Постанова № 4188316, 01.07.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2009 року № 22а-7407/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської обл. на постанову господарського суду Волинської обл. від 11.03.2008р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропанхім» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської обл. про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А:

18.02.2008р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Агропанхім» звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинним рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ Волинської обл. № 0000872303 від 16.10.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму санкцій 4021371 грн. 15 коп., як таке, що не відповідає вимогам законодавства України; покласти на відповідача витрати, повязані з судовим розглядом справи (а.с.2-4).

Постановою господарського суду Волинської обл. від 11.03.2008р. заявлений позов задоволено, визнано нечинним рішення № 0000872303 від 16.10.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму санкцій 4021371 грн. 15 коп. (а.с.65-69).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржила відповідач Луцька ОДПІ, яка покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.72-74).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що перевіркою правильності ведення касових операцій у національній валюті України було встановлено, що позивачем допущено порушення вимог п.п.1, 2 ст.3 та ст.10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало в здійсненні роздрібної торгівлі (виїзної торгівлі) без застосування зареєстрованого, опломбованого реєстратора розрахункових операцій /РРО/ на загальну суму 804274 грн. 23 коп. При цьому закон імперативно вказує на обовязок застосування РРО у розглядуваному випадку при перевищенні річного розміру обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) із врахуванням всіх підрозділів суми 200 тис.грн.

Окрім цього, до розглядуваних відносин не застосовується ст.250 Господарського кодексу /ГК/ України, оскільки Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є спеціальним і не містить в собі відсилочної норми до ст.250 ГК України; в цих відносинах податковий орган не субєктом, наділеним господарською компетенцією, і не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо субєкта господарювання.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є:

1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;

2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 13.09.2007р.-03.10.2007р. ревізорами Луцької ОДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку ТзОВ «Агропанхім» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 02662/226/2301/32930399 від 10.10.2007р. (а.с.5-42).

Наведеним Актом перевірки зафіксовані порушення позивачем вимог п.п.1, 2 ст.3, ст.10 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягає в здійсненні протягом 20.05.2005р.-21.03.2006р. роздрібної торгівлі /виїзної торгівлі/ без застосування зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи РРО та без роздрукування і видачі відповідних розрахункових документів встановленої форми на загальну суму 804274 грн. 23 коп.

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем винесено рішення № 0000872303 від 16.10.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу на суму 4021371 грн. 15 коп. (а.с.43).

В частині виявленого порушення податковим органом встановлено, що у березні 2005 року позивачем був перевищений встановлений постановою КМ України № 1336 від 23.08.2000р. граничний розмір обсягу розрахункових операцій, при перевищенні якого застосування РРО є обовязковим.

Згідно даних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових квитанцій з 20.05.2005р. по 21.03.2006р. сума розрахункових операцій, проведених без використання РРО і без роздрукування та видачі відповідних розрахункових документів, склала 804274 грн. 23 коп.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не встановлено правопорушення, за яке застосована фінансова санкція, передбачена п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; також при застосуванні адміністративно-господарських санкцій відповідачем не дотримані строки, встановлені ст.250 ГК України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.

Відповідно до постанови КМ України № 1336 від 23.08.2000р. «Про забезпечення реалізації ст.10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів, у разі перевищення якого застосування РРО є обовязковим (у даному випадку 200 тис.грн. на один субєкт підприємницької діяльності).

Факт перевищення ТзОВ «Агропанхім» встановленого постановою КМ України № 1336 від 23.08.2000р. граничного розміру обсягу розрахункових операцій, при перевищенні якого застосування РРО є обовязковим, обґрунтовано встановлений матеріалами перевірки.

Зокрема, такий підтверджується даними книг обліку розрахункових операцій та розрахункових квитанцій, торговими патентами, аналізом сум виторгу, а також наведене порушення зафіксоване в Акті перевірки.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про порушення позивачем вимог п.п.1, 2 ст.3, ст.10 Закону України«Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягає в здійсненні протягом 20.05.2005р.-21.03.2006р. роздрібної торгівлі /виїзної торгівлі/ без застосування зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи РРО та без роздрукування і видачі відповідних розрахункових документів встановленої форми на загальну суму 804274 грн. 23 коп.

Відповідно до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.ст.238, 239 ГК України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст.250 цього Кодексу.

Статтею 250 ГК України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Матеріалами справи стверджується, що порушення позивачем вимог п.п.1, 2 ст.3, ст.10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» мало місце з 20.05.2005р. по 21.03.2006р.; Акт перевірки складений працівниками податкового органу 10.10.2007р., а спірне рішення про застосування штрафних санкцій винесено 16.10.2007р. (а.с.9, 10) , тобто штрафні санкції фактично застосовані пізніше як через один рік з дня порушення субєктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, відповідачем не були дотримані строки застосування адміністративно-господарських санкцій, тому суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин положення ст.250 ГК України.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що до розглядуваних відносин не застосовується норми ст.250 ГК України, оскільки відповідно до ст.25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг» суми фінансових санкцій підлягають перерахуванню субєктами підприємницької діяльності до державного бюджету в десятиденний строк з дня прийняття органами державної податкової служби рішення про застосування таких фінансових санкцій.

У випадку несплати порушником застосованих штрафних санкцій в добровільному порядку, останні стягуються за позовом податкового органу в судовому порядку.

Вищевказаним спеціальним законодавством, яке встановлює підстави та порядок застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО, не встановлено будь-яких строків реалізації відповідальності субєктів господарювання за вказані порушення в судовому порядку.

З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.ст.238, 239 ГК України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст.250 цього Кодексу.

З урахуванням вищенаведеного та обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що вимоги позивача є підставними, через що заявлений позов підлягає до задоволення з причин пропуску відповідачем строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак помилково застосував норми матеріального права, через що оскаржувану постанову слід змінити в мотивувальній частині шляхом викладення дійсних мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.

В решті постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської обл. задоволити частково.

Постанову господарського суду Волинської обл. від 11.03.2008р. змінити в частині мотивів задоволення заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропанхім» позову, залишивши в решті постанову господарського суду без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.А.Пліш

О.П.Стародуб