Ухвала суду № 4188315, 01.07.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2009 року № 22а-7409/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання - Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської обл. від 18.03.2008р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Мальви Лтд» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності,-

В С Т А Н О В И Л А:

01.08.2005р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Підприємство Мальви Лтд» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Галицькому районі м.Львова № 0006482320/0/04-23-5-20815632/20254 від 04.10.2004р., судові витрати покласти на відповідача (а.с.2-6).

Справа розглядалася судами неодноразово (а.с.125-128, 148-151, 173-175).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 18.03.2008р. заявлений позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова № 0006482320/0/04-23-5-20815632/20254 від 04.10.2004р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору (а.с.198-202).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ у Галицькому районі м.Львова, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.204-206).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що проведеною податковим органом перевіркою встановлено порушення позивачем законодавчо встановлених строків розрахунків в галузі зовнішньоекономічної діяльності, проведена експортна операція знята з валютного контролю банком до моменту надходження оплати нерезидента на банківський рахунок позивача; також зарахування заборгованості між ТзОВ «Підприємство Мальви Лтд» та нерезидентом відбулося після спливу строку позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного кодексу /ЦК/ України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 12.06.2004р.-01.10.2004р. з перервою у роботі протягом 25.06.2004р.-20.09.2004р. відповідачем ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведена комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ «Підприємство Мальви Лтд» за період з 01.10.2002р. по 01.07.2004р., по результатам якої складено Акт перевірки № 306/23-2/20815632 від 01.10.2004р. (а.с.70-78).

Проведеною перевіркою встановлено порушення, зокрема, вимог ст.ст.1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», за що нараховано пеню в сумі 98135 грн. 20 коп.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0006482320/0/04-23-5-20815632/20254 від 04.10.2004р. про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 99257 грн. (а.с.69).

За результатами процедури апеляційного узгодження скарги позивача були відхилені, а податковим органом прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0006482320/1/04-23-5-20815632/24598 від 16.12.2004р. та № 0006482320/4/04-23-5-20815632/11883 від 05.07.2005р. на аналогічні суми нарахованої пені (а.с.14-68).

Також проведеною перевіркою з'ясовано, що між позивачем (продавець) та фірмою «Werand-Sohlen GmbH» (покупець) був укладений контракт № 131/ЭГ від 10.12.2003р., на умовах якого позивачем було експортовано машину для виробництва підошв загальною вартістю 45098,38 євро; оплата за вказаний товар повинна була здійснюватися шляхом переказу грошових коштів на рахунок позивача.

Згідно банківських довідок оплата за експортований ТзОВ «Підприємство Мальви Лтд» товар не надходила, у зв'язку з чим податковим органом нараховано пеню за порушення строків проведення розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 0,3 відсотка від суми несвоєчасно отриманої виручки в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості, що складає 98093 грн. 53 коп.

Окрім цього, виявлено, що позивач не задекларував станом на 01.04.2004р. прострочену дебіторську заборгованість за контрактом № 131/ЭГ від 10.12.2003р., тому до нього застосована штрафна санкція в розмірі одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян за кожний день неподання декларації про валютні цінності за період з 27.04.2004р. по 01.07.2004р. в сумі 1122 грн.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган протиправно прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, зарахування взаємної заборгованості позивача і нерезидента по укладеним зовнішньоекономічним контрактам проведено правомірно і без порушення строків позовної давності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)  виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів   з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Порушення резидентами термінів, передбачених ст.ст.1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (ст.4 наведеного Закону).

Згідно з ст.9 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Матеріалами справи стверджується проведення позивачем та фірмою «Werand-Sohlen GmbH» операцій по контракту № 131/ЭГ від 10.12.2003р., на умовах якого позивачем було експортовано машину для виробництва підошв загальною вартістю 45098,38 євро (а.с.80, 92), а також по контракту № 2А/99 від 19.01.1999р., в рамках якого ТзОВ «Підприємство Мальви Лтд» імпортовано на територію України обладнання для виробництва взуття, при цьому сума заборгованості по ньому перед нерезидентом склала 45098,38 євро (а.с.93-95. 99-100).

Відповідно до змін до контракту № 131/ЭГ від 10.12.2003р., які були укладені договірними сторонами 30.12.2003р., оплата експортованого позивачем товару в сумі 45098,38 євро здійснюється шляхом зарахування заборгованості ТзОВ «Підприємство Мальви Лтд» перед фірмою «Werand-Sohlen GmbH» по контракту № 2А/99 від 19.01.1999р. в рахунок погашення заборгованості сторін по контракту № 131/ЭГ від 10.12.2003р. (а.с.79).

Підтвердженням проведених розрахунків також слугує заява фірми «Werand-Sohlen GmbH» кредитору за № 12-02/ЗАД від 24.12.2002р. (а.с.180).

У відповідності до ч.4 ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.14 зазначеного Закону, всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та Цивільним кодексом Української РСР не заборонялося на час дії спірних відносин припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню, оскільки припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між резидентом та нерезидентом шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги не суперечить чинному законодавству України, а отже нарахування штрафних санкцій є незаконним.

В частині покликань податкового органу на проведення зарахування вимог, по яких минув строк позовної давності, колегія суддів враховує, що згідно змін до контракту № 2А/99 від 19.01.1999р., складених від 16.04.1999р., оплата по контракту здійснюється частково після отримання обладнання до закінчення терміну дії контракту; контракт вступає в дію з моменту його підписання і діє до 31.12.2001р. (а.с.101).

Відповідно ст.71 ЦК Української РСР, який був чинним на момент укладення наведених змін до контракту, загальний строк позовної давності складав три роки, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто, з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Тобто, у розглядуваному випадку перебіг строку позовної давності розпочався з 31.12.2001р. (тобто, з дня закінчення дії контракту при відсутності належного проведення розрахунків).

Таким чином, на момент укладення змін до контракту № 131/ЭГ від 10.12.2003р.  по розрахункам за контрактом № 2А/99 від 19.01.1999р. строк позовної давності не минув, через що зарахування зустрічних однорідних вимог здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином, зміни до контракту № 131/ЭГ від 10.12.2003р. , якими передбачено здійснення оплати по контракту шляхом зарахування заборгованості по контракту № 2А/99 від 19.01.1999р., банківські довідки про зняття проведеної експортної операції з валютного контролю, повідомлення банком податкового органу про зміну умов зовнішньоекономічного контракту, свідчать про відсутність порушення позивачем 90-денного строку повернення валютної виручки та незадекларування простроченої заборгованості по контракту № 131/ЭГ від 10.12.2003р. , а тому нарахування відповідачем пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД є неправомірним.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської обл. від 18.03.2008р. у справі № 18/35А(5/1918-25/119)/5015 залишити без задоволення, а вказану постанову господарського суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.А.Пліш

О.П.Стародуб