Ухвала суду № 41848391, 09.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року Справа № 25451/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «Вест-Грант» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2011 року позивач - Приватне підприємство «Вест-Грант» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.04.2011 року: № 0000992302/0/12209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 9180,75 грн, в т.ч. 7295,00 грн. - основний платіж, 1823,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та № 0001002302/0/12210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 7540,00 грн., в т.ч. 6036,00 грн. - основний платіж, 1509,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 05.04.2011 року № 0000992302/0/12209 та № 0001002302/0/12210.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що господарські операції між ПП «Вест-Грант» та його контрагентом - ПП «Львівкомфортгруп-К» мали місце та підтверджені первинними бухгалтерськими документами, а саме накладними на передачу товару, податковими накладними, актами здачі-приймання робіт, протокол погодження вартості робіт.

Таким чином, долучені до матеріалів справи та досліджені в судовому засіданні докази в цілому підтверджують реальність господарських операцій ПП «Вест-Грант» по придбанню у ТОВ «Львівкомфортгруп-К» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 36216 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6036 грн. та їх наступне використання у господарській діяльності позивача. По факту отримання товару постачальник позивача виписав податкові накладні, на підставі яких останній і сформував податковий кредит за грудень 2009 року в сумі 6036 грн., а витрати на придбання товару в сумі 29180 грн. відніс до складу валових витрат підприємства.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що що під час перевірки ПП «Вест-Грант» було використано акт перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 16.02.2011 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Львівкомфортгруп-К» з питань правильності формування сум податкового зобов'язання та сум податкового кредиту за період з 10.09.2007 року по 30.09.2010 року», за наслідками якої орган ДПС дійшов висновку про те, що ПП «Львівкомфортгруп-К» фактично не здійснювало господарської діяльності у зв'язку з відсутністю матеріально-технічної бази, а отже укладені ним договори є нікчемними.

Апелянт стверджує, що ПП «Вест-Грант» сформувало валові витрати та податковий кредит на підставі видаткових та податкових накладних ПП «Львівкомфортгруп-К виписані за наслідками господарських операцій, які фактично не відбулись.

Вважає, що діяльність ПП «Вест-Грант» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди третіх осіб, які не виконували своїх податкових зобов'язань. Покликаючись на норми Цивільного кодексу України апелянт зазначає про нікчемність укладеного ПП «Вест-Грант» правочину щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Львівкомфортбуд-К», оскільки такий, як він вважає, насправді не відбувся.

Таким чином, податковим органом правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення про нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Приватне підприємство «Вест-Грант» зареєстроване як юридична особа 22.11.2007 року виконавчим комітетом Львівської міської ради та взяте на облік в ДПІ у Залізничному районі м. Львова.

У період з 11.03.2011 року по 16.03.2011 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова, на підставі направлення від 11.03.2011 року та наказу від 10.03.2011 року №272, проведено позапланову документальну перевірку ПП «Вест-Грант» з питань взаємовідносин з ПП «Львівкомфортгруп-К» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 696/23-2/35563456 від 24.03.2011 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення: п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 ЦК України, п.5.1, пп 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - ПП «Вест-Грант» безпідставно завищено валові витрати у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» по одержаних товарах від ПП «Львівкомфортгруп-К» на суму 29 180,00 грн., в тому числі за четвертий квартал 2009 року на суму 29 180,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 7 295,00 грн.; пп.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «По податок на додану вартість» - ПП «Вест-Грант» віднесно до податкового кредиту у грудні 2009 року ПДВ в сумі 6036 грн., в результаті чого занижено ПДВ за грудень 2009 року на 6036,00 грн.

На підставі даного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення від 05.04.2011 року: № 0000992302/0/12209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 9180,75 грн, в т.ч. 7295,00 грн. - основний платіж, 1823,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та № 0001002302/0/12210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 7540,00 грн., в т.ч. 6036,00 грн. - основний платіж, 1509,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Встановлено, що в грудні 2009 року ПП «Вест-Грант» придбало у ПП «Львівкомфортгруп-К» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 36 216,00 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 6036,00 грн.), а саме:

1) згідно накладної на передачу товару № 0537 від 21.12.2009 року та податкової накладної № 0566 від 21.12.2009 року - нівелір №1 050 1993 р.в. в кількості 1 шт. вартістю 1200 грн., в т.ч. 200 грн. ПДВ;

2) згідно накладної на передачу товару № 0536 від 21.12.2009 року та податкової накладної № 0565 від 21.12.2009 року - лист ст. 3 м в кількості 2 т., кутник 40 в кількості 3 т., швелер № 14 мм в кількості 1,5 т загальною вартістю 35016 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 5836,00 грн.

Крім того встановлено, що підприємство в грудні 2009 року виконувало роботи на замовлення Львівської залізниці. Для виконання робіт потрібні були матеріали, вищезгадана металопродукція була придбана в поставщика для передачі кінцевому споживачу - вагонному депо «Клепарів». Поставку металопродукції здійснював продавець, за попередньою домовленістю сторін таку позивач отримав від поставщика на території вагонного депо та в подальшому передав на склад покупця. Нівелір підприємство придбало для власних потреб, використовує у господарській діяльності.

Як слідує із матеріалів справи, придбаний згідно з накладної на передачу товару № 0536 від 21.12.2009 року та податкової накладної № 0565 від 21.12.2009 року товар ПП «Вест-Грант» передало вагонному депо «Клепарів» як оплату свого боргу за виконані роботи згідно з договору № 209/ВЧДт від 11.06.2009 року. Відповідно до додаткового погодження до названого договору сума заборгованості ПП «Вест-Грант» перед вагонним депо «Клепарів» становить 44 937,00 грн. Вагонне депо «Клепарів» погоджується зарахувати як оплату боргу відпущений ПП «Вест-Грант» товар згідно з накладної № РН-0000001 від 23.12.2009 року на суму 35 703,00 грн. (лист, кутник та швелер у тій же кількості та тієї ж вартості, як і ті, що були придбані у ПП «Львівкомфортгруп-К») та накладної № 0000002 від 30.12.2009 року на суму 9234,00 грн. Товарні цінності ПП «Вест- Грант» передало через уповноважену особу на підставі довіреностей вагонного депо «Клепарів».

Реальність поставки та факт використання купленого згідно з накладної на передачу товару № 0537 від 21.12.2009 року та податкової накладної № 0566 від 21.12.2009 року нівеліра №1 050 1993 р.в. у господарській діяльності ПП «Вест-Грант» підтверджується актом № 30672 здачі-приймання робіт згідно з договором № 925/33 від 21.12.2009 року та протоколом погодження вартості робіт, підписаними уповноваженими особами ДП «Львівстандартметрологія» та ПП «Вест-Грант». За змістом зазначеного акта, ДП «Львівстандартметрологія» в січні 2010 року на замовлення ПП «Вест-Грант» провело повірку нівеліра, загальна вартість виконаної роботи становить 309,05 грн. з ПДВ.

Сплачений у вартості придбаних у ПП «Львівкомфортгруп-К» товарів податок на додану вартість в загальній сумі 6036,00 грн. ПП «Вест-Грант» віднесло до складу податкового кредиту за грудень 2009 року, а витрачені на придбання зазначених товарів кошти в сумі 29180,00 грн. відніс до складу валових витрат звітного періоду. Факт оплати придбаного товару підтверджено в ході перевірки та визнається сторонами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вищезначеними докази підтверджують реальність господарських операцій ПП «Вест-Грант» по придбанню у ТОВ «Львівкомфортгруп-К» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 36216 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6036 грн. та їх наступне використання у господарській діяльності позивача. По факту отримання товару постачальник позивача виписав податкові накладні, на підставі яких останній і сформував податковий кредит за грудень 2009 року в сумі 6036 грн., а витрати на придбання товару в сумі 29180 грн. відніс до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Подані позивачем платіжні доручення, податкові накладні є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Частиною 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, вищезазначений Закон не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Підпунктами 7.2.1. та 7.2.3. пункту 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено обов'язок надання покупцю продавцем податкової накладної, яка складається в момент виникнення податкових зобовязань останнього та є одночасно звітним податковим і розрахунковим документом.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів іпослуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні, відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Визначення валових витрат виробництва та обігу, їх склад, особливості та документи, що підтверджують такі витрати, передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно абз. 4, 5 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами (в т. ч. і податковими накладними, які, зокрема, підтверджують факт придбання товарів чи надання послуг), обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів; письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобовязань звітного періоду; якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами.

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг), підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що факт отримання послуг (товарів, робіт) між ПП «Вест-Грант» та ПП «Львівкомфортгруп-К» мав реальний характер, вони підтверджені первинними бухгалтерськими документами і в подальшому використовувались позивачем у господарській діяльності.

Що стосується висновків апелянта щодо недійсності та нікчемності правочинів, укладених між ПП «Вест-Грант» з його контрагентом - ПП «Львівкомфортгруп-К» суд апеляційної інстанції зазаначає:

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

На думку суду апеляційної інстанції, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок або визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили або рішення суду про визнання правочину недійсним. Однак, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем таких доказів надано не було.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, на думку апеляційного суду, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року у справі №2а-11154/11/1370 за позовом Приватного підприємства «Вест-Грант» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 09.12.2014 року.