Постанова № 4187703, 15.06.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2009 року № 22а-8113/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання - Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції в Рівненській обл. на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.03.2008р. у справі за позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Дубенський комбінат хлібопродуктів» до Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції в Рівненській обл. про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А:

28.12.2007р. позивач Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України» /ДП/ «Дубенський комбінат хлібопродуктів» звернувся до окружного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним рішення Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції в Рівненській обл. /ОДПІ/ від 20.12.2007р. в частині донарахування позивачу штрафної санкції в розмірі 25892 грн. 83 коп., прийнятого за результатами перевірки від 25.05.2007р., та скасувати податкове повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ № 0000842340/3 від 20.12.2007р. в частині застосування штрафної санкції в розмірі 25892 грн. 83 коп. (а.с.2-3).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.03.2008р. заявлений позов задоволено частково, визнано нечинним з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ № 0000842340/3 від 20.12.2007р. в частині застосування штрафної санкції в розмірі 8359 грн. 46 коп.; в решті позовних вимог відмовлено (а.с.61-65).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Дубенська О ДПІ, яка покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову окружного суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та винести нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.70-71).

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що окружним судом помилково ототожнені поняття недоплати за податковий період і розмір податкового зобов'язання, визначеного до сплати у податковому повідомленні-рішенні. Сума недоплати позивача по податку на прибуток актом перевірки визначена по періодах, а сума податкового зобов'язання, яку платник має сплатити до бюджету за наслідками перевірки, визначена з урахуванням завищення податкових зобов'язань по іншим періодам. Підпункт 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає розмір штрафу від суми недоплати за кожний з податкових періодів, а відтак апелянт правомірно застосував штрафну санкцію в розмірі 25892 грн. 83 коп.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем Дубенською ОДПІ проведено планову документальну перевірку позивача, за результатами якої складено Акт перевірки № 31/23/00955779 від 25.05.2007р. (а.с.34-56).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення платником податків вимог п.4.1. ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, пп.12.1.2 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 72865 грн. (І квартал 2006 року - 20166 грн., ІІІ квартал 2006 року - 52699 грн.); завищено податок на прибуток в розмірі 37798 грн. (ІІ квартал 2006 року - 7035 грн., IV квартал 2006 року - 30764 грн., занижено податок на прибуток в І кварталі 2006 року в розмірі 28400 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки і по результатам процедури адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000842340/3 від 20.12.2007р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 60959 грн. 58 коп., з яких 35066 грн. 75 коп. за основним платежем та 25892 грн. 83 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.4).

Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що із змісту пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слідує, що вказана норма в частині обмеження розміру штрафу стосується усіх податкових періодів в їх сукупності, а не кожного окремо, незалежно від їх кількості. Відтак, розмір штрафу не повинен перевищувати суми недоплати, через що відповідачем помилково застосовано розглядувану норму закону до кожного з податкових періодів, і як наслідок, неправильно визначено суму нарахованих штрафних санкцій.

Між тим, з такими висновками окружного суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до підпункту «б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок діяльності платника податків свідчать як про заниження, так і про завищення його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У разі коли дані документальної перевірки платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і податковий орган виявляє суму недоплати, відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 цього Закону та пп.6.1.3 п.6.1 Інструкції про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001р., такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від податкового органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 2.8 вказаної Інструкції визначено, що недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

При цьому пп.6.1.3 п.6.1 Інструкції передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Отже, штрафні (фінансові) санкції відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовуються на визначені перевіркою суми занижень податкових зобов'язань (недоплат) за відповідні базові податкові (звітні) періоди без урахування встановлених перевіркою завищень податкових зобов'язань у інших базових податкових періодах.

Інструкцією про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби передбачена послідовність дій при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій з метою дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) їх розміру, а саме:

1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені;

2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;

3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

Актом перевірки позивача встановлено, що в І кварталі 2006 року суму недоплати з податку на прибуток становить 20166 грн. 25 коп., кількість періодів недоплати на момент вручення податкового повідомлення-рішення складає 5, в ІІІ кварталі 2006 року суму недоплати з цього податку - 52699 грн., кількість періодів недоплати - 3.

Таким чином, з врахуванням наведеного, сума штрафної санкції по факту недоплати податку за І квартал 2006 року (звітний період) становить 10083 грн. 13 коп. (20166 грн. 25 коп. х 50 %), а за ІІІ квартал 2006 року - 15809 грн. 70 коп. (52699 грн. х 30 %), разом розмір штрафної санкції складає 25892 грн. 83 коп.

Звідси, окружним судом помилково ототожнені поняття недоплати за податковий період і розмір податкового зобов'язання, визначеного до сплати у податковому повідомленні-рішенні. Сума недоплати позивача по податку на прибуток актом перевірки визначена по періодах, а сума податкового зобов'язання, яку платник має сплатити до бюджету за наслідками перевірки, визначена з урахуванням завищення податкових зобов'язань по іншим періодам.

Згідно з вимогами ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На виконання цієї норми податковий орган надав суду належні докази, які свідчать про правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення в частині розміру застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а тому заявлений позов є безпідставним і задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова окружного суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції в Рівненській обл. задоволити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.03.2008р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Дубенський комбінат хлібопродуктів» до Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції в Рівненській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.А.Пліш

О.П.Стародуб