Ухвала суду № 41868360, 02.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 р. № 876/12582/13 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Щерби С.Б.

представників позивача - Єжова О.Ю., Вершиніна А.Г.

представника відповідача - Гейвича М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольоровий світ» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

01.07.2013 позивач - ТОВ «Кольоровий світ» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Яворівському районі Львівської області (правонаступником якої є Городоцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівської області) у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2013 № 0000622220.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки податкового органу про порушення ТОВ «Кольоровий світ» п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є недостовірними, не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать діючому законодавству, а тому винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є протиправним і підлягає скасуванню. Позивач стверджує, що контролюючим органом безпідставно не було взято до уваги під час перевірки наявні на підприємстві документи, які спростовують його висновки. Так, стосовно порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України наголошує, що відповідно до наявних на підприємстві документів термін позовної давності по договору № U102/08 від 01.02.2008 закінчується у 2016 році, що спростовує висновок контролюючого органу про те, що кредиторська заборгованість за цим договором є безнадійною, а тому її слід було включати до інших доходів з відповідним відображенням у податковій декларації є безпідставним і не відповідає дійсним обставинам справи. Відносно виявленого порушення пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України, то позивач стверджує, що нараховані відсотки за банківськими кредитами були правомірно включені до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, оскільки кредитні кошти використовувались за цільовим призначенням, діяльність підприємства - прибуткова.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 позов задоволено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, оскільки до валового доходу не включено суми безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 2196396 грн, яка виникла на підставі договору комісії від 01.02.2008 № U0102/08 укладеного з нерезидентом «Foilkom Ltd company» (Об'єднане Королівство). Апелянт вважає, що строк позовної давності у 3 роки, за цією заборгованістю сплив 06.02.2011, а тому позивач повинен був збільшити валові доходи на суму цієї заборгованості. Також, апелянт вказує на порушення платником податків пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України, внаслідок включення до складу витрат суми процентів сплачених по кредитних договорах, оскільки позивач укладаючи зазначені кредитні договори, надавав іншим суб'єктам господарювання поворотну фінансову допомогу, а також уклав трьохсторонній договір про переведення суми боргу. Тобто, податковий орган вважає, що витрати по сплаті процентів за кредитними договорами не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечили та просять залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 17.04.2013 по 15.05.2013 на підставі наказу ДПС у Львівській області від 07.05.2013 № 284 ДПС у Львівській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Кольоровий світ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, результати якої оформлені актом № 66/22-20/31003457 від 21.05.2012.

Згідно висновків цього акта, перевіркою встановлено, зокрема, порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України, в результаті чого ТОВ «Кольоровий світ» занижено податок на прибуток всього в сумі 502151 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що станом на 01.01.2012 згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ «Кольоровий світ» по картці контрагента бухгалтерського рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» «Foilcom Ltd Company» (Об'єднане Королівство) рахувалась кредиторська заборгованість у сумі 2196396,18 гривень, яка виникла внаслідок перерахування коштів нерезидентом «Foilcom Ltd Company» (Об'єднане Королівство) 06.02.2008 в сумі 275000 доларів США на виконання умов договору комісії на поставку обладнання № U0102/08 від 01.02.2008. Станом на 31.01.2012 умови договору з боку ТОВ «Кольоровий світ» не було виконано. 31.01.2012 було укладено Угоду про розірвання зазначеного договору комісії. Покликаючись на те, що термін позовної давності по заборгованості, що виникла у ТОВ «Кольоровий світ» минає через 3 роки з моменту її виникнення, тобто 06.02.2011, контролюючий орган вважає, що вказана заборгованість є безнадійною в розумінні положень пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, тобто такою щодо якої минув строк позовної давності. З огляду на це позивачем порушено положення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, оскільки останнім не було включено до інших доходів та не відображено в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2012 року суму безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 2196396 гривень. Крім того, на думку контролюючого органу, мало місце завищення розміру витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 на суму 195800 гривень за 4 квартал 2012 року. Так, зокрема, з посиланням на визначення понять «підприємництво», яке закріплене у ст. 42 ГК України, «господарська діяльність», яке закріплене в пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України та «витрати», яке закріплене в пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України контролюючий орган в своєму акті наголошує, що позивачем безпідставно до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, віднесено витрати у розмірі 195800 гривень на сплату відсотків за користування кредитами (кредитними лініями) за кредитними договорами № SWE-WC-03950 від 29.03.2011 укладеного з ПАТ «Піреус банк МКБ», № 65 від 09.12.2010 укладеного з ПАТ «Кредобанк», № КС 2012-00028 від 27.11.2012 укладеного з ПАТ АБ «Південний», так як ці витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності платника податків, що є порушенням пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України.

На підставі цього акта перевірки, ДПІ у Яворівському районі Львівської області ДПС винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.06.2013 № 000622220, яким ТОВ «Кольоровий світ» збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 753227 гривень, з них за основним платежем - 502151 грн та за штрафними санкціями - 251076 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки згідно з укладеними додатковими угодами термін дії договору неодноразово продовжувався, а відповідно до укладеної 31.01.2012 угоди про розірвання договору комісії на купівлю обладнання № U0102/08 від 01.02.2008 та змін до неї від 31.01.2012 кінцевий строк повернення зазначеної вище кредиторської заборгованості в розмірі 2196396 гривень встановлений сторонами до 31.12.2013 року. Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Таким чином, строк позовної давності стосовно виконання ТОВ «Кольоровий світ» зобов'язання щодо повернення «Foilcom Ltd Company» заборгованості у розмірі 2196396 гривень ще не починався і якщо розпочнеться, то спливатиме аж 31.12.2016 року, а не 06.02.2011 року, як вважає відповідач. У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в діях позивача порушень пп. 135.1, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України, а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають до задоволення. Також суд першої інстанції вказав на безпідставність висновків податкового органу про порушення позивачем пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України, оскільки в ході розгляду справи позивачем було долучено до матеріалів справи цілу низку копій банківських виписок з ПАТ «Піреус банк МКБ», Центральної філії ПАТ «Кредобанк» та ПАТ АБ «Південний», а також платіжних доручень, де у призначенні платежу зазначені оплати за послуги і продукцію, які відповідають видам господарської діяльності позивача. Позивач займається діяльністю у сфері поліграфічної продукції, виготовлення етикеток, а тому зазначені в призначеннях платежу у долучених банківських виписках та платіжних дорученнях оплати за поліграфматеріали та продукцію з такими контрагентами як ПП ВКФ «Укрполіграфпостач», ТОВ «Домен-Друк», ТОВ «Підприємство «Кліше», ТОВ «Пелопс», ПП «Неомаркет», ТОВ «Сателліт-Енергія», ТОВ «Фольга-Центр», ряд оплат за транспортні послуги з відповідними контрагентами, які надають послуги перевезення, цілком відповідають цільовому призначенню взятих кредитних коштів відповідно до зазначених вище кредитних договорів (кредитних ліній). Крім цього, на підтвердження цільового використання кредитних коштів взятих по кредитному договору № КС2012-00028 від 27.11.2012 в матеріалах справи наявний акт перевірки цільового використання ресурсів по кредитному договору № КС2012-00028 від 27.11.2012 складений представником ПАТ АБ «Південний» Беньком А.С., у якому встановлено, що кредитні кошти позичальник використав згідно з цільовим призначенням. Що стосується договору кредитної лінії № 65 від 09.12.2010, то контроль за використанням кредитних ресурсів, передбачений п. 2.1 цього Договору. Так, зокрема, порядок видачі кредитів по даній кредитній лінії встановлений траншами шляхом оплати платіжних документів позичальника з позичкового рахунку безпосередньо за цільовим призначенням або шляхом конвертації кредитних коштів у валюту платежу з подальшим використанням безпосередньо за цільовим призначенням. Тобто, згідно умов цього договору цільове використання кредитних коштів є умовою їх видачі, а отже таке всупереч цільовому призначенню неможливе. З огляду на ці обставини, суд дійшов висновку, що позивач використовував залучені за кредитними договорами (кредитними лініями) кошти під час провадження своєї господарської діяльності. На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому його скасував.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування з податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Отже, з аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку, що кредитна заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, є безнадійною, яка у свою чергу включається до складу доходу з податку на прибуток підприємств.

Однак, для цього необхідним є з'ясування, чи набула кредиторська заборгованість статусу безнадійної заборгованості.

Підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що безнадійною заборгованістю є, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Кольоровий світ» 01.02.2008 укладено договір комісії на поставку обладнання № U0102/08 з «Foilcom Ltd Company» (Об'єднане Королівство), за яким позивач зобов'язувався за дорученням «Foilcom Ltd Company» за винагороду вчинити від свого імені правочин щодо придбання поліграфічної машини Heidelberg Speedmasters CD.

Згідно п. 1.2 цього договору належним виконанням ТОВ «Кольоровий світ» своїх зобов'язань вважається вчинення ним правочинів (укладання договорів з третіми особами) щодо придбання товару в порядку та на умовах визначених цим договором, а також передача придбаного товару.

«Foilcom Ltd Company» (Об'єднане Королівство) на виконання зазначеного вище договору перераховано грошові кошти в розмірі 275000 доларів США, які були одержані ТОВ «Кольоровий світ» 06.02.2008 року в розмірі 274900,02 доларів США. Однак, станом на 31.01.2012 позивач взяті на себе зобов'язання не виконав, так як останнім не було укладено правочинів з третіми юридичними особами на придбання вищеназваного обладнання.

Разом з тим, у матеріалах справи наявні копії укладених між сторонами зазначеного договору додаткових угод № 1 від 07.04.2009, № 2 від 19.11.2009, № 3 від 24.11.2010, № 4 від 22.12.2011, якими термін дії основного договору продовжувався відповідно до 31.12.2009, до 31.12.2010, до 31.12.2011, до 31.12.2012.

31.01.2012 між сторонами цього договору було укладено Угоду про розірвання договору комісії на поставку обладнання № U0102/08 від 01.02.2008.

Відповідно до п. 2 Угоди від 31.01.2012 на виконання договору комісії на поставку обладнання № U0102/08 від 01.02.2008 «Foilcom Ltd Company» (Об'єднане Королівство) було перераховано грошові кошти в розмірі 275000 доларів США, які були одержані ТОВ «Кольоровий світ» 06.02.2008 в розмірі 274900,02 доларів США.

Згідно з п. 3 Угоди про розірвання від 31.01.2012 ТОВ «Кольоровий світ» зобов'язувався в строк 365 днів з моменту її підписання повернути вищевказану суму в розмірі 274900,02 доларів США «Foilcom Ltd Company».

Також, у матеріалах справи наявні листи ТОВ «Кольоровий світ» адресовані директору «Foilcom Ltd Company» від 11.11.2009, від 07.10.2010, від 15.12.2011, якими позивач по справі просив «Foilcom Ltd Company» продовжити терміни дії договору комісії на купівлю обладнання №U0102/08 від 01.02.2008.

Серед долучених до матеріалів справи доказів є претензія «Foilcom Ltd Company» щодо повернення коштів в розмірі 274900,02 доларів США від 15.01.2013, лист ТОВ «Кольоровий світ» про продовження строку повернення цих коштів до кінця 2013 року від 18.01.2013, а також укладена 31.01.2012 угода про розірвання договору комісії на купівлю обладнання №U0102/08 від 01.02.2008 та зміни до неї від 31.01.2012, якими було викладено у новій редакції п. 3 та зазначено, що ТОВ «Кольоровий світ» зобов'язується в термін до 31.12.2013 повернути «Foilcom Ltd Company» суму в розмірі 274900,02 доларів США.

На підставі викладених вище обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про помилковість висновків контролюючого органу, викладених в акті № 66/22-20/31003457 від 21.05.2012 про те, що термін позовної давності по заборгованості ТОВ «Кольоровий світ» перед «Foilcom Ltd Company» у розмірі 2196396 гривень минув 06.02.2011, а отже така сума є безнадійною кредиторською заборгованістю, оскільки згідно з укладеними додатковими угодами термін дії договору неодноразово продовжувався, а відповідно до укладеної 31.01.2012 угоди про розірвання договору комісії на купівлю обладнання №U0102/08 від 01.02.2008 року та змін до неї від 31.01.2012 кінцевий строк повернення зазначеної вище кредиторської заборгованості в розмірі 2196396 гривень встановлений сторонами до 31.12.2013.

Разом з тим, на помилковість висновків податкового органу щодо спливу строку позовної давності 06.02.2011 вказує і те, що позивачу за наслідками перевірки доходи з податку на прибуток збільшено не за І кв. 2011 року, а за І кв. 2012 року, тобто через рік, як на думку податкового органу, сума кредиторської заборгованості набула статусу безнадійної заборгованості.

Крім того, у матеріалах справи наявний акт № 30/2240/31003457 від 28.02.2012 про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Кольоровий світ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, з якого вбачається, що за результатами цієї перевірки жодних порушень щодо не відображення у складі доходу суми безнадійної кредиторської заборгованості не встановлено.

Щодо порушень пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених ПК України, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно з положеннями п. 141.1 ст. 141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

У пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність визначається як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Таким чином, до складу витрат включаються витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами або у вигляді орендної плати) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

У акті перевірки на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.06.2013 № 000622220 зазначено про порушення пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України, так як позивач безпідставно відніс до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати у розмірі 195800 гривень на сплату відсотків за кредитними договорами (кредитними лініями), так як ці витрати, на думку контролюючого органу, не пов'язані з провадженням господарської діяльності платника податків в розумінні ст. 42 ГК України, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Судом встановлено, що позивачем по справі було укладено ряд кредитних договорів (кредитних ліній), а саме: № SWE-WC-03950 від 29.03.2011 з ПАТ «Піреус банк МКБ», № 65 від 09.12.2010 з ПАТ «Кредобанк», № КС 2012-00028 від 27.11.2012 з ПАТ АБ «Південний». Кредитні кошти за цими договорами надавались в режимі кредитної лінії за цільовим призначенням - поповнення обігових коштів.

