Ухвала суду № 41848413, 03.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 р. Справа № 876/13475/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.

за участю секретаря Бєлкіної Н.І.

представника відповідача Юрченка Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 р. у справі №813/4682/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 р. у справі №813/4682/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000013300/1015 прийнятого 28.01.2013 р. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, у позові було відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована неврахуванням того, що скаржником подавався уточнюючий розрахунок до декларації, яким було знято податковий кредит по постачальниках ТзОВ «Вершина плюс» на суму 148333,33 грн. та ПП «Тронекс» на суму 16653,02 грн. Уточнену суму податкового зобов'язання 170500 грн. було сплачено 17.01.2013 р., а самостійно нарахований штраф було сплачено 18.01.2013 р. У зв'язку із цим висновки акта та винесеного на його підставі рішення вважає незаконним.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем 11.01.2013 року проведено камеральну перевірку ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» за листопад 2012 року, про що складено акт від 11.01.13 № 27/33-00/00740599 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість». Актом констатовано порушення ст. 198, п.201.10 ПК України, що полягало у завищенні суми податкового кредиту, заявленого у податковій декларації з податку па додану вартість ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» за листопад 2012 року, за що передбачена відповідальність платника згідно з пунктом 123.1 статті 123 розділу ІІ Податкового кодексу України.

На підставі складеного за результатами перевірки акта 28.01.2013 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0000013300/1015 про збільшення позивачеві податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 164986,36 грн. та застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію в сумі 82493,18 грн.

Зі змісту акту вбачається, що порушення полягає у включенні позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2012 року податкової накладної від 05.07.2012 року №1 ТзОВ «Вершина Плюс» та податкової накладної від 25.10.2012 року №4 ПП «Тронекс», які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Включення до складу податкового кредиту за листопад 2012 року податкової накладної від 05.07.2012 року №1 ТзОВ «Вершина Плюс» та податкової накладної від 25.10.2012 року №4 ПП «Тронекс», які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних сторонами не заперечувалось та підтверджується самостійною сплатою позивачем 17.01.2013р згідно з пл.дор.№83 податкового зобов'язання в сумі 170500 грн. (з сумою самостійно нарахованого штрафу).

При вирішенні справи суд першої інстанції підставно виходив із того, що згідно з п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Камеральна перевірка проводиться згідно з п.76.1 ст.76 ПК України посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення, їй підлягає вся податкова звітність суцільним порядком і згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до п.200.10 ст.200 ПК України камеральна перевірка заявлених у податковій декларації даних проводиться податковим органом протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації. Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абзац дев'ятий пункту 201.10 статті 201 ПК України). Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом (п.50.2 ст. 50 ПК України).

Судом першої інстанції було правильно встановлено складення відповідачем 11.01.2013 року за результатами проведеної камеральної перевірки акта №27/33-00/00740599, отриманий позивачем 15.01.2013 р. Однак уточнюючий розрахунок і уточнюючий додаток 5 подано позивачем податковому органу 17.01.2013р. і сплачено суму податкового зобов'язання і суму самостійно нарахованого штрафу - 170500 грн. пл.дор.№83 від 17.01.2013р., тобто після проведення перевірки і оформлення її результатів актом від 11.01.2013 року №27/33-00/00740599.

У зв'язку із цим позивачу було підставно відмовлено у позові і визнано правомірним застосування до скаржника податковим повідомленням-рішенням штрафної (фінансової) санкції в сумі 82493,18 грн.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 р. у справі №813/4682/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Савицька Н.В.

Повний текст ухвали складений 08.12.2014 року.