Ухвала суду № 4188319, 01.07.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2009 року № 22а-7318/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання - Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзовнішкомхліб» на постанову господарського суду Волинської обл. від 27.02.2008р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзовнішкомхліб» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

26.01.2008р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Волиньзовнішкомхліб»  звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним /недійсним/ податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ Волинської обл. № 0000892301/0/14793/10/23-1 від 22.06.2007р. (а.с.2-4).

Постановою господарського суду Волинської обл. від 27.02.2008р.  в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.59-62).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ «Волиньзовнішкомхліб», який покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову господарського суду скасувати та заявлений позов задоволити (а.с.65-67).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновки суду про непідтвердження податкового кредиту є невірними, оскільки позивачем надано реєстр отриманих і виданих податкових накладних за період з 01.01.2007р. по 31.03.2007р., під час перевірки і складання акта перевірки були з'ясовані лише податкові зобов'язання підприємства і не врахований податковий кредит, на який підприємство мало право. На момент перевірки в позивача були всі наявні документи про підтвердження податкового кредиту, а саме податкові накладні, які не були включені в попередні періоди до податкового кредиту, загальна сума якого по ним складає 2588201 грн. 73 коп.

Також відповідачем не дотриманий трьохденний строк для прийняття податкового повідомлення-рішення, яке у розглядуваному випадку взагалі не надсилалося позивачу.

Окрім цього, постановою господарського суду Волинської обл. від 17.04.2007р. по справі № 7/89-Б позивача визнано банкрутом і розпочато ліквідаційну процедуру, через що вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо стягнення податкового боргу до позивача не повинні застосовуватися.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 31.05.2007р.-08.06.2007р. ревізорами Луцької ОДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТзОВ «Волиньзовнішкомхліб» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 31.03.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 122/02271/2301/30088917 від 12.06.2007р. (а.с.6-37).

Наведеним Актом перевірки зафіксовані порушення позивачем, зокрема, вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.4.1, 4.2 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість /ПДВ/ на загальну суму 2677039 грн. 70 коп.

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000892301/0/14793/10/23-1 від 22.06.2007р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2677039 грн. 70 коп. (а.с.39).

Висновки про вищевказане порушення відповідачем обґрунтовуються тим, що в січні 2007 року позивачем відчужені на користь ТзОВ «Волинькомхліб» два комплекси будівель та споруд за договірною ціною 331800 грн., хоча згідно витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно вартість таких складає 1152859 грн. 06 коп., через що позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 230571 грн. 81 коп. В лютому 2007 року позивач реалізував на користь ТзОВ «Феміда-інтер» транспортний засіб вартістю 127500 грн. і допустив по цій операції заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 25500 грн. Також в березні 2007 року позивачем не включено до складу податкового зобов'язання з ПДВ операції з поставки товарів на користь ПП «Торговий дім «Столичний» та ТзОВ «Продтранссервіс», у зв'язку з чим занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2420967 грн. 89 коп.

Наведені висновки були покладені податковим органом в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення і за своїм змістом позивачем не оскаржуються.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.4.1, 4.2 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижені податкові зобов'язання по ПДВ по трьом фінансово-господарським операціям, при цьому твердження позивача про надання ревізорам під час перевірки всіх документів спростовується Актом перевірки, в якому зафіксований факт ненадання платником податку податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей, журналів-ордерів, головної книги за період, що перевірявся.

Колегія суддів наведені висновки суду такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Матеріалами перевірки доводиться факт порушення позивачем вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.4.1, 4.2 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2677039 грн. 70 коп.

Вказані порушення позивачем не оспорюються, доказів спростування таких не здобуто судом.

Між тим, позивач наполягає на тому, що ревізорам податкового органу надавався для перевірки реєстр отриманих і виданих податкових накладних за період з 01.01.2007р. по 31.03.2007р., під час перевірки і складання Акта перевірки були з'ясовані лише податкові зобов'язання підприємства і не врахований податковий кредит, на який підприємство мало право; на момент перевірки в позивача були всі наявні документи про підтвердження податкового кредиту, а саме податкові накладні, які не були включені в попередні періоди до податкового кредиту, загальна сума якого по ним складає 2588201 грн. 73 коп.

Однак, такі твердження позивача не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються матеріалами перевірки, з яких слідує, що документи, які підтверджують податковий кредит з ПДВ позивача за період з 01.10.2006р. по 31.03.2007р. ревізорам податкового органу не надавалися.

Колегія суддів вважає помилковими покликання апелянта на те, що постановою господарського суду Волинської обл. від 17.04.2007р. по справі № 7/89-Б позивача визнано банкрутом і розпочато ліквідаційну процедуру (а.с.40), через що вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо стягнення податкового боргу до позивача не повинні застосовуватися.

Так, в ч.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначено, що з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у суб'єкта господарювання після ухвалення постанови про визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть виникати нові зобов'язання зі сплати податків і зборів, але не може здійснюватися нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості.

Окрім цього, згідно зі ст.1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст.12 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Щодо зобов'язань поточних кредиторів, які виникли під час судових процедур, правила мораторію не діють і за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

З урахуванням того, що податкові зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість виникли у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на їх виконання не поширювалась.

Даний висновок кореспондує зі змістом ч.1 ст.23 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника», згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів, інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Доводи апелянта в іншій частині апеляційної скарги на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.4.1, 4.2 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак й покладених в основу прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, заявлений позивачем позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзовнішкомхліб» на постанову господарського суду Волинської обл. від 27.02.2008р. у справі № 2/32-2А/5004 залишити без задоволення, а вказану постанову господарського суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.А.Пліш

О.П.Стародуб