.01.2002р. по 31.12.2002р., за результатами якої складено Акт перевірки № 5169/26/03751787 від 02.10.2003р. (а.с.6-11).

Перевіркою з'ясовано, що станом на 01.02.2002р. податковий борг СВК «Маяк» становив 19442 грн., у тому числі з фіксованого сільськогосподарського податку - 19372 грн. 21 коп. та збору за забруднення навколишнього середовища - 69 грн. 79 коп.

Перша податкова вимога вручена позивачу 03.12.2001р. на загальну суму податкового боргу 3989 грн. 26 коп., а другу податкову вимогу на загальну суму податкового боргу 21152 грн. 70 коп. - 29.01.2002р.

В порушення вимог підпункту «а» пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивач в період 01.01.2002р.-31.12.2002р. реалізував Фермерському господарству «Світанок» на підставі договорів від 05.08.2002р. та від 03.05.2002р. техніку та передав в оренду приміщення на загальну суму 52535 грн. 76 коп.

Станом на 31.12.2003р. податковий борг позивача складав 22 грн. 76 коп. зі сплати збору за забруднення навколишнього середовища.

На підставі вищевказаного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № б/н від 02.10.2003р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій (в розмірі 100 відсотків суми реалізованого майна, яке перебувало у податковій заставі) на загальну суму 52535 грн. 76 коп. (а.с.14).

Задовольняючи заявлений позов і визнаючи недійсним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказів реєстрації податкової застави у відповідному реєстрі застав відповідачем не надано; зі слів представника позивача в судовому засіданні встановлено, що станом на 10.08.2002р. СВК «Маяк» не мав податкового боргу.

Таким чином, враховуючи недоведеність податковим органом факту наявності у позивача станом на 10.08.2002р. податкового боргу та факту перебування на зазначену дату активів позивача у податковій заставі, заявлений позов підлягає задоволенню.

Між тим, з такими висновками господарського суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

За змістом ч.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» фіксований сільськогосподарський податок і збір за забруднення навколишнього природного середовища відносяться до загальнодержавних податків і зборів (загальнообов'язкових платежів).

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ц ей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

З наведеного слідує, що положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в тому числі щодо порядку узгодження суми податкового зобов'язання, визначення податкового боргу, податкової застави, відповідальності платника податку за відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої є обов'язковим, розповсюджується також на фіксований сільськогосподарський податок та збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Отже, застосування вимог вказаного Закону до розглядуваних правовідносин є правомірним.

З аналізу вимог пп.4.1.4 п.4.1 ст.4, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5, пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та із врахуванням вищенаведеного слідує, що право податкової застави на активи платника податків виникає у випадку несплати ним сум податкових зобов'язань з фіксованого сільськогосподарського податку та зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, самостійно визначених ним у відповідних розрахунках, у строки, які передбачені пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього Закону.

При цьому строки подачі розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку та розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища визначаються відповідно до пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 наведеного Закону із врахуванням базового (податкового) періоду, визначеного Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок» та Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затв. постановою КМ України № 303 від 01.03.1999р.

Матеріалами справи достовірно стверджується факт наявності у позивача на момент укладення з Фермерським господарством «Світанок» договорів від 05.08.2002р. та від 03.05.2002р. податкового боргу, розміри якого відображені в Акті перевірки (а.с.6-11) та у скерованих платнику податків податкових вимогах, а також в картці особового рахунку платника податків (а.с.30-39).

Доказів, які б спростовували вказані суми боргу, позивачем не представлено, не здобуто таких судом, а тому твердження суду першої інстанції про відсутність у позивача у вказаному періоді податкового боргу є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи.

Також колегія суддів не приймає до уваги погашення Фермерським господарством «Світанок» боргів позивача перед бюджетами на підставі укладеного договору від 03.05.2002р. про погашення боргів перед бюджетами та іншими кредиторами, оскільки відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» уступка податкового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам, а також уступка контролюючим органом права вимоги податкового боргу платника податків іншим особам, забороняється.

В частині тверджень позивача про неналежну реєстрацію податковим органом податкової застави у відповідному державному реєстрі застав колегія суддів враховує, що відповідно до п.1.17 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова застава - це спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:

а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні;

б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;

в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління (пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 цього Закону).

Підпунктом 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у  разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Таким чином, сам факт неналежної реєстрації податковим органом податкової застави у відповідному державному реєстрі застав не спростовує наявності такої і не може слугувати підставою для скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за реалізацію майна, яке перебувало у податковій заставі, без відповідного дозволу податкового органу.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог підпункту «а» пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а відтак й покладених в основу прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, заявлений позивачем позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова господарського суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської обл. задоволити частково.

Постанову господарського суду Івано-Франківської обл. від 26.02.2008р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Маяк» до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської обл. про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за реалізацію майна, яке перебувало у податковій заставі, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.М.Каралюс

О.П.Стародуб