У ході розгляду справи позивачем долучено до матеріалів справи цілу низку копій банківських виписок з ПАТ «Піреус банк МКБ», Центральної філії ПАТ «Кредобанк» та ПАТ АБ «Південний» та платіжних доручень, де у призначенні платежу зазначені оплати за послуги і продукцію, які відповідають видам господарської діяльності позивача, а саме, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 17280360 від 30.09.2013 такими є: неспеціалізована оптова торгівля, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, оптова торгівля іншими проміжними продуктами, надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, виробництво інших виробів з паперу та картону.

Позивач займається діяльністю у сфері поліграфічної продукції, виготовлення етикеток, а тому зазначені в призначеннях платежу у долучених банківських виписках та платіжних дорученнях оплати за поліграфматеріали та продукцію з такими контрагентами як ПП ВКФ «Укрполіграфпостач», ТОВ «Домен-Друк», ТОВ «Підприємство «Кліше», ТОВ «Пелопс», ПП «Неомаркет», ТОВ «Сателліт-Енергія», ТОВ «Фольга-Центр», ряд оплат за транспортні послуги з відповідними контрагентами, які надають послуги перевезення, цілком відповідають цільовому призначенню взятих кредитних коштів відповідно до зазначених вище кредитних договорів (кредитних ліній).

Крім цього, на підтвердження цільового використання кредитних коштів взятих по кредитному договору № КС2012-00028 від 27.11.2012 в матеріалах справи наявний акт перевірки цільового використання ресурсів по кредитному договору № КС2012-00028 від 27.11.2012 складений представником ПАТ АБ «Південний» Беньком А.С., у якому встановлено, що кредитні кошти позичальник використав згідно з цільовим призначенням.

Що стосується договору кредитної лінії №65 від 09.12.2010 року, то контроль за використанням кредитних ресурсів, передбачений п. 2.1 цього Договору. Так, зокрема, порядок видачі кредитів по цій кредитній лінії встановлений траншами, шляхом оплати платіжних документів позичальника з позичкового рахунку безпосередньо за цільовим призначенням або шляхом конвертації кредитних коштів у валюту платежу з подальшим використанням безпосередньо за цільовим призначенням.

Тобто, згідно умов цього договору цільове використання кредитних коштів є умовою їх видачі, а отже таке всупереч цільовому призначенню неможливе. З огляду на ці обставини, суд дійшов висновку, що позивач використовував залучені за кредитними договорами (кредитними лініями) кошти під час провадження своєї господарської діяльності.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що залучені відповідно до кредитних договорів кредитні ресурси були використані позивачем під час провадження господарської діяльності, а тому ТОВ «Кольоровий світ» обґрунтовано включено відсотки за користування кредитами до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, а тому висновок контролюючого органу про порушення позивачем положень пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України є помилковими.

Безпідставним є також покликання апелянта на той факт, що позивачем під час сплати відсотків за кредитами були надані поворотні фінансові допомоги ПП «Гертс Трейд» на підставі договору фінансової допомоги на поворотній основі № 1 від 16.03.2012 та ТОВ «Домен-Друк» на підставі договору фінансової допомоги на поворотній основі № 1 від 27.11.2012, а також було внесено власні обігові кошти на депозитний рахунок фінансової установи відповідно до договору банківського строкового депозиту № 09/045-2012 року від 28.11.2012 та укладено трьохсторонній договір про переведення боргу від 22.09.2011, оскільки чинне законодавство України не містить норми про заборону віднесення до витрат підприємства витрат, пов'язаних з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями у тому числі за будь-якими кредитами в разі тимчасового розміщення товариством вільних коштів на депозитному рахунку з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Також законодавство не містить заборони щодо віднесення до складу витрат сплачених по кредитах процентів, у разі надання підприємством поворотної фінансової допомоги чи укладення договору про переведення боргу, з інших ресурсів, відмінних від коштів отриманих у кредит.

Як уже зазначалося вище, кошти, які позивачем отримані безпосередньо по кредитних договорах, ним використані у власній господарській діяльності на придбання поліграфматеріалів. Використання інших (не кредитних коштів) для надання поворотної фінансової допомоги, тимчасового розміщення вільних коштів на депозитному рахунку чи укладення договору про переведення боргу, не може бути підставою для позбавлення підприємства на формування витрат з податку на прибуток підприємств по сплачених процентах за кредитні кошти, які використані у власній господарській діяльності.

Частиною 1 статті 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України закріплено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки податковим органом не доведено того, що саме ті кошти, які ним отримані за кредитними договорами, використано не у власній господарській діяльності, а у процесі судового розгляду встановлено зворотнє, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність висновків податкового органу щодо порушення ТОВ «Кольоровий світ» пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прийняте податковим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000622220 від 12.06.2013 є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2013 року у справі № 813/4907/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 05.12.2014.