Ухвала суду № 4187767, 22.06.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2009 року № 22а-6484/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Каралюса В.М. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання - Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» на постанову господарського суду Львівської обл. від 16.10.2007р. у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської обл. про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток,-

В С Т А Н О В И Л А:

31.07.2007р. позивач Державне підприємство /ДП/ «Львіввугілля» звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинним /недійсним/ податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Сокальському районі Львівської обл. № 001061231/3 від 26.06.2007р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 5928840 грн. 30 коп., з яких 4251101 грн. за основним платежем та 1677739 грн. 30 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.4-10).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 16.10.2007р.  в задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.2, а.с.81-86).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ДП «Львіввугілля» , який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову господарського суду скасувати та визнати нечинним /недійсним/ спірне податкове повідомлення-рішення (Т.2, а.с.90-96).

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що складений Акт перевірки не підписаний усіма членами планової перевірки, що ставить під сумнів його легітимність; до нього не додавалися жодні додатки, в Акті є посилання на додатки без зазначення їх порядкових номерів.

Також представниками позивача своєчасно надавалися заперечення із підтверджуючими документами на складений акт перевірки і рішення податкового органу в порядку процедури апеляційного оскарження податкового повідомлення-рішення; неправильним є висновок суду про наявність у позивача кредиторської заборгованості, по якій минули строки позовної давності, оскільки сторонами договірних відносин вчинялися дії, якими переривалися строки давності, зокрема, підписувалися акти звірок, не враховані судом судові рішення про стягнення заборгованості, за якою припиняється перебіг строку давності.

Окрім цього, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено норми, яка б зобов'язувала платника податків у разі включення до складу валових доходів кредиторської заборгованості за неоплачені товари зменшувати валові витрати на суму вартості товарів, віднесених ним до валових витрат за першою із подій (оприбуткування товару), тому вимоги податкового органу щодо потреби зменшення в таких випадках валових витрат не ґрунтується на вимогах вказаного Закону.

У доповненні до апеляційної скарги апелянт також покликається на те, що на підставі направлення № 59/23-1 від 21.02.2008р. відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку ДП «Львівугілля» з питань правильності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість у зв'язку з протермінованою кредиторською заборгованістю за період 01.04.2004р.-31.03.2006р., за результатами якої складено Акт перевірки № 217/23-1/32323256 від 13.03.2008р. (Т.3, а.с.1-3).

Висновками вказаного Акта зменшено суму донарахованого податку на прибуток попереднім актом з 9965199 грн. до 2609930 грн., також по цьому Акту відповідачем не винесено жодного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників позивача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем ДПІ у Сокальському районі Львівської обл. протягом 29.09.2006р.-26.10.2006р. проведено виїзну планову перевірку ДП «Львіввугілля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004р. по 31.03.2006р., по результатам якої складено Акт перевірки № 778/23-1/32323256 від 09.11.2006р. (Т.1, а.с.13-124).

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виразилося у зменшенні від'ємного значення оподаткування по податку на прибуток на 5714098 грн. та заниженні податку на прибуток на суму 4251101 грн.

Наведені порушення зумовлені тим, що згідно бухгалтерського обліку підприємства рахується кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності; по такій позивач не розрахувався з кредиторами, через що останню відповідно до вимог п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» слід вважати безповоротною фінансовою допомогою, однак позивачем не відображено у податковій звітності в загальній сумі скоригованого валового доходу сум кредиторської заборгованості, за якими минув строк позовної давності (11443103 грн.). Також платником податку в порушення вимог пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не збільшено валові доходи на суму непогашеної заборгованості, визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом (3170793 грн.).

Окрім цього, у відповідних періодах позивач в порушення вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відкоригував валові витрати на вартість отриманих товарів, робіт, послуг у загальній сумі 1667365 грн., оскільки підприємством не здійснювалася їх компенсація і не понесено жодних витрат на їх придбання; а також занижено суму валового доходу на 723148 грн. за рахунок невключення до доходу вартості реалізованого вугілля, товарно-матеріальних цінностей та послуг.

За таких обставин ДП «Львіввугілля» допущено заниження скоригованого валового доходу на суму 15337044 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки і за результатами процедури адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 001061231/3 від 26.06.2007р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 5928840 грн. 30 коп., у тому числі 4251101 грн. за основним платежем та 1677739 грн. 30 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.12, 125-146; Т.2, а.с.1-32).

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що вартість товарів, відвантажених за контрактом, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення строку позовної давності, і підпадає під дію пп.4.1.6 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги. Звідси, вартість таких товарів вважається доходом з інших джерел і оподатковується у встановленому порядку.

Таким чином, для кредитора така заборгованість вважається безнадійною із включенням її суми з урахуванням ПДВ до складу валових витрат на підставі п.5.2.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а для боржника - безповоротною фінансовою допомогою з віднесенням суми заборгованості з урахуванням ПДВ до валового доходу на підставі пп.4.1.6 вказаного Закону. Валові витрати і валовий дохід сторони договору збільшують у тому податковому періоді, на який припадає закінчення строку позовної давності.

Судом відхилені покликання позивача на наявність актів звірок розрахунків, оскільки такі не являються первинними документами, і не можуть використовуватися як письмова форма визнання боргу.

Окрім цього, наявність формальних порушень під час проведення перевірки та складання акту перевірки не є підставою для визнання недійсним прийнятого податкового повідомлення-рішення; у розглядуваному випадку значення має лише наявність чи відсутність фактів порушення платником податків вимог законодавства, встановлених в акті перевірки.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції вірними та обґрунтованими з наступних підстав.

Законом України № 349-IV від 24.12.2002р. «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» змінено порядок відображення у податковому обліку продавця сумнівної та безнадійної заборгованості, а також встановлено порядок відображення такої заборгованості у податковому обліку покупця.

Пунктом 5 Перехідних положень вказаного Закону визначено, що порядок урегулювання безнадійної заборгованості, визначений ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», застосовується для цілей оподаткування щодо заборгованості, віднесеної до складу валових витрат продавця або страхового резерву кредитора, після набрання чинності цим Законом.

Пунктом 1 Прикінцевих положень цього Закону встановлено, що він в цілому набирає чинності з 01.01.2003р.

Таким чином, наведений порядок відображення безнадійної заборгованості застосовується по тих сумах заборгованості, які після 01.01.2003р. віднесені продавцем до складу валових витрат або страхового резерву кредитора на підставі ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Якщо боржник по закінченні строку позовної давності не розрахувався за отримані раніше товари, послуги, його сума заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до п.1.22.1 п.1.22 ст.1 названого Закону до складу б езповоротної фінансової допомоги належить, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає визначеним законом ознакам, в тому числі заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності (п.1.25 цього Закону).

Отже, вартість товарів, відвантажених на договірних умовах, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на яких припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію пп.4.1.6 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги.

Таким чином, для кредитора така заборгованість вважається безнадійною із включенням її суми з урахуванням ПДВ до складу валових витрат на підставі п.5.2.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а для боржника - безповоротною фінансовою допомогою з віднесенням суми заборгованості з урахуванням ПДВ до валового доходу на підставі пп.4.1.6 вказаного Закону. Валові витрати і валовий дохід сторони договору збільшують у тому податковому періоді, на який припадає закінчення строку позовної давності.

В частині покликань апелянта на фактичне вчинення ним і його контрагентами дій, які свідчать про переривання строку позовної давності (Т.2, а.с.37-52), колегія суддів виходить з того, що сам факт заборгованості може підтверджуватися складанням актів звірок, вони є правопідтверджувальними документами, а не правовстановлюючими. Відтак, складання актів звірок не перериває перебігу строку позовної давності, а тому такі вірно не прийняті до уваги податковим органом під час визначення суми податкових зобов'язань.

Щодо тверджень апелянта про неврахування наявних судових рішень та відкритих виконавчих проваджень по стягненню коштів з останнього (Т.2, а.с.33-36), колегія суддів враховує, що з гідно з пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної в порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Положеннями зазначеної статті визначено порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості. З їхнього змісту вбачається, що в цьому випадку йдеться не про будь-яку прострочену заборгованість, а тільки про визнану в порядку досудового врегулювання спору або судом, чи за виконавчим написом нотаріуса.

Таким чином, згідно з приписами указаної норми зобов'язання у покупця збільшити валовий дохід виникає лише за наявності відповідних юридичних фактів, а саме:

- підстави для збільшення валового доходу (визнання покупцем претензії в порядку досудового врегулювання; ненадання покупцем відповіді на претензію у строк, встановлений законодавством; визнання заборгованості судом; виконавчий напис нотаріуса);

- настання моменту збільшення валового доходу, визначеного в абзацах «а», «б» пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 зазначеного Закону.

Тобто Законом передбачено збільшення валових доходів на 30-й календарний день від дня прийняття рішення.

Актом перевірки встановлено невиконання позивачем зазначених вимог пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чому судом першої інстанції дано вірну правову оцінку.

Щодо тверджень апелянта про недоліки, які допущені при складанні Акта перевірки, то колегія суддів виходить з того, що наявність формальних порушень під час проведення перевірки та складання акту не є підставою для визнання недійсним прийнятого податкового повідомлення-рішення; у розглядуваному випадку значення має лише наявність чи відсутність фактів порушення платником податків вимог законодавства, встановлених в акті перевірки.

Із змісту складеного Акта перевірки слідує, що у ньому чітко і однозначно викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства; вказані факті викладені чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні та інші документи, зафіксовані у бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджують зазначені факти.

Недоліки в оформленні акта перевірки, на які покликається апелянт, не унеможливлюють для платника податків спростування чи доведення помилковості донарахування податкових зобов'язань, що дає колегії суддів підстави дійти висновку про те, що такий Акт перевірки може бути підставою для визначення податкових зобов'язань і прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Щодо проведення податковим органом позапланової перевірки ДП «Львівугілля» з питань правильності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість у зв'язку з протермінованою кредиторською заборгованістю за період 01.04.2004р.-31.03.2006р., за результатами якої складено Акт перевірки № 217/23-1/32323256 від 13.03.2008р., то така проводилася у зв'язку з порушенням кримінальної справи № 134-0607 і на виконання постанови СВ ПМ ДПА у Львівській обл. про призначення документальної перевірки від 24.01.2008р. (Т.3, а.с.4-32, 38-39), а тому її результати при розгляді даної справи врахуванню не підлягають.

Згідно з вимогами ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На виконання цієї норми податковий орган надав суду належні докази, які свідчать про правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення та визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає підставним визначення відповідачем податкових зобов'язань по наведеним господарським операціям, а тому позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішення є безпідставними та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» на постанову господарського суду Львівської обл. від 16.10.2007р. у справі № 13/238А/5015 залишити без задоволення, а вказану постанову господарського суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.М.Каралюс

О.П.Стародуб