Рішення № 41876615, 21.10.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7287/14 Справа № 182/5326/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шестакова З. С. Доповідач - Красвітна Т.П.Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ

21 жовтня 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого -

суддів:

при секретарі

Красвітної Т.П.

Михайловської С.Ю., Пономарь З.М.

Безверхому О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційним скаргам ОСОБА_6, Фермерського господарства "Скорук Максим Анатолійович" на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства "Таврія" до ОСОБА_6, Фермерського господарства "Скорук Максим Анатолійович", Відділу Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області Головного управління Держкомзему України у Дніпропетровській області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання договору оренди землі поновленим з попереднім орендарем, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 24 лютого 2007 року, з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва, між ПП „Таврія" та ОСОБА_6 був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,8888 га терміном на п'ять років, починаючи з моменту його державної реєстрації. Даний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Нікопольському відділу ДРФ центру ДЗК 29 травня 2007 року. Згідно з п. 2.5. договору оренди земельної ділянки від 24.02.2007 по закінченню терміну дії договору орендар ПП „Таврія" має переважне право на поновлення договору на новий термін. 10 лютого 2012 року ПП „Таврія" повідомило ОСОБА_6 про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк та надіслало проект додаткової угоди. По закінченню строку дії договору оренди відповідач ОСОБА_6 не з'явилась до позивача для підписання акту прийому-передачі земельної ділянки, не вчинила будь-яких інших дій, які б свідчили про її намір повернути вищевказану земельну ділянку, та на протязі одного місяця після закінчення строку договору не висловлювала будь-яких заперечень у поновленні договору оренди, тому позивач вважає, що договір оренди від 24.02.2007, відповідно до вимог ст. 33 Закону України „Про оренду землі", вважається продовженим. Однак, 16 червня 2012 року ОСОБА_6 уклала договір оренди земельної ділянки із ФГ „Скорук М.А.". Позивач вважає, що договір оренди земельної ділянки від 16 червня 2012 року не відповідає вимогам діючого законодавства, а саме ч. 3 ст. 125 ЗК України, оскільки був укладений без виділення в натурі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_6, та встановлення її меж в натурі (на місцевості). У зв'язку з цим позивач просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,8888 га, укладений 16 червня 2012 року між Фермерським господарством „Скорук М.А." та ОСОБА_6, та скасувати державну реєстрацію даного договору; визнати договір оренди земельної ділянки площею 7,8888 га, укладений 24 лютого 2007 року між Приватним підприємством „Таврія" та ОСОБА_6, поновленим; зобов'язати ОСОБА_6 вчинити дії щодо укладення з Приватним підприємством „Таврія" додаткової угоди; стягнути з відповідача судові витрати по справі. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2014 року позовні вимоги задоволені частково та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,8888 га, укладений 16 червня 2012 року між Фермерським господарством „Скорук М.А." та ОСОБА_6; визнано договір оренди земельної ділянки площею 7,8888 га, укладений 24 лютого 2007 року між Приватним підприємством „Таврія" та ОСОБА_6, поновленим; зобов'язано ОСОБА_6 вчинити дії щодо укладення з Приватним підприємством „Таврія" додаткової угоди; стягнуто з ОСОБА_6, фермерського господарства „Скорук М.А." на користь приватного підприємства „Таврія" витрати по сплаті судового збору по 172,05 грн., з кожного; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 та ФГ "Скорук Максим Анатолійович" посилаються на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставлять питання про скасування оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалення нового рішення в скасованій частині про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційні скаргу задовольнити частково, рішення суду частково скасувати та ухвалити нове рішення у скасованій частині про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що відповідач ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 7,8888 га, розташованої в с. Новософіївка Нікопольського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 166584 від 03.03.2006 року (а.с. 40).

24 лютого 2007 року між ОСОБА_6 та ПП „Таврія" було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 5 років, який пройшов державну реєстрацію 29 травня 2007 року (а.с.5).

За п.2.5 договору оренди земельної ділянки від 24.02.2007 року, по закінченню терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий тер мін.

16 червня 2012 року між ОСОБА_6 та ФГ „Скорук М.А." було укладено договір оренди належної ОСОБА_6 земельної ділянки строком на 5 років. Державна реєстрація даного договору оренди була проведена 13 липня 2012 року за № 122290004006023 (а.с. 34, 35).

Згідно з ч. 1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З наведених норм вбачається, що власник майна має право вільно розпоряджатися своїм майном, продавати його іншим особам, укладати інші угоди, при цьому самостійно обирати покупця чи орендаря (наймача) свого майна, вільно укладати з ним договір, визначати умови цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі», з відповідними змінами та доповненнями, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належ но виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі; до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Згідно ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі», з відповідними змінами та доповненнями, орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі; за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до ч.9 ст.33 Закону України «Про оренду землі» в суді може бути оскаржено або відмова, або наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі; як перша, так і друга обставина підлягають доказуванню.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що строк дії договору оренди землі від 24.02.2007 року, з урахуванням його дер жавної реєстрації 29.05.2007 року, закінчився не пізніше 29.05.2012 року, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та необхідність скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення позову з ухваленням у скасованій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Так, позивачем до позовної заяви доданий лист-повідомлення на адресу відповідачки від 10.02.2012 року №73 про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору орен ди на новий строк та про надіслання проекту додаткової угоди.

Проте, відповідачка в своїх пояснення наголошувала на тому, що вказаний лист-повідомлення від позивача не отримувала.

Позивачем на підтвердження відправлення цього листа-попередження з додатковою уго дою надано список громадян з відтиском поштового штемпеля від 13.02.2012 року, в якому за значено і відповідачку, але поштової квитанції до цього списку не надано, відомостей про направлення на адресу відповідачки проекту додаткової угоди щодо продовження договору орен ди земельної ділянки цей список не містить.

Згідно відповіді начальника Центра поштового зв'язку № 6 Дніпропетровської дирекції УДППЗ «Укрпошта» за №01-07-664 від 13.12.2013 року (а.с.86), зазначений вище список не є списком на від правку реєстрованих поштових відправлень, кореспонденція відправлена простим порядком, даний список не має юридичної сили, прослідкувати проходження та вручення простої кореспо нденції не можливо.

Таким чином, позивач не надав доказів отримання відповідачкою листа-повідомлення від 10.02.2012 року №73 про намір позивача скористатися своїм пере важним правом на укладення договору оренди на новий строк та про надіслання проекту додат кової угоди. Колегія суддів наголошує, що наданий позивачем спи сок громадян з відтиском поштового штемпеля від 13.02.2012 року є неналежним доказом.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано доказів виконання ст. 33 Закону України «Про оренду землі», відсутнє належне повідомлення власника землі про наявність у позивача наміру на поновленні договору оренди земельної ділянки.

Крім того, не можуть бути прийнятими доводи позивача про те, що в липні 2011 року на зборах орендодавців всі були повідомлені про намір позивача скористатися своїм правом на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки в направленій на адресу ПП «Таврія» у 2011 році заяві, яка отримана позивачем, ОСОБА_6 просила позивача не займати її земельну ділянку після збору врожаю 2011 року, тобто висловила незгоду з пропозицією позивача, висловленою в усній формі у липні 2011 року.

Колегія звертає увагу, що посилання позивача на передбачене ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, не є підставою для задоволення позову, оскільки положення вказаного закону не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренди, враховуючи при цьому положення ст.6, ч. 3 ст.203, ст.ст.316, 317, 319, 321, 651 ЦК України щодо свободи договору, укладення його при наявності вільного волевиявлення особи; непорушності права власності та здійснення цього права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору.

Доводи позивача про те, що земельна ділянка відповідачки знаходиться в загальному масиві, який використовувало ПП "Таврія", її межі не визначені та не встановлені, спростовується матеріалами справи, а саме тим, що ще в березні 2006 року, тобто до укладення з ПП "Таврія" договору оренди земельної ділянки, відповідачка отримала державний акт на право власності на землю, і, таким чином, стала власником конкретної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з виділенням та фіксацією на місцевості меж.

Разом з тим, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного 16 червня 2012 року між ОСОБА_6 та ФГ „Скорук М.А.", скасуванню не підлягає, оскільки для задоволення даної позовної вимоги відсутні правові підстав.

З урахуванням викладеного вище, вимог ст.ст. 88, 303 ЦПК України, колегія дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення позовних вимог та стягнення судових витрат, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі; підстави для відшкодування позивачу судових витрат - відсутні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, районний суд неправильно застосував матеріальний закон, порушив вимоги процесуального закону, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позову з ухваленням нового рішення у скасованій частині.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_6, Фермерського господарства "Скорук Максим Анатолійович" - задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2014 року в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 7,8888 га, укладеного 16 червня 2012 року між Фермерським господарством «Скорук М.А.» та ОСОБА_6; визнання договору оренди земельної ділянки площею 7,8888 га, укладеного 24 лютого 2007 року між Приватним підприємством «Таврія» та ОСОБА_6, поновленим; зобов'язання ОСОБА_6 вчинити дії щодо укладення з Приватним підприємством «Таврія» додаткової угоди; стягнення з ОСОБА_6, Фермерського господарства «Скорук М.А.» на користь Приватного підприємства «Таврія» витрат по сплаті судового збору по 172,05 грн. з кожного, - скасувати та у скасованій частині ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Таврія» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 7,8888 га, укладеного 16 червня 2012 року між Фермерським господарством «Скорук М.А.» та ОСОБА_6; визнання договору оренди земельної ділянки площею 7,8888 га, укладеного 24 лютого 2007 року між Приватним підприємством «Таврія» та ОСОБА_6, поновленим; зобов'язання ОСОБА_6 вчинити дії щодо укладення з Приватним підприємством «Таврія» додаткової угоди; стягнення з ОСОБА_6, Фермерського господарства «Скорук М.А.» на користь Приватного підприємства «Таврія» витрат по сплаті судового збору - відмовити у повному обсязі.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Т.П.Красвітна

Судді С.Ю.Михайловська

З.М.Пономарь