Постанова № 4187809, 15.06.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2009 року № 7864/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання - Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Львівської митниці та Державної митної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2009р. у справі за позовом ОСОБА_1до Державної митної служби України, третя особа Львівська митниця, про часткове скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И Л А:

07.07.2008р. позивач ОСОБА_1. звернувся до окружного суду з позовом, в якому, із врахуванням кінцево сформульованих під час розгляду справи позовних вимог, просив скасувати наказ Державної митної служби України № 693-к від 25.04.2008р. в частині його звільнення з посади старшого інспектора митного оформлення № 3 відділу митного оформлення митного поста «Краковець» Західної регіональної митниці; поновити його на аналогічній посаді у Львівській митниці (Т.1, а.с.3-6, 74-75; Т.3, а.с.5).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2009р. заявлений позов задоволено, скасовано наказ Державної митної служби України № 693-к від 25.04.2008р. в частині звільнення позивача з посади старшого інспектора митного оформлення № 3 відділу митного оформлення митного поста «Краковець» Західної регіональної митниці відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, зобов'язано Голову Державної митної служби України поновити останнього на аналогічній посаді у Львівській митниці; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді (Т.3, а.с.28-30).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову окружного суду оскаржили відповідач Державна митна служба України і третя особа Львівська митниця, які покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявленого позову (Т.3, а.с.40-49, 51-59).

Доводи апеляційних скарг обґрунтовують тим, що фактичними обставинами справи стверджується факт ліквідації Західної регіональної митниці, відповідачем не приймалося рішення про реорганізацію Західної регіональної митниці, припинення останньої шляхом ліквідації відбувалося з дотриманням вимог закону.

Не відповідає положенням КЗпП України висновок суду щодо підтвердження реорганізації Західної регіональної митниці прийняттям в порядку переведення на роботу до Львівської митниці більшості працівників реорганізованої митниці, також спростовуються наявними у справі доказами висновки суду про те, що зміни в організації виробництва і праці не відбулися.

Окрім цього, судом не враховано, що у випадку ліквідації підприємства, установи, організації відсутні правонаступники працедавця, а тому можливості переведення працівника на іншу роботу в порядку п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України не має, при цьому у роботодавця не виникає обов'язок щодо забезпечення працевлаштування вивільнюваного працівника на іншому підприємстві, установі, організації.

Також Західна регіональна митниця не змогла перевести позивача на іншу роботу, оскільки Державна митна служба України вважає недоцільним подальше перебування позивача на державній службі у митних органах, що відображено в її наказі № 301-к від 18.03.2008р.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача і третьої особи на підтримання поданих апеляційних скарг, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, позивач обіймав посаду старшого інспектора митного оформлення № 3 відділу митного оформлення митного поста «Краковець» Західної регіональної митниці.

Наказом Державної митної служби України № 61 від 29.01.2008р. Західну регіональну митницю ліквідовано і згідно наказу Державної митної служби України № 64 від 20.01.2008р. створено Львівську митницю, якій встановлено код 20900 00 00 (Т.1, а.с.13-14, 16).

У зв'язку з ліквідацією Західної регіональної митниці та на підставі п.1 ст.40 КЗпП України ОСОБА_1звільнено із займаної посади з 30.04.2008р., що підтверджується наказом Державної митної служби України № 693-к від 25.04.2008р. (Т.1, а.с.8-12).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що Західну регіональну митницю не ліквідовано у встановленому законом порядку, а здійснено її реорганізацію, правонаступником такої стала Львівська митниця, у зв'язку з чим при звільненні позивача із займаної посади йому, відповідно до вимог ст.ст.42, 42-1 КзпП України, повинні були запропонувати роботу на аналогічній посаді.

Між тим, з наведеними висновками окружного суду погодитися не можна, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.14, 15 Митного кодексу України створення, реорганізація та ліквідація регіональних митниць та митниць здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

Згідно з Положенням про Державну митну службу України, затв. постановою КМ України № 940 від 18.07.2008р., на Державну митну службу України покладено завдання створювати, реорганізовувати та ліквідувати регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації.

Виходячи із зазначених норм чинного законодавства, Державною митною службою України видано наказ № 61 від 29.01.2008р. про ліквідацію Західної регіональної митниці з 01.05.2008р. На підставі цього наказу Державною митною службою України призначено комісію з питань ліквідації Західної регіональної митниці, склад якої затверджений наказом № 128 від 12.02.2008р. (Т.1, а.с.16).

Пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затв. постановою КМ України № 118 від 22.01.1996р., встановлено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. Код зберігається у разі перетворення юридичної особи лише за правонаступником. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу, ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В усіх інших випадках припинення юридичної особи, присвоєння її коду новоствореним суб'єктам, забороняється.

Із свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи слідує, що Західній регіональній митниці був присвоєний ідентифікаційний код 34668612, а відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Львівській митниці присвоєно ідентифікаційний код 35775617 (Т.1, а.с.27, 28).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Західної регіональної митниці, дата реєстрації 10.04.2009р. (Т.3, а.с.88-90).

Також колегія суддів вважає, що Львівській митниці правомірно присвоєно код 20900 00 00, оскільки наведені дії передбачені наказом Державної митної служби України № 233 від 02.04.2004р. «Про затвердження Класифікатора митних органів України та їх структурних підрозділів». Згідно цього наказу зміни до Класифікатора митних органів України та їх структурних підрозділів вносяться наказами Державної митної служби України.

Відповідно до п.1 наказу Державної митної служби України № 61 від 29.01.2008р. ліквідована Західна регіональна митниця, раніше встановлений код визнаний недійсним; згідно з п.3 цього наказу створена Львівська митниця, якій присвоєний код 20900 00 00 (Т.1, а.с.16).

При цьому, жодним нормативно-правовим актом не заборонено присвоювати новоствореній митниці код, який раніше використовувала інша митниця.

Стосовно схожості посадових інструкцій працівників митних органів, на що покликався суд першої інстанції, то всі посадові інструкції розробляються на базі типових інструкцій і є майже однаковими для працівників всіх митних органів, які здійснюють свої функції на державному кордоні.

Отже, на підставі викладеного вище, доводи відповідача і третьої особи, наведені в апеляційних скаргах, про ліквідацію Західної регіональної митниці, а не про її реорганізацію у Львівську митницю, як зазначено судом першої інстанції, знайшли своє підтвердження, а тому висновок окружного суду є помилковим.

Із змісту п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України слідує, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За змістом вказаної норми, при ліквідації підприємства, установи, організації правила п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення діяльності підприємства, установи, організації одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадах працівник не вправі вимагати поновлення на роботі на новоутвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Окрім цього, судом першої інстанції не враховано, що у випадку ліквідації підприємства, установи, організації відсутні правонаступники працедавця, а тому можливості переведення працівника на іншу роботу в порядку п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України не має, а у роботодавця не виникає обов'язок забезпечувати працевлаштування вивільнюваного працівника на іншому підприємстві, установі, організації.

Також Західна регіональна митниця не змогла перевести позивача на іншу роботу, оскільки Державна митна служба України вважає недоцільним подальше перебування позивача на державній службі у митних органах, що відображено в її наказі № 301-к від 18.03.2008р.

Звільнення з підстав, визначених у п.п.1, 2 і 6 ст.40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до ч.1 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників таких персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Відповідачем зазначені вимоги закону виконані, що стверджується попередженням про наступне вивільнення, згідно якої 14.02.2008р. позивача повідомлено про його звільнення у зв'язку з ліквідацією Західної регіональної митниці відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Як слідує з роз'яснень, які містяться в п.19 постанови ВС України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», р озглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Таким чином, звільняючи позивача із займаної посади, відповідач діяв на підставі чинного законодавства та в межах своєї компетенції.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими і безпідставними, а тому не підлягають до задоволення.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційних скарг є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Львівської митниці та Державної митної служби України задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2009р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1до Державної митної служби України, третя особа Львівська митниця, про часткове скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.А.Пліш

О.П.Стародуб