Постанова № 41846145, 08.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Справа№ 910/14821/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Бартосевич Б.В. (довіреність №16/09-14 від 16.09.2014 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

на рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2014р.

у справі №910/14821/14 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК-Експерт»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

про стягнення коштів в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК-Експерт» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 50000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2014 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 50000,00 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення винесено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та при порушенні норм матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте через відділ інформаційного забезпечення суду від останнього надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 24.11.2014 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

19.10.2011 р. між Представництвом «Берлін-Хемі АГ» (страхувальник) та Відокремленим підрозділом Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» «Регіональне управління» (страховик) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 30/32 500, відповідно до якого страховиком були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Шкода», державний номерний знак АА9158ІО.

05.03.2012 р. на 114 км + 750 м. автодороги Красноперекопськ-Сімферополь, водій Занфіров С.Д., керуючи транспортним засобом марки «БАЗ А 079», державний номерний знак АК5434АА, у місці розвороту, здійснив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофору та допустив зіткнення з транспортним засобом «Шкода», державний номерний АА9158ІО, під керуванням водія Воронова Р.В., який здійснював розворот на зелений сигнал світлофору, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30.03.2012 р. Занфірова С.Д. було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до звіту № 1627 U від 27.04.2012 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Шкода» складає 75760,39 грн.

Страхувальником було подано страховику заяву про страховий випадок та виплату страхового відшкодування № 48 від 06.03.2012 р.

10.05.2012 р. страховиком було складено та підписано страховий акт № 48/12, відповідно до якого ДТП, яка сталась 05.03.2012 р., визнана страховиком страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 99600,00 грн.

На підставі страхового акта № 48/12 від 10.05.2012 р. страховиком було здійснено виплату страхувальнику за договором страхове відшкодування в розмірі 99600,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 852 від 11.05.2012 р. на суму 10000,00 грн., № 914 від 22.05.2012 р. на суму 20000,00 грн., № 958 від 24.05.2012 р. на суму 20000,00 грн., № 959 від 28.05.2012 р. на суму 20000,00 грн. та № 981 від 31.05.2012 р.

01.11.2012 р. між страховиком (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК-ЕКСПЕРТ» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор переводить (уступає) належне йому право вимоги в порядку регресу до фізичних та юридичних осіб, що виникло у нього внаслідок виплати страхового відшкодування за договорами про страхування, укладеними між первісним кредитором та споживачами (страхувальниками), а новий кредитор набуває право вимоги та зобов'язується перерахувати первісному кредитору кошти за переведене (уступлене) право вимоги відповідно до розділу 3 цього договору.

Відповідно до Акта приймання-передачі регресних справ від 05.11.2012 р., первісний кредитор передав, а позивач прийняв право вимоги, що виникло у страховика внаслідок виплати страхового відшкодування за вищезазначеним страховим випадком на суму 99600,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «БАЗ» на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Українська страхова група» (відповідач), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/5756159.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує на те що, на його думку, договір про відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договором факторингу, а позивач, в свою чергу, не мав права укладати договір факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

З матеріалів справи вбачається, що між страховиком та позивачем було укладено договір відступлення права вимоги, а не договір факторингу, оскільки за зазначеним правочином було передано позивачу саме право вимоги страховика по страховим справам.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування в межах страхової суми, встановленої Полісом № АА/5756159, а саме 50000,00 грн.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 1 статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотньої вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Частинами 1, 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частиною 1 ст. 14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.п. 9.1 та 9.2 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 50000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2014 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2014 р. у справі №910/14821/14 залишити без змін.

Справу №910/14821/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун