Ухвала суду № 41844617, 23.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року м. Київ К/800/37254/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 р.

у адміністративній справі № 804/9471/13-а

за позовом Державного підприємства "Український інститут по проектуванню металургійних заводів"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 р. задоволено позовні вимоги Державного підприємства "Український інститут по проектуванню металургійних заводів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 19.02.2012 року № 0000081500 про нарахування податку на прибуток у сумі 768703,00 грн., штрафні санкції у сумі 173947,25 грн., всього на суму 942650,25 грн.; № 0000071500 про нарахування податку на додану вартість у сумі 236219,00 грн., штрафні санкції у сумі 55055,00 грн., всього на суму 291274,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичною підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 19.02.2012 року № 0000081500 про нарахування податку на прибуток та № 0000071500 про нарахування податку на додану вартість, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки акт від 05.02.2013 № 67/15-00188311, яким встановлено порушення: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334, у періоді ІІ-ІІІ квартал 2010 року, І квартал 2011 року, а саме безпідставне віднесення до складу валових витрат суму витрат у розмірі 3074814 грн. по взаємовідносинах з ТОВ НПП "Металургпроект", що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 768703 грн; пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97, що призвело до завищення суми податкових зобов'язань в розмірі 336429 грн.; п. 1.7 ст.1, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 та пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 614983 грн.; ст. 192 ПК України, що призвело до заниження показників задекларованих підприємством в рядку 16 декларацій з ПДВ в сумі 42335 грн. Вказані порушення призвели до заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 236219 грн., та внаслідок порушення пп. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97, п. 200.1 ст. 200 ПК України, занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті за період з 01.06.2010 року по 31.08.2010 року та з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року на 236219 грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що під час перевірки встановлено укладення позивачем нікчемних правочинів з ТОВ НПП «Металургпроект», без мети настання реальних наслідків. Підставою для такого висновку слугували акти СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 15.05.2012 р., від 16.11.12 р., згідно яких не підтверджуються взаємовідносини ТОВ НПП «Металургпроект» по ланцюгу взаємовідносин з ТОВ «Агробудкомплект», ТОВ «ГрандБуд.Престиж», а тому відповідно діяльність ТОВ НПП «Металургпроект» була спрямована на формування податкового кредиту з метою отримання податкової вигоди.

Приймаючи рішення на користь платника податку, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані первинні бухгалтерські документи та інші докази у своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ НПП «Металургпроект», який згідно договорів виконував проектні та вишукувані роботи та складав проектно-кошторисну документацію.

Суди попередніх інстанції встановили, що позивач та ТОВ НПП "Металургпроект" уклали договори підряду № 530 ПР від 04.05.2008 року, № 617 ПР від 20.10.2009 року, № 641 ПР від 12.05.2010 року, № 614 ПР від 18.09.2009 року, № 638 ПР від 14.04.2010 року, № 619 ПР від 28.10.2009 року, № 643 ПР від 16.07.2010 року, № 639 ПР від 14.06.2010 року, № 620 ПР від 03.11.2009 року, № 622-5 ПР від 24.11.2009 року, № 514 ПР від 01.03.2008 року, № 647 ПР від 19.07.2010 року, № 510 ПР від 01.03.2008 року, № 642 від ПР від 14.07.2010 року, № 645 ПР від 14.07.2010 року, № 649 ПР від 01.11.2010 року, № 635 ПР від 25.02.2010 року, на розробку проектно-вишукувальних робіт ВАТ "Запоріжсталь", ВАТ "Єнакієвський металургійний завод", ВАТ "ОМЗ-Спецсталь", ВАТ "Тагмет", ТОВ "Аксуский электро-металлургический завод", ВАТ "ЗМК "Запоріжсталь", ЗАТ "Калужський науково-виробничий електрометалургійний завод", ВАТ "ВМЗ", ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Фактичне виконання договорів підтверджується актами здачі-прийняття проектних робіт, кошторисів, додаткових договорів, календарних планів робіт, податкових накладних, платіжних доручень, та дослідженими під час перевірки іншими первинними документами, які оформлені належним чином.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 198, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні за змістом умови формування податкового кредиту містяться у пунктах 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Аналіз вищенаведених вимог податкового законодавства свідчить, що правильність податкового обліку залежить від наявності належним чином оформлених первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Вимоги до них встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», якою передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно прийшли до висновку, що надані документи первинного та бухгалтерського обліку підтверджують фактичне надання послуг, та позивач обґрунтовано довів про протиправність податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів зазначає, що доводи податкового органу про нереальність договорів спростовуються наданими позивачем первинними документами.

Відповідно до положень частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом зазначено, що під час розгляду справи позивачем підтверджено вчинення дії, спрямованої на набуття, зміну або припинення їх прав та обов'язків, тоді як відповідачем іншого не доведено.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

І.В.Борисенко

М.В.Сірош