Ухвала суду № 4187766, 15.06.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2009 року № 22а-6485/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання - Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» на постанову господарського суду Львівської обл. від 16.10.2007р. у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської обл. про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про накладення штрафу за відчуження активів, які перебували у податковій заставі, -

В С Т А Н О В И Л А:

31.07.2007р. позивач Державне підприємство /ДП/ «Львіввугілля» звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинним /недійсним/ податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Сокальському районі Львівської обл. № 001066240/3 від 26.06.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, у розмірі 8710031 грн. 70 коп. (Т.1, а.с.4-9).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 16.10.2007р.  в задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.2, а.с.23-29).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ДП «Львіввугілля» , який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову господарського суду скасувати та визнати нечинним /недійсним/ спірне податкове повідомлення-рішення (Т.2, а.с.33-38).

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що складений Акт перевірки не підписаний усіма членами планової перевірки, що ставить під сумнів його легітимність; до нього не додавалися жодні додатки, в Акті є посилання на додатки без зазначення їх порядкових номерів.

Також відчуження державного майна від одного підприємства до іншого, що належить до сфери управління одного і того ж державного органу (у даному випадку - Міністерства вугільної промисловості України), не може вважатися відчуженням, оскільки власник майна та орган управління не змінився.

При цьому відповідачем порушені вимоги протоколу № 2 спільної наради Міністерства палива та енергетики України та ДПА України від 31.05.2005р., самі санкції нараховані за відчуження активів без згоди податкового органу відокремленим підрозділом шахта «Бендюзька», яка на момент проведення перевірки є окремою юридичною особою і самостійно несе відповідальність за своїми активами.

У доповненні до апеляційної скарги апелянт також покликається на те, що правильне вирішення питання щодо обсягу відповідальності позивача за відчуження майна без отримання згоди податкового органу вимагає встановлення розміру податкового боргу позивача на момент відчуження; така відповідальність може наступити лише в межах розміру податкового боргу, оскільки розпорядження майном вартістю поза такими межами не є порушенням встановлених законом правил податкової застави з огляду на те, що податкова застава на нього не поширюється.

Окрім цього, податковий орган не вніс зміни в реєстр застав для визначення переліку конкретного майна, вартість якого не перевищує двократного розміру податкового боргу позивача, і не повідомив про це останнього. За таких умов відповідач при застосуванні податкової застави до всіх активів ДП «Львіввугілля», не змінюючи розміру податкової застави, в січні 2008 року спірним податковим повідомленням-рішенням безпідставно застосував штрафні санкції (Т.2, а.с.56-61).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників позивача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до п.1.17 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова застава - це спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:

а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні;

б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;

в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління (пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 цього Закону).

Підпунктом 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у  разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем ДПІ у Сокальському районі Львівської обл. протягом 29.09.2006р.-26.10.2006р. проведено виїзну планову перевірку ДП «Львіввугілля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004р. по 31.03.2006р., по результатам якої складено Акт перевірки № 778/23-1/32323256 від 09.11.2006р. (Т.1, а.с.82-193).

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке полягає у відчуженні активів без згоди податкового органу майна на загальну суму 8786192 грн. 83 коп.

На підставі вказаного Акта перевірки і за результатами процедури адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 001066240/3 від 26.06.2007р., яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, у розмірі 8710031 грн. 70 коп. (Т.1, а.с.11).

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що платнику податків у зв'язку з наявністю податкового боргу були надіслані перша і друга податкові вимоги, які містили повідомлення про факт узгодження податкових зобов'язань та виникнення права податкової застави на активи платника податків; також згідно витягу із реєстру Держінформюсту від 22.08.2003р. всі активи ДП «Львіввугілля» знаходяться у податковій заставі.

Згідно акта прийому-передачі від 01.03.2006р. проведено передачу основних засобів відокремленого підрозділу «Шахта «Бендюзька» ДП «Львіввугілля» на ДП «Шахта «Бендюзька» та залишок грошових коштів на поточному рахунку без попереднього письмового погодження з податковим органом, через що податковим органом правомірно застосовані штрафні санкції за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Окрім цього, наявність формальних порушень під час проведення перевірки та складання акту не є підставою для визнання недійсним прийнятого податкового повідомлення-рішення; у розглядуваному випадку значення має лише наявність чи відсутність фактів порушення платником податків вимог законодавства, встановлених в акті перевірки.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції вірними та обґрунтованими з наступних підстав.

Матеріалами справи стверджується, що по причині наявності податкового боргу ДПІ у Сокальському районі Львівської обл. скеровано позивачу першу податкову вимогу № 1/171 від 17.06.2003р. на суму 10398 грн. 98 коп., яка вручена адресату 17.06.2003р. (Т.2, а.с.10).

Друга податкова вимога № 2/175 від 22.07.2003р. на суму боргу 9295317 грн. 02 коп. вручена позивачу 27.07.2003р. (Т.2, а.с.11).

Зазначеними вимогами попереджено платника податків в порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», про перебування активів підприємства в податковій заставі і про необхідність погашення податкового боргу.

Згідно витягу із реєстру Держінформюсту № 1087-2302 від 22.08.2003р. проведена державна реєстрація податкової застави ДП «Львіввугілля», дата виникнення податкової застави - 17.06.2003р., об'єкт застави - рухоме та нерухоме майно, майнові та немайнові права; майно, яке стане власністю заставодавця у майбутньому, до моменту погашення податкового боргу (Т.2, а.с.8).

На підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України № 30 від 19.01.2006р. «Про створення державного підприємства «Шахта «Бендюзька» і наказу ДП «Львіввугілля» № 9 від 25.01.2006р. проведено передачу основних засобів відокремленого підрозділу «Шахта «Бендюзька» ДП «Львіввугілля» залишковою вартістю на загальну суму 7088469 грн. 27 коп. та залишку грошових коштів на поточному рахунку в сумі 30567 грн. 50 коп. новоствореному ДП «Шахта «Бендюзька», що засвідчується Актом прийому-передачі від 01.03.2006р. (Т.1, а.с.75-79, 80, 81; Т.2, а.с.16, ).

При цьому попереднього письмового погодження з податковим органом позивачем не проведено, що сторонами не оспорюється.

Виходячи із змісту Закону України «Про власність», п.1.7 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  та п.4.1 Статуту позивача слідує, що майно підприємства закріплено за ним на праві повного господарського відання; до права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Тобто, для державних підприємств право податкової застави поширюється на майно, яке перебуває у їхньому повному господарському віданні.

Обов'язковою умовою застосування штрафних санкцій, передбачених пп.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є факт відчуження активів, в тому числі наявність угод, які передбачають перехід права власності на майно у встановленому законом порядку (права користування, володіння і розпорядження майном).

Таким чином, в результаті здійсненої передачі основних засобів відокремленого підрозділу «Шахта «Бендюзька» та залишку грошових коштів на поточному рахунку відбулася передача активів від ДП «Львівугілля» іншому державному підприємству - ДП «Шахта «Бендюзька».

Колегія суддів відхиляє покликання апелянта про порушення відповідачем вимог протоколу № 2 спільної наради Міністерства палива та енергетики України та ДПА України від 31.05.2005р., оскільки таким вирішено питання про погодження податковими органами рішень власників (органу управління майном) про відчуження майна, яке перебуває в податковій заставі, що можливе при наявності відповідного звернення ДП «Львіввугілля» до відповідача.

Між тим, матеріалами стверджується відсутність будь-яких звернень позивача до ДПІ у Сокальському районі Львівської обл. щодо погодження передачі розглядуваних основних засобів і грошових коштів; також вказаний протокол не може собою підміняти вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Щодо тверджень апелянта про недоліки, допущені при складанні Акта перевірки, то колегія суддів виходить з того, що наявність формальних порушень під час проведення перевірки та складання акту не є підставою для визнання недійсним прийнятого податкового повідомлення-рішення; у розглядуваному випадку значення має лише наявність чи відсутність фактів порушення платником податків вимог законодавства, встановлених в акті перевірки.

Із змісту складеного Акта перевірки слідує, що у ньому чітко і однозначно викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства; вказані факті викладені чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні та інші документи, які зафіксовані у бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджують зазначені факти.

Недоліки в оформленні акта перевірки, на які покликається апелянт, не унеможливлюють для платника податків спростування чи доведення помилковості донарахування податкових зобов'язань, що дає колегії суддів підстави дійти висновку про те, що такий акт перевірки може бути підставою для застосування до позивача розглядуваних штрафних санкцій.

В частині доводів апелянта про неправомірність поширення податковим органом права податкової застави на всі активи ДП «Львівугілля» (наведене твердження не покладалося позивачем в основу заявленого позову в суді першої інстанції), то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що станом на 01.03.2006р. /момент передачі майна/ сума податкового боргу ДП «Львівугілля» становила 195688,9 тис.грн.; вартість активів позивача на 01.01.2006р. складала 678433 тис.грн. (Т.2, а.с.74, 75, 76).

Рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2005 від 24.03.2005р. у справі про податкову заставу визнані неконституційними положення пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині поширення податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Водночас, згідно ст.147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

При цьому відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто, рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Тобто, на момент виникнення податкової застави у позивача положення пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» були чинними, а тому дії податкового органу в цій частині відповідають вимогам закону.

Відповідно до Податкового роз'яснення положень статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, затв. наказом ДПА України № 385 від 06.07.2006р., активи, які є предметом податкової застави, описуються в Акті (за формою, що додається) у день вручення першої податкової вимоги або в інші дні, коли можливо здійснити такий опис. Опис заставних активів здійснюється таким чином, щоб у подальшому такі активи можна було ідентифікувати. Тобто, крім найменування заставних активів вказується їх детальна характеристика: вага, метраж, розмір, вид, колір, товарний знак, проба, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо.

Платник податків самостійно визначає перелік активів, на які розповсюджується право податкової застави і які в подальшому можуть бути реалізовані в рахунок погашення його податкового боргу в порядку, встановленому законодавством України.

Якщо платник податків самостійно не визначає перелік таких активів або визначені платником податків активи не можуть бути використані як джерело погашення податкового боргу (не є ліквідними та реальними для продажу), податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити склад активів, на які може бути розповсюджене право податкової застави.

Звідси слідує, що на виконання вказаного податкового роз'яснення позивачем не було самостійно визначено перелік активів, на які розповсюджується право податкової застави і які в подальшому можуть бути реалізовані в рахунок погашення його податкового боргу, а тому поширення податкової застави на майно, яке було передано ДП «Шахта «Бендюзька» не суперечить вимогам закону. При цьому фактична передача майна здійснювалася до моменту затвердження вказаного податкового роз'яснення, через що необхідності реєстрації відповідачем в реєстрі чіткого переліку майна, яке перебуває у податковій заставі, на той момент не було.

Окрім цього, слід врахувати наказ Міністерства вугільної промисловості України № 325 від 21.08.2007р., відповідно до якого затверджено перелік майна, що не входить до цілісного майнового комплексу ДП «Львівугілля» (залишкова вартість 2411820,33 грн.), та може бути реалізоване органами Державної податкової адміністрації за попередньою згодою Мінвуглепрому України (Т.2, а.с.113).

Також представленими відповідачем доказами стверджується, що позивач вже здійснював складання опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу з метою погашення податкового боргу (Т.2, а.с.110-112).

Згідно з вимогами ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На виконання цієї норми податковий орган надав суду належні докази, які свідчать про правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення і застосування штрафних (фінансових) санкцій за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення-рішення є безпідставними та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» на постанову господарського суду Львівської обл. від 16.10.2007р. у справі № 13/237А/5015 залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.А.Пліш

О.П.Стародуб