Ухвала суду № 41860933, 01.12.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

01 грудня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача :Куцина М. М.,

суддів - Бондаренка Ю.О., Собослоя Г. Г.,

при секретарі: Маринець Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Ужгородського поштамту Закарпатської дирекції УДППЗ „Укрпошта" на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Ужгородського поштамту Закарпатської дирекції УДППЗ „Укрпошта" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до Ужгородського поштамту Закарпатської дирекції УДППЗ „ Укрпошта" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позивач у позові зазначала, що з 1995 року по 31 березня 2014 року вона перебувала у трудових відносинах у відповідача на посаді диспетчера поштового зв'язку Великоберезнянського ЦЕПЗ.

Наказом адміністрації відповідача за №81/к від 31 березня 2014 року її звільнено із підстав, передбачених п. 1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату працівників.

Позивачка вважає звільнення з роботи з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України незаконним та необґрунтованим, яке відбулося із порушенням вимог трудового законодавства, оскільки адміністрація не дотрималася вимог закону, передбачених ч. 2 ст. 40, ч. 1 ст. 43, ст. 42, ст. 49-2 КЗпП України. Зокрема, подання адміністрації про надання згоди на її звільнення розглянуто профспілковою організацією без її участі та належного повідомлення. Адміністрацією відповідача не враховано її переважне право на залишення на роботі перед іншими диспетчерами. Адміністрацією відповідача їй була запропонована посада оператора поштового зв'язку в Ужгородському районі, яка їй протипоказана за станом здоров'я. Відповідно до Індивідуальної програми реабілітації інваліда за №190 від 18 листопада 2013 року та акту МСЕК, видами професій та спеціальностей , які доступні за станом її здоров'я є диспетчер, контролер.

Крім того, на момент її звільнення на роботу було прийнято нового працівника на посаду оператора поштового зв'язку по підміні у Великоберезнянському районі, де позивач раніше працювала, а їй було запропоновано переведення на таку саму посаду, але в Ужгородському районі.

Позивачка, посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини справи, та з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.40, 42, 43, 233, 235 КЗпП України, просила в суді першої інстанції поновити її на роботі на посаді диспетчера диспетчерського пункту Ужгородського поштамту Закарпатської дирекції УДППЗ „Укрпошта", стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 березня 2014 року по день поновлення на роботі.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 13 червня 2014 року позов ОСОБА_3 - задоволено. Поновлено позивача на посаді диспетчера диспетчерського пункту Ужгородського поштамту Закарпатської дирекції УДППЗ „Укрпошта". Стягнуто з відповідача на користь позивачки 2924.69 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Допущеного негайне виконання рішення у частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Не погодившись з рішенням місцевого суду, відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку, вважаючи, що таке є не об'єктивним, не обґрунтованим, винесеним із грубим порушенням норм матеріального права та не повним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для справи, а тому просив дане рішення скасувати і постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача в суді апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі

Позивач у суді апеляційної інстанції вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив із того, що розірвання трудового договору із відповідачем по справі з підстав, передбачених ч.1 п.1 ст. 40 КЗпП України, відбулося із порушенням вимог трудового законодавства, оскільки адміністрацією не дотримано вимоги закону, передбачені ч. 2 ст. 40, ч. 1 ст. 43, ст. 42, ст. 49-2 КЗпП України.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого суду, який, розглядаючи заявлений по справі позов, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Судом першої інстанції встановлені наступні факти.

Позивач по справі з 1995 року по 31 березня 2014 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем на посаді диспетчера поштового зв'язку Великоберезнянського ЦЕПЗ Ужгородського Поштамту Закарпатської дирекції УДППЗ „ Укрпошта"

Згідно з наказом Закарпатської дирекції УДППЗ „ Укрпошта" за №13 від 27 січня 2014 року „ Про оптимізацію численності штату" із штатного розпису Поштамту виведено посаду диспетчера поштового зв'язку ( ОСОБА_5)., на якій працювала позивач по справі.

На виконання цього наказу начальником Поштамту видано письмове попередження ОСОБА_3 про її майбутнє звільнення з 31 березня 2014 року.

Позивач відмовилась від запропонованої адміністрацією відповідача пропозиціі щодо переведення її на посаду оператора поштового зв'язку в Ужгородському районі, у зв'язку з тим , що робота на такій посаді протипоказана їй за станом здоров'я. Відповідно до Індивідуальної програми реабілітації інваліда за №190 від 18 листопада 2013 року та акту МСЕК видами професій та спеціальностей , які доступні за станом її здоров'я є диспетчер, контролер.

Наказом адміністрації відповідача за №81/к від 31 березня 2014 року позивача було звільнено з посади диспетчера поштового зв'язку Великоберезнянського ЦЕПЗ із підстав, передбачених п. 1 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням посади диспетчера поштового зв'язку Великоберезнянського ЦЕПЗ .

Адміністрацією відповідача на виконання наказу за №13 від 27 січня 2014 року „ Про оптимізацію численності штату" із штатного розпису Поштамту виведено посаду диспетчера поштового зв'язку ( ОСОБА_5). Однак, на час проведення процедури звільнення позивачки у штатний розпис введено нову посаду оператора поштового зв'язку по підміні у Великоберезнянському районі, яка позивачеві не була запронована, і від цієї посади вона не відмовлялась.

Матеріалами справи встановлено та представником відповідача у суді апеляційної інстанції визнається та не оспорюються факти того, що на час повідомлення позивачки про її майбутнє звільнення з 31 березня 2014 року адміністрацією відповідача у березні 2014 року прийнято нового працівника на посаду оператора поштового зв'язку по підміні у (Великоберезнянському районі), поштового зв'язку Великоберезнянського ЦЕПЗ і дана посада не була запропоновано ОСОБА_3 Однак, адміністрацією відповідача їй була запропонована аналогічна посада в Ужгородському районі.

Таким чином, у відповідача відбулося скорочення штату працівників, зокрема, скорочення посади диспетчера поштового зв'язку Великоберезнянського ЦЕПЗ , яку до звільнення обіймала позивач по справі.

Матеріалами справи встановлено, що згідно з штатним розписом на 2014 рік Ужгородського поштамту Закарпатської дирекції УДППЗ „ Укрпошта» рахувалися три посади диспетчера поштового зв'язку, одну на 0.8 ставки посади диспетчера поштового зв'язку Великоберезнянського ЦЕПЗ обіймала позивач, яка була з 31 березня 2014 року виведена із штату та скорочена.

Із наданих для огляду у суді апеляційної інстанції особових справ трьох працівників, які обіймали диспетчера поштового зв'язку Ужгородського поштамту Закарпатської дирекції УДППЗ "Укрпошта" вбачається, що позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем з 1996 року, а з 2006 року позивач перебувала на посаді диспетчера поштового зв'язку Великоберезнянського ЦЕПЗ.

Інші два працівники, які перебувають на посаді диспетчера поштового зв'язку Ужгородського поштамту Закарпатської дирекції УДППЗ „ Укрпошта, а саме: ОСОБА_4, який працює на цій посаді з 20О8 року, а взагалі у трудових відносинах з відповідачем перебуває з 12.11.2001 року та ОСОБА_6, який працює на цій посаді з 2006 року, а взагалі у трудових відносинах з відповідачем перебуває з 24.04.1987 року.

Позивач ОСОБА_3 є інвалідом III групи загального захворювання, і даний факт визнається і не оспорюється відповідачем по справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до правил ч.1 ст.42 КЗпП України, при скороченні численності чи штату працівників у зв'язку із змінами організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Правилами п. 3 ч. 2 ст.42 цього Кодексу передбачено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікацій перевага на залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи.

Звільнення позивачки, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників, може мати місце лише при умові дотримання власником вимог ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Позивачка, відповідно до правил частини першої та частини другої пунктів 1 , 2, 3 ст.42 КЗпП України, мала переважне право на залишення на роботі перед іншими двома працівниками, які обіймали посаду диспетчера поштового зв'язку.

Також, адміністрацією відповідача не дотримано положення ч. 2 ст.40 КЗпП України, оскільки позивачеві не було запропоновано нову посаду оператора поштового зв'язку по підміні у Великоберезнянському районі, яка була уведена у штатний розпис і була вільною на час звільнення її з посади. І, зокрема, цей факт у суді апеляційної інстанції визнається представником відповідача.

З врахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, який вважав, що в адміністрації відповідача відсутні правові підстави для звільнення позивача без дотримання адміністрацією норм ч. 2 ст. 40, ст. ст. 43, 49-2 КЗпП України, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із скорочення посади відповідача.

За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про незаконність звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників, без дотримання вимог ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються й не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Ужгородського поштамту Закарпатської дирекції УДППЗ „ Укрпошта" - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили із дня її постановлення, і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: