Постанова № 41825790, 18.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2014 рокусправа № 804/12427/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Долідзе А.О. дов від 30.09.2013

відповідача: - Лашкун А.І. дов від 05.09.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року

у справі № 804/12427/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Модем ЛТД»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Модем ЛТД» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області:

- від 10.09.2013 № 0002192201 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2012 рік на суму 735 409 грн.;

- від 10.09.2013 № 0002202201 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 7 461 грн.;

- від 10.09.2013 № 0002212201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 265 392 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 132 696 грн. (всього 398 088 грн.);

- від 10.09.2013 № 0002222201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 188 175 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 47 043,75 грн. (всього 235 218,75 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не відповідають фактичним обставинам, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Постанову суду мотивовано тим, що позивачем доведено наявність реальних правових наслідків та господарської мети по правочинам з ПП ВКФ «Експостач» та ТОВ «Текстильстар». Як зазначив суд першої інстанції, порушення в оформленні товарно-транспортних накладних не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки з інших даних вбачається, що фактичний рух активів чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку із його господарською діяльністю мали місце.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на витребування перевіряючими під час проведення перевірки сертифікатів відповідності поставлених товарно-матеріальних цінностей, сертифікатів якості, висновків санітарно-епідеміологічної експертизи, судом зазначено, що даний факт спростовується листуванням між позивачем та відповідачем, разом з тим, відсутні докази того, що позивач відмовився надати зазначені документи.

В будь-якому випадку наявність або відсутність сертифікатів відповідності та висновків санітарно-епідеміологічної експертизи не свідчать про не дотримання платником податків вимог податкового законодавства.

Також судом зазначено, що висновок відповідача про заниження позивачем задекларованого показника у рядку 03 Декларації з податку на прибуток підприємства «Інші доходи» у загальній сумі 1 068 240 грн. за рахунок не включення до складу доходів вартості безоплатно отриманих від невстановлених осіб товарно-матеріальних цінностей з урахуванням сум ПДВ у складі їх вартості, є необґрунтованими, оскільки п.135.1 ст. 135 ПК України передбачено, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, у тому числі, з інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 ст. 135 ПК України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції проігноровано посилання відповідача на відсутність трудових та матеріальних ресурсів у контрагентів позивача, недекларування цими контрагентами податкових зобов'язань, помилки у товарно-транспортних накладних, відсутність сертифікатів відповідності (походження) поставлених ТОВ «Текстильстар» товарно-матеріальних цінностей, з яких можна було б встановити їх виробника, та сертифікати якості на відповідність поставленої ТОВ «Текстильстар» продукції технічним умовам та/або державним стандартам України, а також висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо таких товарно-матеріальних цінностей про їх безпечність для життя та здоров'я людей, можливість їх використання в Україні, а в отриманні робіт та послуг від ПП ВКФ «Експостач» у ТОВ фірма «Модем Лтд» була відсутня ділова мета. Також відповідач посилається на неможливість визначення місця поставки товарно-матеріальних цінностей, визначення хто із сторін договору був відповідальним за здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, тобто не податківцями не встановлено спосіб та сам факт виконання навантажувально-розвантажувальних робіт щодо придбаних товарно-матеріальних цінностей.

ТОВ фірма «Модем ЛТД» вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначаючи, що вказана апеляційна скарга не містить достатньої правової аргументації порушення або неправильного застосування Дніпропетровським окружним адміністративним судом норм матеріального права при розгляді даної справи, оскільки скаржник лише вдається до перерахування окремих норм матеріального права, повністю ігноруючи матеріали справи і ті докази, які надані позивачем на підтвердження власної правової позиції.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Нікопольською ОДПІ проведена виїзна перевірка ТОВ фірма «Модем ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 197/221/19157483 від 16.08.2013 (т.1, а. с.34-83).

Згідно висновків перевірки товариством порушено:

- п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2. ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1. ст.139, п.150.1. ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2012 рік на суму 735 409 грн.;

- п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2. ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період з 01.01.2012 по 31.12.2012 на загальну суму 265 392 грн., в тому числі: за І півріччя 2012 року - в сумі 416671 грн.; за 3 квартали 2012 року - в сумі 419 828 грн.; за 2012 рік - в сумі 265 392 грн.

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.10. ст.210 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість в період з 01.01.2012 по 31.12.2012 на загальну суму 188 175 грн., в тому числі: за жовтень 2012 року на суму 173514 грн.; за листопад 2012 року на суму 14 661 грн.

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 податкової декларації) за грудень 2012 року на суму 7 461 грн.;

Як зазначено в акті перевірки, перевіркою повноти обчислення податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 встановлено заниження підприємством доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування, в загальній сумі 1068240,00 грн., заниження валових витрат в сумі 930941,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 265392 грн. Оскільки у періоді, що перевірявся, позивач мав від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 735409 грн., перевіркою встановлено його завищення в сумі 735409 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на відсутність ознак реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП ВКФ «Експостач» та ТОВ «Текстильстар».

При цьому відповідач виходив з досліджених первинних документів, поданих позивачем на підтвердження вказаних правовідносин, а також інформації, отриманої від податкових органів щодо контрагента позивача ПП ВКФ «Експостач» (акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 10.12.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ВКФ «Експостач»»).

Стосовно правовідносин позивача з ПП ВКФ «Експостач» податковим органом встановлено, що на порушення Цивільного кодексу України між вказаними особами в одному укладеному договорі № ЕКС-МО 2 від 02.01.2013 об'єднано (суміщено) декілька різних видів цивільно-правових договорів: купівлі-продажу (поставки), підряду та надання послуг. За висновком відповідача один і той самий договір не можу бути одночасно і договором купівлі-продажу і договором підряду і договором про надання послуг, адже вони регулюють різні види зобов'язань. Крім того, конкретні умови постачання товарно-матеріальних цінностей в договорі не зазначені, будь-які документи із зазначенням умов поставки від ПП ВКФ «Експостач» на адресу позивача під час перевірки не надані. При дослідженні виконання договору відповідачем встановлено, що транспортування товару здійснювалось автотранспортом покупця (позивача), проте, подана товарно-транспортна накладна від 05.01.2012 не відповідає ознакам первинного документу, тому що не містить обов'язкових реквізитів, передбачених ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На підставі укладеного договору неможливо визначити, хто є відповідальним за здійснення навантаження придбаного товару в автотранспорт покупця. Також позивачем не надано документальних доказів, що придбані товарно-матеріальні цінності від ПП ВКФ «Експостач» вироблені в Україні, тому такі ТМЦ потребували висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Крім того, не надано сертифікати відповідності (походження) поставлених ТМЦ та сертифікати якості ні відповідність поставленої продукції технічним умовам та/або державним стандартам України. Досліджуючи акт приймання-передачі виконаних обумовлених договором робіт (послуг), відповідач встановив відсутність їх зв'язку з господарською діяльністю позивача, виходячи відсутності у позивача потреби в отриманні від ПП ВКФ «Експостач» відповідних послуг.

Стосовно правовідносин позивача з ТОВ «Текстильстар» відповідач також встановив не підтвердження складеними первинними документами факту здійснення господарських операцій між вказаними особами. При цьому податковий орган виходив з того, що будь-які документи із зазначенням умов поставки товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Текстильстар» не надані. Податкові накладні містять посилання на дату укладених договорів від 13..02.2012, 24.02.1012, 03.03.2012, 24.05.2012, 22.06.2012, 03.08.2012, але без зазначення номеру та виду цивільно-правових договорів. Посилаючись на ст..208 ЦК України, відповідач зазначив, що правочини між юридичними особами слід вчиняти у письмовій формі, проте із поданих до перевірки документів не можливо визначити факт укладення відповідних договорів. Документи на підтвердження транспортування товару для проведення перевірки не надано. Виходячи з інформації, яка міститься в податкових накладних, відповідач зробив висновок, що поставлена на адресу позивача продукція не є походженням з України, тому потребує висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Також не надано сертифікати відповідності (походження) поставлених ТМЦ та сертифікати якості ні відповідність поставленої продукції технічним умовам та/або державним стандартам України.

Виходячи з наведених обставин, податковий орган дійшов висновку про завищення валових витрат з операцій із вказаними підприємствами, а також про заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, оскільки фактично позивачем було безоплатно отримано товари від невстановлених осіб.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 відповідачем встановлено завищення задекларованого залишку від'ємного значення ПДВ по рядку 24 Декларації у сумі 7461 грн., заниження податку на додану вартість за вказаний період на суму 188175 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на наступне.

Виходячи з встановлених вище взаємовідносин позивача з ПП ВКФ «Експостач», відповідач встановив факт завищення податкового кредиту за січень 2012 року на суму 69397,58 грн.

По взаємовідносинам з ТОВ «Текстильстар» завищення податкового кредиту за період лютий-листопад 2012 року на загальну суму 116791,62 грн.

Крім того, відповідачем встановлено, що позивачем двічі віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбаних товарно-матеріальних цінностей від ТОВ Українсько-Латвійське ТОВ з ІІ «Екстра-Пластик» у розмірі 6042,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1007,00 грн., в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2012 року у сумі 1007,00 грн.

За березень 2012 року позивачем до реєстру отриманих податкових накладних включені податкові накладні, податок на додану вартість за якими включені до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за березень 2012 року в загальному розмірі 1550,42 грн., виписаних ТОВ «Дніпро-Трейд», але в бухгалтерському обліку позивача не відображено здійснення господарських операцій з вказаним підприємством, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за березень 2-12 року у сумі 1550,42 грн.

У травні 2012 року позивачем придбано товар у ТОВ «Промдетальсервіс» на загальну суму 20403,10 грн. з ПДВ. В бухгалтерському обліку операція відображена в частині вартості товарів без ПДВ у розмірі 17002,58 грн., пор рахунку №64 «Розрахунки за податками» (по ПДВ) - в часині ПДВ в складі вартості товару - 3400,51 грн.

За придбаний товар позивач перерахував у травні 2012 року на рахунок ТОВ «Промдетальсервіс» грошові кошти на загальну суму 35969,65 грн. (з урахуванням кредиторської заборгованості в сумі 15466,55 грн.). ТОВ «Промдетальсервіс» в травні 2012 року виписані податкові накладні, податок на додану вартість за якими включено позивачем до складу податкового кредиту травня 2012 року на загальну суму 3836,51 грн. Виходячи з вказаних обставин відповідач встановив факт помилкового внесення підприємством до складу податкового кредиту травня 2012 року суми ПДВ у розмірі 436,00 грн.

10.09.2013 на підставі даного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002212201, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 398 088 грн., у т. ч. 265 392 грн. - за основним платежем та 132 696 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.121);

- № 0002192201, яким товариству зменшено розміру від'ємного об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2012 рік на суму 735 409 грн. (т.1, а. с.118);

- № 0002222201, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 235 218,75 грн., у т. ч. 188 175 грн. - за основним платежем та 47 043,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.122);

- № 0002202201, яким товариству зменшено розміру від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 7 461 грн. (т.1, а. с.119).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що спірним у даній справі є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат товариства витрат з придбання товарів (робіт, послуг) та формування податкового кредиту за рахунок податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбання товару (робіт, послуг) в межах господарських операцій з контрагентами ПП ВКФ «Експостач» та ТОВ «Текстильстар», реальність яких не підтверджена належним чином, і про заниження у зв'язку з цим податку на прибуток та податку на додану вартість, а також завищення від'ємного значення вказаних податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість підлягають з'ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

У періоді, який перевірявся, ТОВ фірма «Модем ЛТД» мала господарські відносини з:

- ПП ВКФ «Експостач» (Постачальник) за договором № ЕКС-МО 2 від 02.01.2012 щодо придбання продукції (послуг або робіт), за яким позивач придбав у ПП «ВКФ «Експостач» тканину в асортименті, скріпки, пружини, послуги обезжирювання і галтовки на загальну суму 416 385,48 грн. (ПДВ 69 397,58 грн.) (т.1, а. с.124-127). Згідно п.2.1 Договору: продавець передає товар Покупцю по погодженню сторін. Умови поставки FCA (склад постачальника) відповідно Інкотермс 2010 автомобільним транспортом».

- ТОВ «Текстильстар» щодо придбання тканини в асортименті на загальну суму 700743,64 грн. (ПДВ 116 790,61 грн.) на підставі видаткових накладних.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на моменту укладення та виконання означених правочинів контрагенти позивача ПП ВКФ «Експостач» та ТОВ «Текстильстар» мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Виконання відповідних правочинів не заперечується відповідачем, досліджено судом і підтверджується наявними в матеріалах справи документами: видатковими та податковими накладними, актами прийому-здачі робіт (надання послуг), рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, сертифікатами відповідності, висновком санітарно-епідеміологічної експертизи, банківськими виписками та векселем, які свідчать про оплату позивачем товарів та послуг (т.1, а. с.128-208).

Виходячи із змісту перелічених документів вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені означеними вище підприємствами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071.

Посилання відповідача на те, що у податкових накладних, виписаних ТОВ «Текстильстар», не зазначено дати і номеру договору, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України до переліку обов'язкових реквізитів податкових накладних входить «вид цивільно-правового договору» (а не дата і номер договору), а у податкових накладних, виписаних ТОВ «Текстильстар» зазначено: «Договір поставки».

Використання позивачем поставлених підприємствами товарів, послуг у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується.

Отже належним чином оформлені первинні документи, що містяться в матеріалах справи, підтверджують реальність господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами та рух активів у процесі здійснення господарських операцій.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару, надання послуг не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару, надання послуг відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній. Податковим органом не надано суду доказів недійсності вказаного вище правочину, використання придбаного позивачем товару у неоподатковуваних операціях.

Дії позивача та його контрагентів ПП ВКФ «Експостач» та ТОВ «Текстильстар», вчинені на виконання вказаних вище правочинів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів такого виду.

Укладені позивачем правочини з ПП ВКФ «Експостач» та ТОВ «Текстильстар» не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок; відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Посилання відповідача на порушення позивачем норм цивільного законодавства при укладенні договору з ПП ВКФ «Експостач», який містить в собі декілька різних видів цивільно-правових договорів: купівлі-продажу (поставки), підряду та надання послуг, колегія суддів вважає помилковим, таким, що суперечить нормам діючого законлодавства.

Стаття 627 ЦК України встановлює принцип свободи договору, зазначає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.528 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За прямою нормою, яка міститься в ч.2 ст.628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Також колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що згідно ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, а із даних, зазначених в податкових накладних, взагалі неможливо визначити чи укладались договори від 13.02.2012, 24.02.2012, 03.03.2012, 24.05.2012, 22.06.2012 та 03.08.2012 між ТОВ фірмою «Модем ЛТД» та ТОВ «Текстильстар» у письмовій формі.

Наведені доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, з яких вбачається, що у податкових накладних зазначались дати видаткових накладних, а також положеннями ст.181 ГК України, згідно якої допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, правовідносини між позивачем та ТОВ «Текстильстар» здійснювались у спрощений спосіб без укладення письмового договору, у порядку та у спосіб, що передбачений ст.181 ГК України, тобто шляхом виписки видаткових і податкових накладних та їх оплатою.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагентів позивача ПП ВКФ «Експостач» та ТОВ «Текстильстар», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Вищезазначені документи, складені на виконання договірних взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Стосовно посилань податкового органу на ненадання позивачем до перевірки актів приймання-передачі товару сертифікатів відповідності на товар, з яких можна було б встановити їх виробника, та сертифікатів якості на відповідність поставленої ТОВ «Текстильстар» продукції технічним умовам та/або державним стандартам України, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо таких товарно-матеріальних цінностей про їх безпечність для життя та здоров'я людей, можливість їх використання в Україні, а також помилок в товарно-транспортних накладних (не вказана адреса пунктів навантаження та розвантаження, номери та дати доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей, вид пакування, кількість місць, маса брутто, відсутній підпис відповідальної особи від ПП «ВКФ «Експостач»), то, в даному випадку сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

При цьому, колегія суддів зауважує, що статтею 20 ПК України визначені права податкових органів, з аналізу яких вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та контролю щодо сертифікації товарів.

Будь-які висновки контролюючих податкових органів щодо порушень законодавства з сертифікації товарів, ввезених в Україну, законодавства з забезпечення санітарного та епідеміологічного контролю, порушень цивільно-правових норм платниками податків є такими, що здійснюються поза межами повноважень та порушують ст.ст.6, 19 Конституції України, ст.ст.20, 21 ПК України.

Щодо посилань відповідача, що з наданих первинних документів неможливо встановити місце поставки товарно-матеріальних цінностей, а також визначити, хто із сторін договору був відповідальним за здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, то ці доводи є недостатньою підставою для висновку про нереальність (фіктивність) господарських операцій.

Також не може бути достатньою підставою для такого висновку не заповнення всіх обов'язкових реквізитів у товарно-транспортній накладній, враховуючи, крім вищезазначеного, також те, що транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалось власним транспортом позивача (КаМАЗ 5320 державний номер НОМЕР_5 (контейнер), водій ОСОБА_3.) При цьому, у водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, наявність товарно-транспортної накладної взагалі не вимагається згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 №207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», що не суперечить Закону України «Про автомобільний транспорт».

Також відповідач посилається на відсутність зв'язку витрат ТОВ фірми «Модем Лтд» з придбання у ПП «ВКФ «Експостач» послуг з «галтовки» з господарською діяльністю позивача і відсутність у ТОВ фірми «Модем Лтд» потреби та ділової мети в отриманні від ПП «ВКФ «Експостач» таких послуг (оскільки згідно визначення процесу галтовки не може бути здійснений по відношенню до напівфабрикату або вже готового виробу - двоярусних ліжок) та на обрахунки податківців (співвідношення розчиннику нафтового і емалі світло-сірої для обезжирювання металевих кутків, використаних для виробництва готової продукції - ліжок двоярусних), на підставі яких зроблено висновок про відсутність необхідності в отриманні послуг зі здійснення обезжирювання металу.

З цих досліджень Нікопольська ОДПІ дійшла висновку, що документальною перевіркою ставиться під сумнів та фактично не підтверджується реальність господарської операції з виготовлення скріпок та пружин, галтування та обезжирювання двоярусних ліжок, здійснених із ПП «ВКФ «Експостач», не тільки через недоцільність, але й у зв'язку з їх економічною необґрунтованістю.

Колегія суддів такі висновки відповідача вважає необґрунтованими належними доказами, оскільки, по-перше, для їх здійснення потрібні спеціальні знання і п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України з цього приводу податковим органам надано право залучати у разі потреби фахівців та експертів, проте вказане останнім зроблено не було, фактично висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях (сумнівах), не підтверджених належними доказами.

Крім того, виходячи з правил ведення господарської діяльності, платник податків має право самостійно визначати обсяг послуг, який йому необхідний для забезпечення власної господарської діяльності, а предмет укладеного договору № ЕКС-МО 2 від 02.01.2012 свідчить про безпосередній зв'язок предмету договору із господарською діяльністю позивача. Визначення необхідності та доцільності укладення суб'єктом господарювання будь - яких видів господарських договорів не належить до компетенції податкових органів.

Стосовно висновку відповідача про відсутність у постачальників матеріальних ресурсів для провадження господарської діяльності: власних та орендованих основних засобів (в тому числі адміністративних та складських приміщень, транспортних засобів, техніки для навантажувально-розвантажувальних робіт тощо), який зроблено на підставі даних АС «Податковий блок», колегія суддів зазначає, що посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність доказів порушень відображення позивачем вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку, отже суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП ВКФ «Експостач» та ТОВ «Текстильстар» задекларовані позивачем належним чином.

Щодо недекларування контрагентом (ПП «ВКФ «Експостач» не звітувало за II-ІV квартал 2011 року та І квартал 2012 року з податку на прибуток), то за чинним законодавством зазначена обставина не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту і валових витрат за операціями з таким контрагентом. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також податковим органом не надано суду доказів нереальності господарських операцій, використання придбаних товару та послуг у неоподатковуваних операціях.

Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність та законність своїх висновків щодо нереальності господарських операцій позивача з ПП ВКФ «Експостач» та ТОВ «Текстильстар», викладених в акті перевірки від 16.08.2013.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставним висновок про заниження податку на прибуток в загальній сумі 265392 грн., завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі в сумі 735409 грн., а завищення податкового кредиту на загальну суму 186189,20 грн.

Що решти виявлених порушень при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди 2012 року, а саме: завищення податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ з ІІ «Екстра-Пластик» у сумі 1007,00 грн., з ТОВ «Дніпро-Трейд» у сумі 1550,42 грн., з ТОВ «Промдетальсервіс» - 436,00 грн., колегія суддів, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, вважає висновки відповідача правильним.

Позивачем обставини, викладені в акті перевірки від 16.08.2013, не спростовані, позивач не оскаржує факт завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 2294 грн. у зв'язку з помилковим включенням сум податку до складу податкового кредиту.

Отже підлягають визнанню протиправними і скасуванню частково податкові повідомлення-рішення:

- № 0002222201 - в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 232735,72 грн., у т. ч. 186188,58 грн. - за основним платежем та 46547,14 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0002202201 - в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 6454 грн.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про часткове задоволення позову щодо визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 р. у справі № 804/12427/13 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.09.2013 № 0002192201, від 10.09.2013 № 0002212201.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області:

від 10.09.2013 № 0002202201 в частині зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 6 454 грн.;

від 10.09.2013 № 0002222201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 232735,72 грн., із яких 186188,58 грн. - основний платіж, 46547,14 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко