Постанова № 41868623, 04.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12807/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Безименної Н.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Підприємства зі 100% іноземною інвестицією «ОСРАМ УКРАЇНА» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Підприємства зі 100% іноземною інвестицією «ОСРАМ УКРАЇНА» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві про визнання протиправними та скасування постанови від 18 квітня 2014 року № 000055 та рішення від 30 травня 2014 року № 000059,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року Підприємство зі 100% іноземною інвестицією «Осрам Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві, у якому просили визнати протиправним та скасувати рішення від 30 травня 2014 року № 000059 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; визнати протиправною та скасувати постанову від 18 квітня 2014 року № 000055 про накладення штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на відсутність у відповідача підстав вважати, що продукція, яка була предметом перевірки не відповідає Технічним регламентам, адже позивачем до закінчення перевірки було надіслано Інспекції всю необхідно документацію на підтвердження відповідності зазначеної продукції. Крім того, відповідачем було порушено порядок винесення оскаржуваних постанови та рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Підприємство посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки стосовно того, що позивачем було вчасно надано усі необхідні документи, передбачені чинним законодавством для проведення відповідного етапу перевірки, а посилання відповідача щодо ненадання жодного документа не відповідає дійсності та є необґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у місті Києві на підставі наказу від 18 березня 2014 року № 168, направлення від 02 квітня 2014 року № 000221, листа Держспоживінспекції України від 24 лютого 2014 року № 1108-2-7/6 проведено позапланову перевірку з питань відповідності характеристик продукції, яка вводиться в обіг Підприємством з 100% іноземною інвестицією «ОСРАМ УКРАЇНА» (м. Київ, вул. В. Димитрова, 5) вимогам Технічних регламентів, дія яких розповсюджується на зазначену продукцію, Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Правилам застосування національного знаку відповідності, затвердженим постановою КМУ від 29.11.2001 № 1599, за результатами якої складено акт від 15 квітня 2014 року № 000087.

Перевіркою встановлено невідповідність продукції (лампа енергозберігаюча ТМ OSRAM Dulux star mini twist 23W 2700k; лампа енергозберігаюча ТМ OSRAM 36W 830; лампа енергозберігаюча ТМ OSRAM 18W 830) встановленим вимогам, а саме: не надано повного складу технічної документації в обсязі, передбаченому Технічними регламентами, дія яких розповсюджується на зазначену продукцію.

18 квітня 2014 року відповідачем винесено постанову № 000055, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 51 000, 00 грн.

30 травня 2014 року відповідачем прийнято рішення від 30 травня 2014 року № 000059, яким: обмежено надання вищезазначеної продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами; тимчасово заборонено надання продукції на ринку у відповідності із частиною п'ятою статті 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду вказаної адміністративної справи, факт введення в обіг продукції позивачем, яка не відповідає встановленим вимогам, знайшов своє підтвердження.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Згідно із частиною 7 статті 23 Закону № 2735-VI під час невиїзної перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація:

1) декларація про відповідність;

2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією);

3) загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом;

4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю;

5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції;

6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо);

7) документи і матеріали щодо стану виконання суб'єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб'єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання;

8) повідомлення та інша інформація, надана суб'єктами господарювання, органами доходів і зборів, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції";

9) інші документи та матеріали, звернення, одержані органами ринкового нагляду відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

Статтею 25 Закону № 2735-VI «Особливості проведення перевірок характеристик продукції у її виробників» передбачено, що :

1. Органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її виробників:

1) якщо за результатами перевірки характеристик продукції у її розповсюджувача є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності виробника такої продукції;

2) за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), у яких міститься інформація про введення в обіг продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, які можуть завдати такої шкоди (із зазначенням суб'єкта введення в обіг такої продукції, документального підтвердження завдання такої шкоди, опису відповідного недоліку тощо), а також інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано;

3) у разі одержання за допомогою системи оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик, або в інший спосіб від уповноважених органів інших держав інформації про продукцію, що становить серйозний ризик, якщо її виробник ідентифікований та є резидентом України.

2. Під час проведення перевірки характеристик продукції у її виробників:

1) на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є:

а) наявність на продукції Національного знака відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності;

б) наявність супровідної документації, що має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкції щодо користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено нормативно-правовими актами (у тому числі технічними регламентами), та їх відповідність встановленим вимогам;

в) наявність декларації про відповідність, якщо її складення передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, а також відповідність такої декларації встановленим вимогам;

г) загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу;

2) на наступних етапах перевірки можуть бути проведені:

а) обстеження зразків відповідної продукції;

б) у разі якщо є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам:

перевірка повного складу технічної документації на відповідну продукцію, передбаченого технічним регламентом;

перевірка документів щодо системи якості чи системи управління якістю, якщо їх надання передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Під час проведення перевірки характеристик продукції на підставах, визначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, здійснюється відбір та експертиза (випробування) зразків продукції.

3. У разі якщо за результатами перевірок характеристик продукції у її виробників встановлено, що відповідна продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, органи ринкового нагляду мають право:

1) звертатися до органів з оцінки відповідності щодо розгляду ними питання про призупинення чи скасування виданих ними сертифікатів відповідності (свідоцтв про визнання відповідності) на таку продукцію;

2) звертатися за наявності матеріалів, інформації, що свідчать про некомпетентність призначених та/або акредитованих органів з оцінки відповідності, що видали сертифікати відповідності (свідоцтва про визнання відповідності) на таку продукцію, до органу, що призначив орган з оцінки відповідності, щодо тимчасового припинення чи скасування рішення про призначення цих органів, або до національного органу з акредитації щодо тимчасового зупинення дії чи визнання недійсними атестатів про акредитацію відповідних органів.

Таким чином, Законом № 2735-VI чітко встановлено наявність етапів перевірки характеристик продукції у її виробників, а також їх зміст, та підстави і передумови перевірки тієї чи іншої документації на кожному з встановлених етапів.

При цьому, Законом № 2735-VI не надано безумовне право органу ринкового нагляду вимагати повний перелік документації та інформації, що зазначені в частині 7 статті 23 цього Закону на початковому етані перевірки, оскільки таке право виникає лише у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно статті 2 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» дія цього Закону поширюється на всю продукцію, стосовно якої технічними регламентами не встановлено спеціальні вимоги щодо забезпечення її безпечності, за винятком видів продукції, зазначених у частині третій цієї статті.

Якщо законами України та прийнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, встановлено спеціальні вимоги щодо забезпечення безпечності певних видів продукції, положення цього Закону застосовуються лише в частині, що не врегульована зазначеними актами.

З матеріалів перевірки вбачається, що обстеження зразків продукції не відбувалося, жодних експертиз не проводилось, а відтак були відсутні підстави вважати продукцію такою, що є небезпечна та становить ризик.

Оскільки стосовно продукції, яка була предметом перевірки, затверджено Технічні регламенти, то вимоги Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» щодо переліку документації, яка підтверджує безпечність продукції, на дані правовідносини сторін не поширюються.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки позивачем були надані наступні документи:

- контракт від 14 липня 2003 року № 1 із додатковими угодами;

- контракт від 01 січня 2008 року № 643/00214209/00625 із додатковими угодами;

- декларація про відповідність від 25 червня 2012 року № UA.TR.036.D.010.0348-2012;

- декларація про відповідність від 25 червня 2012 року № UA.TR.036.D.010.0347-2012;

- декларація про відповідність від 01 серпня 2012 року № UA.TR.036.D.028.0369-12;

- декларація про відповідність від 01 серпня 2012 року № UA.TR.036.D.028.0368-12;

- декларація про відповідність від 06 червня 2011 року № UA.TR.036.D.009.0071-11;

- технічні характеристика та інструкція щодо користування люмінесцентної лампи L18W/830;

- технічні характеристика та інструкція щодо користування люмінесцентної лампи L36W/830;

- технічні характеристика та інструкція щодо користування компактної люмінесцентної лампи з інтегрованим ПРА DELUXSTAR Mini Twist 23W/827;

- електронна та конструктивна схема люмінесцентної лампи L18W/830 та L36W/830;

- копії інвойсів на продукцію;

- зразки пакування ламп L36W/830 та DELUXSTAR Mini Twist 23W/827.

Відповідно до статей 251, 255 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого в'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Отже, Підприємством було вчасно надано усі необхідні документи, передбачені чинним законодавством для проведення відповідного (першого) етапу перевірки, а тому посилання відповідача щодо ненадання жодного документа не відповідає дійсності та є безпідставними і необґрунтованими.

Згідно статті 1 Закону № 2735-VI встановлені вимоги - це вимоги щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами.

Вимоги до безпеки ламп енергозберігаючих (які були предметом перевірки), процедури оцінки їх відповідності таким вимогам, встановлення вимог маркування, а також введення в обіг визначено наступними технічними регламентами:

- Технічним регламентом з безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1149 від 29.10.2009 року (далі Технічний регламент №1149);

- Технічним регламентом етикетування ламп побутового використання стосовно ефективності споживання електроенергії, затвердженим постановою КМУ №1144 від 27.12.2008 року (далі Технічний регламент №1144);

- Технічним регламентом з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженим постановою КМУ №785 від 29.07.2009 року (далі Технічний регламент №785).

Відповідно до пункту 8 Технічного регламенту №1149 виробник або імпортер може надавати органу державного ринкового нагляду оформлений призначеним органом з оцінки відповідності протокол випробувань, що підтверджує відповідність електрообладнання вимогам пункту 3 цього Технічного регламенту.

Відповідно до пункту 14 Технічного регламенту №1144 виробник наносить на кожну етикетку в передбаченому місці національний знак відповідності. Відповідність ламп вимогам цього Технічного регламенту має бути підтверджено декларацією про відповідність.

Згідно із пунктом 13 Технічного регламенту №785 відповідність апаратури основним вимогам повинна підтверджуватися декларацією про відповідність, складеною виробником або уповноваженим представником.

Із наведених норм вбачається, що декларації про відповідність на товар, загальні описи продукції, протоколи випробування, є тими документами, які підтверджують відповідність продукції вищевказаним Технічним регламентам, відтак документально підтверджують безпеку такої продукції для споживачів.

Отже, у відповідача не було обґрунтованих та беззаперечних підстав вважати, що продукція, яка була предметом перевірки не відповідає згаданим Технічним регламентам.

Відтак, застосування до позивача відповідальності, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 44 Закону № 2735-VI є неправомірним.

Разом з цим, згідно положень статей 28, 29, 30 та 32 Закону № 2735-VI, питання стосовно відповідності продукції вимогам технічних регламентів, а також встановлення факту поширення вимог технічних регламентів на продукцію, віднесення її до товарів обов'язкової сертифікації, здійснюють призначені органи з оцінки відповідності, які несуть встановлену відповідальність за результати такої оцінки.

Зважаючи на представлення позивачем Декларацій про відповідність продукції вимогам усіх Технічних регламентів, дія яких розповсюджуються на продукцію, а також упаковок ламп з нанесеним знаком відповідності із зазначенням ідентифікаційного коду органу сертифікації, а також з урахуванням відсутності доказів скасування зазначених декларацій, колегія суддів виходить з того, що у відповідача не було підстав вважати продукцію позивача такою, що не відповідає встановленим вимогам та застосовувати до позивача міри відповідальності.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 44 Закону № 2735-VI, яка визначає відповідальність за введення в обіг продукції, що не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, в даному випадку відповідальність згідно вказаної норми закону передбачена саме за нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає встановленим вимогам, наприклад: нанесення знаку на продукцію, що не пройшла оцінку, немає сертифікату відповідності, чи при відсутності декларації про відповідність тощо.

Разом із цим стосовно зазначених обставин належних доказів відповідачем не надано.

Отже, прийняття відповідачем постанови про накладення штрафних санкцій 18 квітня 2014 року № 000055 не ґрунтується на положеннях закону.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону № 2735-VI метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Відповідно до статті 5 Закону № 2735-VI одним із основних принципів ринкового нагляду і контролю продукції є: пропорційність заходів ринкового нагляду, що вживаються органами ринкового нагляду, рівню загрози суспільним інтересам;

Статтею 29 Закону № 2735-VI передбачено, що у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам та одночасно становить серйозний ризик, орган ринкового нагляду вживає обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених частиною першою статті 28 цього Закону.

Будь-який захід щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання, що вживається відповідно до Закону має бути пропорційним рівню загрози відповідної продукції суспільним інтересам. У рішенні про застосування обмеження чи заборону надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання мають бути зазначені підстави його застосування.

Проте, відповідачем зазначених норми закону дотримано не було, так само не було надано обґрунтування загрози продукції суспільним інтересам або серйозності ризику продукції, чим порушено порядок винесення рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 30 травня 2014 року № 000059.

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення від 30 травня 2014 року № 000059 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та постанова від 18 квітня 2014 року № 000055 про накладення штрафних санкцій прийняті відповідачем з порушеннями вимог законодавства, тому вони винесені протиправно і підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Підприємства зі 100% іноземною інвестицією «ОСРАМ УКРАЇНА» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Підприємства зі 100% іноземною інвестицією «ОСРАМ УКРАЇНА» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанову від 18 квітня 2014 року № 000055 про накладення штрафних санкцій та рішення від 30 травня 2014 року № 000059 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанова суду буде виготовлено 11.12.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді Н.В. Безименна

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Безименна Н.В.

Кобаль М.І.