Постанова № 41868622, 04.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4271/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Безименної Н.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків, в якому просили суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000274102 від 19.03.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2014 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин по податку на додану вартість з ТОВ «Енергосервіс» за квітень 2013.

Перевіркою встановлено порушення пункту 39.2 статті 39 пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань до сплати у сумі 990000 грн.

За результатами перевірки було складено акт № 230/28-10-41-20/30019801 від 04.03.2014 на підставі якого було прийнято податкове-повідомлення рішення № 0000274102 від 19.03.2014 яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1485000,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 495000,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача були наявні правові підстави для включення до податкового кредиту податку на додану вартість за податковою накладною № 1 від 19.04.2013 виписаною ТОВ «Енергосервіс».

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Згідно із п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно із п.201.6 цієї ж статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХIV), що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, виходячи із системного аналізу вищенаведених норм податкового законодавства, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення, платник податку має право на включення сум податку до складу податкового кредиту виключно за умови додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника та копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону №996-ХIV, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Також, вказане підтверджується п.21 Розділу ІІІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, яким визначено, що у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) - для декларації, (ДС5) (додаток 5) - для декларації (скороченої); (ДСп5) (додаток 5) - для декларації (спеціальної); (ДП4) (додаток 4) - для декларації (переробного підприємства) та відповідні документи, передбачені п.201.10 ст.201 розділу V Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «Енергосервіс» за контрактом на виконання робіт у будівництві № 1212000071 від 04.12.2012 предметом якого є зобов'язання підрядника: в порядку та на умовах, визначених контрактом, власними та залученими силами і засобами, на власний ризик виконати будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи, що передбачені проектною документацією, здійснити випробування змонтованого устаткування, здати об'єкт замовнику в експлуатацію в обумовлений контрактом строк; за власні кошти ліквідувати недоробки та дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт і в гарантійні строки експлуатації об'єкта; здійснити поставку обладнання згідно специфікації Додаток №3 графіка поставки № 5 на умовах СРТ на склад замовника в смт. Угерсько Львівської обл.. згідно Імкотермс 2010., а Замовник зобов'язується передати підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити фінансування будівництва, прийняти закінчений будівництвом об'єкт.

На підтвердження виконання робіт за контрактом на виконання робіт у будівництві № 1212000071 від 04.12.2012, позивач надав суду копію контракту, договірних цін, специфікації №1, графіки виконання (надання) та фінансування робіт (послуг), зведеного кошторису, зведеного кошторису розрахунку вартості будівництва, об'єктних кошторисів, локальних кошторисів, декларації про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Тернопільській обл. 25.12.2013 за № ТП 142133390434, паспорту на пристрій очищення повітря, акту, товарно-транспортної накладної, накладної на відвантаження, податкової накладної, довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, відомості змонтованого обладнання, а також фотографії об'єкта роботи на якому виконувались.

Факт здійснення оплати на користь ТОВ «Енергосервіс» за контрактом на виконання робіт у будівництві № 1212000071 від 04.12.2012 підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення.

На підтвердження наявності підстав для укладання контракту № 1212000071 від 04.12.2012 та використання виконаних за ним робіт у власній господарській діяльності позивачем надано суду копії наказу № 611 від 31.12.2013, протоколу засідання комітету з конкурсних торгів УМГ "Львівтрансгаз" по закупівлі товарів, робіт, послуг № 119/1 від 30.08.2012, протоколу розкриття пропозицій конкурсних торгів № 119/2 від 31.10.2012, протоколу про акцепт пропозиції конкурсних торгів учасника переможця при здійснені процедури закупівлі: реконструкція повітряно - забірних камер на ГПА ГТНР-10 КС Тернопіль (№№ 1, 4, 5).

Крім того, ТОВ «Енергосервіс» у відповідь на судовий запит листом № 18/14 від 25.04.2014 повідомило про те, що ним дійсно було укладено з позивачем контракт № 1212000071 від 04.12.2012 внаслідок участі та перемоги в тендерних торгах за яким було здійснено поставку обладнання, виконано відповідні роботи з метою введення поставленого обладнання в експлуатацію та передано його позивачу в експлуатацію. Також ТОВ «Енергосервіс» повідомило про те, що розрахунки за вказаним договором проведено у повному обсязі та надано суду первинні документи на підтвердження факту виконання зобов'язань за контрактом № 1212000071 від 04.12.2012.

Частиною 1 ст.9 Закону №996-ХIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Фактично розглядуваний спір виник у зв'язку із тим, що ТОВ «Енергосервіс» порушили порядк реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (а саме невнесення податкової накладної № 3 від 19.04.2013 до ЄРПН).

Оскільки сумніви виникають стосовно саме податкової накладної, Законом, а саме п.201.10 ст.201 ПК України, встановлений конкретний порядок дій, спрямованих на усунення таких сумнівів. Для цього мають бути досліджені інші документи - первинні бухгалтерські документи, якими беззаперечно підтверджується реальність господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Енергосервіс» за контрактом на виконання робіт у будівництві № 1212000071 від 04.12.2012 в ході судового розгляду справи було встановлено, у зв'язку з чим у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ «Енергосервіс» за вказаним договором.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Проте, в резолютивній частині постанови судом першої інстанції зазначено, що судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків, що не відповідає вимогам ст. 94 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині порядку стягнення судового збору, а тому апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків необхідно задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2014 року - змінити: виключити з резолютивної частини постанови слова» за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків», оскільки в цій частині постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права. В іншій частині постанову залишити без змін.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2014 року - змінити.

Викласти третій абзац судового рішення в наступній редакції: «Судові витрати в сумі 488,00 грн. присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» за рахунок Державного бюджету України».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду буде виготовлено 11.12.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді Н.В. Безименна

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Безименна Н.В.

Кобаль М.І.