Постанова № 41825049, 09.12.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2014 року Справа № 904/3623/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І. - доповідач,

суддів: Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Однорог О.В.

Представники сторін:

від позивача: Бережок С.І. представник, довіреність №14-96 від 18.04.2014 року;

від відповідача: Гаврилюк К.М. представник, довіреність №б/н від 01.10.2014 року

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2014 року у справі №904/3623/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до: Комунального підприємства Царичанської районної ради "ФАКЕЛ", смт. Царичанка Дніпропетровської області

про стягнення пені в розмірі 9632,11 грн.; 7% штрафу в розмірі 10994,43грн.; інфляційних втрат в розмірі 1281,26 грн; 3% річних в розмірі 1930,39 грн. за договором купівлі-продажу природного газу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2014 року у справі №904/3623/14 (суддя Новікова Р.Г.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Царичанської районної ради "Факел" про стягнення пені в розмірі 9632,11грн., 7% штрафу в розмірі 10994,43грн., суму інфляційного збільшення в розмірі 1281,26грн. та 3% річних в розмірі 1930,39грн. задоволено частково.

Зменшено розмір пені заявленої до стягнення з 9632,11грн. до 2500,00грн., зменшено розмір 7% штрафу заявленого до стягнення з 10994,43грн. до 3000,00грн.

Стягнуто з Комунального підприємства Царичанської районної ради "Факел" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в розмірі 2500,00грн., 7% штрафу в розмірі 3000,00грн., суму інфляційного збільшення в розмірі 1281,26грн., 3% річних в розмірі 1930,39грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1827,00грн..

Не погодившись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині зменшення пені і 7% штрафу і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути 7132,11 грн. пені і 7994,43 грн. 7% штрафу. В іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати покласти на Відповідача.

Скаржник вважає, що в порушення вимог статей 42 , 43, 84 Господарського процесуального кодексу України місцевий господарський суд не врахував аргументів, доводів та доказів Позивача та не зазначив в рішенні мотивів такого неврахування. На думку Позивача суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 Господарського кодексу України, не з'ясувавши всіх обставин. Сторона вказала, що внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ змушена залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених Позивачем втрат є стягнення з боржників пені у розмірі, передбаченому умовами Договорів. Загальна сума заявлених неустойки, 3% річних, інфляційних не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами. Позивач вважає, що застосовуючи пункт 3 статі 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені та штрафу повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені та штрафу наслідкам порушення.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012 року №6 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідач вважає рішення по справі прийнятим у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом Дніпропетровської області, що не спростовується доводами апеляційної скарги.

На думку Відповідача, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Комунальне підприємство Царичанської районної ради "ФАКЕЛ" вважає, що господарським судом Дніпропетровської області правильно встановлено, що Відповідач у повному обсязі сплатив суму боргу, а Позивачем не надано доказів завдання йому збитків неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань.

Комунальне підприємство Царичанської районної ради "ФАКЕЛ" повністю залежить від державного фінансування організацій та установ, яким надаються послуги з теплопостачання, беручи до уваги той факт, що припинити подачу тепло енергії окремим категоріям установ підприємство не може. Відповідач просить залишити рішення без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 року у справі №904/3623/13 прийнято та призначено апеляційну скаргу до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді: Євстигнеєва О.С. (доповідач), суддів: Кощеєва І.М. і Кузнецова В.О. розгляд справи призначено на 09.09.2014 року.

03.09.2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Відповідача про відкладення розгляду справи на жовтень місяць 2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Коваль Л.А. від 08.09.2014 року у зв'язку із відпусткою судді Кощеєва І.М. і виходом з відпустки судді Бахмат Р.М.- члена постійно діючої колегії суддів, справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С.(доповідач), суддів: Бахмат Р.М., Кузнецова В.О..

В призначений час представник Відповідача у судове засідання не з'явився.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року відкладено розгляд справи №904/3623/14 на 07.10.2014 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 06.10.2014 року у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Євстигнеєва О.С. у відрядженні призначено повторний автоматичний розподіл справи №904/3623/14, за результатами якого справу передано судді-доповідачу Крутовських В.І..

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 року справу №904/3623/14 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 04.11.2014 року.

07.10.2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судових засіданнях 04.11.2014 року та 27.11.2014 року оголошувались перерви.

На адресу суду 09.12.2014 року надійшло клопотання від Відповідача про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.12.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню в силу наступного.

При розгляді справи судом встановлено, що за Договором купівлі-продажу природного газу №12/8141-БО-3 від 28.08.2012 року національна акціонерна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (Продавець) зобов'язалась передати у власність Комунальному підприємству Царичанської районної ради «ФАКЕЛ» (Покупцю) у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі -газ), на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. договору Продавець передає Покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 488,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м).

Сторонами узгоджено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору).

За умовами пункту 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Договір відповідно до пункту 11.1. набув чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 серпня 2012 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору відповідно до актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2012 року і 30.11.2012 року Позивач поставив, а Відповідач прийняв природний газ обсягом 154,303 тис. куб. м на загальну суму 719319,86 грн..

Виплата вартості газу була проведена з порушенням встановленого строку оплати, що стало підставою для подання позовної заяви.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статі 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України.

За приписами частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до наданого Позивачем розрахунку пеня за період з 14.11.2012 року по 04.01.2013 року склала 3347,95 грн., з 14.12.2012 року по 11.01.2013 року - 6284,15 грн.; 3% річних з 14.11.2012 року по 04.01.2013 року - 671,28 грн., з 14.12.2012 року по 11.01.2013 року - 1259,10 грн.; 7% штрафних з 14.11.2012 року по 31.12.2012 року - 10994,43 грн.; інфляційні з листопада 2012 року по грудень 2012 року - 156,75 грн., за грудень 2012 року - 1124,51 грн..

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення закріплено і в пункті 1 статті 233 Господарського кодексу України. Крім того, в зазначеній статті встановлено, що повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено право господарського суду, приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно пункту 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи сплату Відповідачем основної суми боргу, місцевий господарський суд зменшив розмір пені за період з 14.11.2012 року по 10.01.2013 року до 2500,00 грн. і 7% штрафу до 3000,00 грн..

Натомість, приймаючи рішення, суд не врахував майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні та інші інтереси сторін. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим обома сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Але, судом було враховано лише ступінь виконання зобов'язання боржником та те, що порушення зобов'язання не завдало значних збитків Позивачу.

Колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції не правомірно застосовано норми статті 233 Господарського кодексу України, але неповністю вивчені всі обставини, які передбачені цією статтею.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процессуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій Відповідач у відзиві на позовну заяву послався на важке фінансове становище та обставини, що ускладнюють виконання Договорів, але ні до відзиву на позовну заяву, ні на ухвалу суду апеляційної інстанції, не надав доказів на підтвердження своїх доводів.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 «Про судове рішення», господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судоми. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Викладення у судовому рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судом першої інстанції не були враховані посилання Позивача та його фінансове становище. Крім того, господарський суд при винесені рішення не врахував довгий строк прострочення Позивача в оплаті за отриманий товар (майже 2 роки).

З урахуванням вищевикладеного рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2014 року підлягає зміні в частині стягнення пені у сумі 9632,11 грн. та штрафних санкцій у сумі 10994,43 грн..

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на Відповідача, а за розгляд апеляційної скарги на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2014 року у справі №904/3623/14 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2014 року у справі №904/3623/14 змінити в частині стягнення пені у сумі 9632,11 грн. та штрафних санкцій у сумі 10994,43 грн. виклавши другий та третій абзац резолютивної частини в наступній редакції:

Стягнути з Комунального підприємства Царичанської районної ради "ФАКЕЛ" (код ЄДРПОУ: 32547562; Місцезнаходження: 51000, Дніпропетровська область, смт. Царичанка, вул. Комсомольська, 126а) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ: 20077720; Місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) пеню у сумі 4816,05 грн.; 7% штрафу у сумі 5497,22 грн.; інфляційні втрати у сумі 1281,26 грн.; 3% річних у сумі 1930,39 грн.; судовий збір за розгляд позовної заяви у сумі 1827,00 грн..

Стягнути з Комунального підприємства Царичанської районної ради "ФАКЕЛ" (код ЄДРПОУ: 32547562; Місцезнаходження: 51000, Дніпропетровська область, смт. Царичанка, вул. Комсомольська, 126а) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ: 20077720; Місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 622,82 грн..

Виконання постанови щодо видачі наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.12.2014 року.

Головуючий суддя В.І. Крутовських

Суддя Г.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко