Ухвала суду № 41868465, 03.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2957/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Виробниче підприємство «Пожспецмаш» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженої відповідальністю «Виробниче підприємство «Пожспецмаш» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Відповідач) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.07.2014р. №0001582202/358, №0001602202/359 та № 0001592202/360.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з контрагентами, а саме: ТОВ «Універсал-Сервіс» за вересень-грудень 2012 року, ПП «Булат Метал» за жовтень 2012 року, ТОВ «Осава» за листопад 2012 року, ПП «Arter» за грудень 2012 року, ТОВ «Аріона-торг» за жовтень 2013 року. За результатами перевірки складений акт від 04.06.2014 року № 385_/22/36459962 (далі по тексту - Акт перевірки).

В акті перевірки встановлено наступні порушення:

- ч.1 ст. 203, 216, 662, 655, 658 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ВП «Пожспецмаш» з зазначеними у акті перевірки постачальниками;

- п.44.1 ст.44 , п.198.1 , п.198.2 , п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 16 855,00 грн., у т.ч. за вересень 2012 року у сумі 13 342,00 грн., жовтень 2013 року у сумі 3 513,00 грн.;

- п.44.1 ст.44 , п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, у сумі 31 586,00 грн., у т.ч. за жовтень 2012 року у сумі 16 540,00 грн., листопад 2012 року у сумі 4 147,00 грн., грудень 2012 року у сумі 10 899,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 53 356,00 грн., в т.ч. за 4 кв.2012 року на суму 50 019,00 грн., 2013 рік у сумі 3 337,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001582202/358 від 17 червня 2014 року (форма Р), яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 47 379,00 грн., в тому числі 31 586,00 грн. основного платежу та 15 793 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№0001602202/359 від 17 червня 2014 року (форма В4), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16 855,00 грн.;

№0001592202/360 від 17 червня 2014 року (форма Р), яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 80 034,00 грн., в тому числі 53 356,00 грн. основного платежу та 26 678,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з винесеними Прилуцькою ОДПІ податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 31.07.2014 подав до Міністерства доходів і зборів України скаргу №271, однак рішенням Державної фіскальної служби України від 13.08.2014 №1506/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення - залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Для захисту своїх прав та законних інтересів позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків, проте відповідач не надав суду жодного доказу який би підтвердив зазначене.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, основним видом економічної діяльності ТОВ «Виробниче підприємство «Пожспецмаш» є виробництво кузовів для автотранспортних засобів, причепів і напівпричерів.

Між ТОВ «Виробниче підприємство «Пожспецмаш», (Покупець) та ТОВ «УНІВЕРСАЛ.СЕРВІС.», (Постачальник) було укладено договір № 70 від 14.06.2012.

На виконання умов цього договору сторонами виписано видаткові накладні (том 1, а.с.81-83).

ТОВ «УНІВЕРСАЛ.СЕРВІС.» виписано позивачу податкові накладні №410 від 04.09.2012, №523 від 04.09.2012, №656 від 16.10.2012, №679 від 19.10.2012, №772 від 06.11.2012, №945 від 04.12.2012 (том 1, а.с.97-102). Оплата наданих товарів була здійснена згідно платіжних доручень №4498 від 04.09.2012, №4998 від 16.10.2012, №969 від 19.10.2012, №5245 від 06.11.2012, №5568 від 04.12.2012 (том 1, а.с.88-92).

Між ТОВ «Виробниче підприємство «Пожспецмаш», (Покупець) та ПП «БУЛАТ МЕТАЛ» (Постачальник) було укладено договір поставки №17/10 від 17.10.2012 року.

На виконання умов цього договору сторонами виписано видаткові накладні №РН-0000293 від 18.10.2012, №РН-0000309 від 07.11.2012 (том 1, а.с.68-69); прибуткові ордери №ВП-06877 від 18.10.2012, №ВП-07169 від 07.11.2012 (том 1, а.с.77-78); рахунки-фактури №СФ-0000377 від 15.10.2012, №СФ-0000406 від 05.11.2012 (том 1, а.с.84-85).

ПП «БУЛАТ МЕТАЛ» було виписано позивачу податкову накладну №33 від 17.10.2012 (том 1, а.с.103). Оплата наданих товарів була здійснена згідно платіжних доручень №926 від 17.10.2012, №5249 від 06.11.2012 (том 1, а.с.93-94).

Між ТОВ «Виробниче підприємство «Пожспецмаш», (Покупець) та ТОВ «Осава», (Постачальник) було укладено договір № 277 від 30.10.2012.

На виконання умов цього договору сторонами виписано видаткову накладну №Но051101 від 05.11.2012 (том 1, а.с.70); прибутковий ордер №ВП-07119 від 05.11.2012 (том 1, а.с.79); рахунок на оплату №277 від 30.10.2012 (том 1, а.с.86).

ТОВ «Осава» було виписано позивачу податкову накладну № 12 від 05.11.2012 (том 1, а.с.104). Оплата наданих товарів була здійснена згідно платіжного доручення №5218 від 02.11.2012 (том 1, а.с.95).

Між ТОВ «Виробниче підприємство «Пожспецмаш», (Покупець) та ПП «ARTEZ» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №2/11-12 від 19.11.2012 року.

На виконання умов цього договору сторонами виписано видаткові накладні №РН-200789 від 05.12.2012 (том 1, а.с.71); прибутковий ордер №ВП-07548 від 05.12.2012 (том 1, а.с.80); рахунок-фактури №2/11*12 від 19.11.2012 (том 1, а.с.87); характеристика продукції (том 1, а.с.125).

ПП «ARTEZ» було виписано позивачу податкову накладну № 2 від 05.12.2012 (том 1, а.с.105). Оплата наданих товарів була здійснена згідно платіжного доручення №5548 від 04.12.2012 (том 1, а.с.95).

Між ТОВ «Виробниче підприємство «Пожспецмаш» (Покупець) та ТОВ «АРІОНА-ТОРГ» (Продавець) було укладено договір № А/13-62 від 23.10.2013 (том 1, а.с.107-109), згідно умов якого продавець зобов'язується передати покупцю природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

На виконання умов цього договору сторонами виписано акт передачі-приймання природного газу від 31.10.2013, угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2013, (том 1, а.с.110-111).

ТОВ «АРІОНА-ТОРГ» було виписано позивачу податкову накладну №50 від 31.10.2013 (том 1, а.с.106).

Вищезазначені операції було відображено в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується картками рахунку 63.1 та картками рахунку 20 (том 1, а.с.174-192).

Крім того, дані операції було відображено в податковому обліку позивача, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за вересень 2012 року, за жовтень 2012 року, за листопад 2012 року, за грудень 2012 року, за жовтень 2013 року; розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (том 1, а.с.126-166).

Транспортування частини товару від ТОВ «УНІВЕРСАЛ.СЕРВІС.», ПП «БУЛАТ МЕТАЛ», ТОВ «Осава», ПП «ARTEZ» здійснювалось позивачем власними транспортними засобами, що підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля від 04.09.2012, від 18.10.2012, від 23.10.2012, від 03.12.2012, від 03.12.2012, від 06.12.2012, від 10.12.2012. Інша частина товару була перевезена ТОВ «Делівері» на користь позивача, що підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Д-00050645, №Д-00057713, №Д-00064582, №Д-00071476 (том 1, а.с.112-123).

Про наявність матеріальної бази у позивача щодо здійснення господарської діяльності свідчить те, що ТОВ «Виробниче підприємство «Пожспецмаш» орендує у ТОВ «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «Пожспецмаш» згідно договору оренди №03/08-09-ПСМ від 03.08.2009 майно зазначене в специфікації (том 1, а.с.193-210), що підтверджується актами приймання-передачі майна в оренду зі специфікаціями (том 1, а.с.211-251, том 2, а.с.1-38).

ТОВ «Виробниче підприємство «Пожспецмаш» орендує у ТОВ «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «Пожспецмаш» згідно договору оренди №28/7/9 від 28.07.2009 транспортні засоби зазначені в специфікації (том 2, а.с.39-41), що підтверджується актами приймання-передачі транспортних засобів в оренду, які містіться в матеріалах справи і досліджені судом першої та апеляційної інстанції в повному обсязі.

Товари отримані від вищезазначених контрагентів були використані в господарській діяльності позивача, що підтверджується вимогами №26 від 25.09.2012, №1/11 від 07.12.2012, №72 від 11.12.2012, №6/61 від 24.10.2012, №1/58 від 23.10.2012, №1/90 від 08.11.2012, №372 від 08.11.2012, №1/90 від 08.11.2012; накладними на переміщення №3953 від 25.09.2012, №5383 від 07.12.2012, №5530 від 18.12.2012, №4470 від 24.10.2012, №4446 від 23.10.2012, №4807 від 08.11.2012, №4800 від 08.11.2012, №4807 від 08.11.2012; актом списання №2015 від 30.11.2012; документами про видачу у виробництво №ВПП-33902 від 28.11.2012, №ВПП-37937 від 21.12.2012, №ВПП-28401 від 27.10.2012, №ВПП-34618 від 30.11.2012 (том 2, а.с.116-139).

Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що податковий орган ані в ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду в суді першої інстанції не надав належних та допустимих доказів про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори укладені між останнім та його контрагентами, мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, якщо контрагенти платника податків по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що всі вищезазначені первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, із положень зазначених правових норм законодавства вбачається, що формування платником податку витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманих за договором підряду послуг у власній господарській діяльності.

Прилуцькою ОДПІ не надано суду доказів того, що ТОВ «Виробниче підприємство «Пожспецмаш» не було використано у власній господарській діяльності отримані від контрагента послуги, надання таких послуг позивачу підтверджено всіма необхідними первинними документами.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України (далі по тексту - ПК України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції проаналізувавши наведені норми чинного законодавства України проходить до висновку, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.