Постанова № 41826463, 02.12.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2014 року Справа № 904/6137/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. -доповідача

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання Малик С.О.

представники сторін:

від позивача: Розсошенко І.І., представник, довіреність б/н від 01.12.14;

представник відповідача в судове засідання не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2014 року у справі № 904/6137/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпропетровськ

про стягнення 159 017, 38 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2014 року у справі № 904/6137/14 (суддя Ярошенко В.І.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" 150 612,00 грн. основного боргу та 3 012,24 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні вимог в частині стягнення пені позивачу відмовлено.

Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №511131929 від 04.12.2013 року в частині оплати товару, вимог ст.ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 629, 712 Цивільного кодексу України, наявністю заборгованості за отриманий товар в розмірі 15 0612,00грн.

Відмовляючи в стягненні пені, суд першої інстанції виходив з того, що умовами договору розмір пені не визначений та відсутні підстави для стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Не погодившись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване ним рішення та задовольнити заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду строком на три місяці. Посилається на неповне з'ясування господарським судом обставин справи щодо фінансового стану відповідача та неспроможність виконання ним рішення суду.

Позивач 19.11.2014 року у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

28.11.2014 року від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку із участю представника у іншому судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки згідно абзацу 3 пункту 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

На думку колегії суддів неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, оскільки наявні у справі докази дають можливість визначитись щодо законності оскаржуваного рішення і за відсутності представника апелянта.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що на виконання укладеного між 04.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариство "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" (далі - відповідач, покупець) договору поставки № 511131929 відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 150 612,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 19.12.2013 № 5369 (кількість товару 30 шт.), від 19.12.2013 № 5385 (кількість товару 60 шт.) та від 27.12.2013 № 5518 (кількість товару 63 шт.), підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (а. с. 16-18, 19-20).

04.04.2014 сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі, яким підтверджується, що постачальник передав, а покупець прийняв товар у кількості 163 шт. у повній комплектації, в технічно справному та придатному для нормальної експлуатації стані та що сторони не мають взаємних претензій щодо дій, проведених та затверджених цим актом прийому-передачі (а.с. 21).

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки за цим договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і терміни, вказані в специфікаціях до договору.

Відповідно до Специфікації № 1 від 04.12.2013 року сторони визначили умови оплати: 100% факт постачання 30 календарних днів (а.с. 14).

Оскільки у погоджений сторонами строк відповідач не здійснив оплату, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що такі дії є порушенням умов договору, вимог ст.ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 629, 712 Цивільного кодексу України.

Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 150 612,00 грн. задоволені судом законно та обґрунтовано.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що в разі несвоєчасного здійснення розрахунків за цим договором, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки законом у даному випадку не передбачено розмір штрафних санкцій, то застосовуються санкції передбачені договором.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що сторони у договорі не встановили конкретний розмір пені, а лише обмежили лише її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ. Отже, розмір пені є неузгодженим і вимоги позивача щодо її стягнення відхилені судом правильно.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права при відмові відповідачу в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду слід зазначити наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

За змістом даної норми відповідач повинен був довести наявність виключних обставин, що унеможливлюють виконання ним рішення суду.

Викладені відповідачем у заяві від 06.10.2014 року обставини не є виключними у розумінні ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України. В апеляційній скарзі теж не наведено доказів, що були б підставою для задоволення його заяви.

Між тим, відмова в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення, що мотивована судом відсутністю права відповідача на таке звернення до ухвалення судового рішення, суперечить п.6 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого господарський суд, приймаючи рішення, може відстрочити або розстрочити його виконання.

Однак, такі мотиви відхилення судом першої інстанції заяви відповідача не суперечать правильності висновку суду по суті. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, заяву відповідача про розстрочку виконання рішення - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2014 року у справі № 904/6137/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному

обсязі 10.12.2014 року.