Постанова № 41868354, 02.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року № 876/4558/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

розглянувши порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язати виплатити щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2013 рік, -

встановив:

19.02.2014 позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача - УПСЗН Калуської міської ради Івано-Франківської області в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати допомоги на оздоровлення за 2013 рік та зобов'язання його виплатити цю допомогу у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати визначеного Законом України «Про державний бюджет на 2013 рік» на момент проведення виплати згідно судового рішення.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до 1 категорії та є інвалідом 2 групи, інвалідність пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Однак, у 2013 році вказана допомога відповідачем йому виплачена у розмірі 120 грн, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 562). Вважає безпідставним посилання відповідача на п. 1 цієї постанови, оскільки така скасована постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2009 № 2а-6302/09/2670.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.03.2014, яка прийнята у порядку скороченого провадження, позов задоволено повністю.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році положення ст. 48 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах визначених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік. Тому відповідачем правомірно спірна виплата проведена у відповідності до Постанови № 562 у розмірі 120 грн.

Враховуючи те, що усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце, що підтверджується наявними у справі розписками, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 віднесена до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та їй встановлено ІІ групу інвалідності, яка пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області від 03.02.2014 № 01-12/362/08, на звернення позивача відмовлено у проведенні перерахунку допомоги на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, оскільки виплата такої у 2013 році проводилась у розмірі 120 грн відповідно до Постанови № 562.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки виходячи з принципів адміністративного судочинства - верховенства права та пріоритетності Законів над іншими нормативними актами, державою забезпечені правові гарантії захисту прав і свобод людини, у тому числі і відносно осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які визначаються відповідною статтею Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому дії відповідача щодо відмови виплати позивачу допомоги на оздоровлення за 2013 рік у розмірі, визначеному ст. 48 Закону № 796-ХІІ є протиправними, а порушені права позивача є такими, що підлягають відновленню в судовому порядку, шляхом визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, з врахуванням виплачених сум.

Однак, суд апеляційної інстанції за такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ.

Статтею 48 вказаного Закону передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам І і ІІ групи у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Поряд з цим, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік. Зазначені норми Закону не визнані неконституційними.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - інвалідам I і II групи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення - 120 грн.

Вищезазначені положення Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», прийняті пізніше ніж Закон № 796-XII, неконституційними не визнавалися. Також чинними є положення Постанови № 562.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання позивача на те, що вказана вище постанова Кабінету Міністрів України визнана нечинною постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2009 у справі № 2а-6302/09/2670, оскільки ця постанова суду скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010.

Враховуючи викладене та висновки Конституційного Суду України, наведені у Рішенні від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню закон, який був прийнятий пізніше, тобто Закон України «Про Державний бюджет на 2013 рік», а також Постанова № 562.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності нарахування позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік в розмірі, встановленому Постановою № 562, а тому позов задоволеним бути не може.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно вказав, що оскаржувана постанова прийнята у порядку скороченого провадження, оскільки виходячи з положень ч. 3 ст. 183-2 КАС України про відкриття скороченого провадження суд виносить ухвалу. Згідно ч. 4 цієї статті, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.02.2014 суддею першої інстанції відкрито провадження у справі за загальними правилами КАС України та призначено справу в попереднє судове засідання на 14:00 год. 04.03.2014 (а.с. 17). Ухвалою від 04.03.2014 справу призначено до судового розгляду на 14:00 год. 12.03.2014 (а.с. 19), про що осіб, які беруть участь у справі, повідомлено повістками про виклик в суд (а.с. 39-40).

З огляду на викладені вище обставини, відсутні підстави вважати, що ця справа у суді першої інстанції розглядалася у порядку скороченого провадження, так як ухвала про відкриття скороченого провадження не виносилася, а КАС України не передбачено можливості переходу судом від позовного до скороченого провадження. Отже, фактично ця справа розглянута у загальному позовному провадженні.

Встановлення цих обставин мають значення для визначення права осіб, які беруть участь у справі, на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції.

З огляду на те, що оскаржена постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови, якою у задоволенні позов відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області - задовольнити.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2014 року у справі 345/752/14-а (2-а/345/63/2014) - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На постанову протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін