Ухвала суду № 41825330, 04.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 р.Справа № 816/3793/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2014р. по справі № 816/3793/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Ті.Ел."

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

01 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай.Ті.Ел." (далі по тексту - ТОВ "Ай.Ті.Ел", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.09.2014 р. №0004272203/1753, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (надалі - ПДВ) у сумі 6206,25 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 р. по справі № 816/3793/14 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 15.09.2014 р. №0004272203/1753.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Ті.Ел." (ідентифікаційний код 32945960) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року по справі № 816/3793/14, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем не надано договору про поставку товару від ТОВ «ІТ-Інфраструктура»; надані товарно-транспортні накладні не дають можливості визначити, який саме товар перевозився. Крім того, ТОВ «ІТ-Інфраструктура» не відобразило у податковій звітності податкових зобов'язань з ПДВ, що виникли за результатами відносин із позивачем по справі. Враховуючи викладене, вважає, що надані позивачем первинні документи не підтверджують факту отримання товару від вказаного постачальника, а відтак, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму за листопад 2012 року в розмірі 4965 грн. У зв'язку з чим наполягає на правомірності прийняття спірного податкового повідомлення - рішення від 15.09.2014 р. №0004272203/1753 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ІТ-Інфраструктура» підтверджуються не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами (рахунок, прибуткова накладна, податкова накладна, видаткова накладна), які відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Пояснив, що в подальшому придбаний у вказаного постачальника товар (сервер) був реалізований позивачем ПП «ВТК «Лукас», що підтверджується первинними документами та відповідним листом останнього. Вказує на те, що чинним законодавством (ст.205, ч.1 ст.206, ст.638 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.181 Господарського кодексу України) дозволено укладення договорів в усній формі, а тому посилання відповідача на ненадання позивачем до матеріалів справи письмового договору із ТОВ «ІТ-Інфраструктура» не є підставою для визнання безтоварними відносин між позивачем та вказаним контрагентом. Пояснив, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.10.2014 р. закрито провадження у справі № 524Є8528/14-п про адміністративне правопорушення відносно директора ТОВ «Ай.Ті.Ел.» ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП (порушення правил податкового обліку), порушене на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, складеного інспектором Кременчуцької ОДПІ за результатами перевірки позивача. Враховуючи викладене, вважає безпідставним оскаржуване податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 27) ТОВ "Ай.Ті.Ел." (ідентифікаційний код 32945960; місцезнаходження: вул. І Приходька, 57, кв. 2, м. Кременчук, Полтавська область) зареєстроване як юридична особа 30.04.2004 р. Види діяльності за КВЕД-2010: оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; виробництво комп'ютерів і периферійного устаткування; виробництво електронної апаратури побутового призначення для приймання, записування та відтворювання звуку й зображення; ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування; роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; установлення та монтаж машин і устаткування. Позивач є платником ПДВ, на підтвердження чого Кременчуцькою ОДПІ видано свідоцтво №23705295 (а.с. 26).

В період з 13.08.2014 р. по 19.08.2014 р. працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Ай.Ті.Ел." з питання взаємовідносин з ТОВ "ЕКТ-Сервіс" за червень 2011 року та ТОВ "ІТ-Інфраструктура" за листопад 2012 року, результати якої оформлено актом від 26.08.2014 №2084/16-03-22-03-08/32945960 (а.с. 18-23).

Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит всього у сумі 45 545,00 грн., в тому числі у червні 2011 року на суму ПДВ 40 580,00 грн. (визначена сума грошових зобов'язань по ПДВ за червень 2011 року у розмірі 40 580,00 грн. перевищує термін 1 095 днів, що настає за граничним строком сплати податкових зобов'язань, що звільняє платника від грошового зобов'язання відповідно до ст. 102 Податкового кодексу України) та у листопаді 2012 року на суму ПДВ 4 965,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 15.09.2014 року було винесене податкове повідомлення-рішення (форма "Р") №0004272203/1753 (а.с. 24), яким ТОВ "Ай.Ті.Ел." збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 6206,25 грн., у тому числі: 4965,00 грн. - за основним платежем та 1 241,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми в розмірі 4965 грн. за результатами відносин із ТОВ "ІТ-Інфраструктура" та відсутності підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту листопада 2012 року суми ПДВ у розмірі 4965,00 грн. за результатами відносин із ТОВ "ІТ-Інфраструктура", які відповідач вважає безтоварними.

У свою чергу, підставою для такого висновку слугувало твердження про наявність розбіжності між податковим кредитом ТОВ "Ай.Ті.Ел." та податковими зобов'язаннями його контрагента ТОВ "ІТ-Інфраструктура" за листопад 2012 року, яка, на думку відповідача, виникла у зв'язку з тим, що контрагентом позивача в Додатку 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" Розділ І "Податкові зобов'язання" податкової декларації за листопад 2012 року №9080432985 від 20.12.2012 р. не відображено взаємовідносини з ТОВ "Ай.Ті.Ел.".

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача необґрунтованими та такими, що не є підставою для збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ, з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, при цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у листопаді 2012 року позивачем було придбано у ТОВ "ІТ-Інфраструктура" сервер DELL PowerEdge R420/2x Intel Xeon E5-2407 2.20GHz, 10M Cache, 6.4GT/s QPI, No Turbo, 4C, 80W/16GB (2x8GB RDIMM, 1600 MHz, Standart Volt, Dual Rank) RAM/DVD+/-RW/4x 1TB NL SAS 6Gbps 7.2K 3.5 HD Hot Plug/PERC H710 Integrated RAID Controller, 512MB NV Cache/iDRAC7 Enterprise/2xPSU 550W/3Yr ProSupport and Next Business Day On-Site Service.

При цьому письмовий договір між контрагентами не укладався. Право на включення суми ПДВ у розмірі 4965,00 грн. за даною господарською операцією позивач підтверджує податковою накладною №259 від 15.11.2012 р. (а.с. 70). На підтвердження факту отримання товару позивачем надано до матеріалів справи копії рахунку №А1319076 від 14.11.2012 р. (а.с. 68) та накладної №А1319076 від 21.11.2012 р. (а.с.69).

Фактичне транспортування придбаного позивачем товару здійснювалося перевізником ТОВ "Нова пошта" згідно з товарно-транспортною накладною №20 0000 0642 8985 від 22.11.2012 р., копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 71), що також підтверджується листом ТОВ "Нова пошта" вих. №24861 від 23.10.2014 р. (а.с. 94).

Оплата за поставлений товар здійснювалася у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно платіжного доручення №2155 від 15.11.2012 р. на суму 29790,00 грн. (а.с. 72). Заборгованість по розрахункам між контрагентами відсутня.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Доводи відповідача щодо недоліків у заповненні товарно-транспортних накладних, а саме неможливості встановити зі змісту ТТН, який саме товар перевозився, не є підставою для позбавлення платника податків, у даному випадку позивача, права на податковий кредит, оскільки відомості, вказані у товарно-транспортній накладній щодо вмісту відправлення (оргтехніка оголошеною вартістю 10000 грн., вантажовідправника (ТОВ «ІТ-Інфраструктура») та вантажоодержувача (ТОВ «Ай.Ті.Ел.») не суперечать іншим первинним документам, складеним в ході господарської операції з придбання сервера у вказаного продавця, які дають змогу ідентифікувати контрагента, містять достатні дані про зміст господарської операції, та своїй сукупності свідчать про фактичне здійснення такої операції.

В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому окремі неточності у заповненні товарно-транспортної накладної не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення суми ПДВ у складі вартості придбаного товару до складу податкового кредиту.

Щодо посилань відповідача на ненадання до перевірки письмового договору із ТОВ «ІТ-Інфраструктура», колегія суддів зазначає, що чинним законодавством (ст.ст.205, 206, 638 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.181 Господарського кодексу України) не заборонено укладення договору (вчинення правочину) в усній формі, у випадку, якщо такий договор, як це мало місце у спірних відносинах, повністю виконується сторонами з його укладенням та не потребує нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, придбаний товар позивач використав у власній господарській діяльності шляхом його подальшого продажу ТОВ "Лукас" з метою отримання прибутку, що відображено у наданих суду документах первинного бухгалтерського обліку (довіреність на отримання ТМЦ, видаткова накладна, податкова накладна, лист ПП «ВТК «Лукас»), копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 96-99).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що господарські операції між ТОВ «Ай.Ті.Ел.» та продавцем ТОВ «ІТ-Інфраструктура», є такими, що належним чином підтверджені первинними документами, а результати господарської операції з придбання сервера у вказаного контрагента, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на час фактичного здійснення господарських операцій ТОВ "ІТ-Інфраструктура" було зареєстрованим суб'єктом господарської діяльності, відомостей про скасування державної реєстрації статусу платника ПДВ у контрагента позивача акт податкової перевірки та матеріали справи не містять.

Згідно з п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 (далі по тексту - Порядок №984) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

З приводу посилань відповідача на розбіжності між даними податкового кредиту ТОВ «Ай.Ті.Ел.» та податкових зобов'язань ТОВ «ІТ-Інфраструктура», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач ТОВ «Ай.Ті.Ел.», не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни контрагентів своїх контрагентів, що виконували роботи за його замовленням, та постачали товари, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Згідно зі ст. 17 Закону України №3477-IV від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Крім того, колегія суддів зауважує, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08.10.2014 року по справі № 524/8528/14-п закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (директора ТОВ «Ай.Ті.Ел.» у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП (а.с.100-101).

Отже, відсутність у діях директора ТОВ «Ай.Ті.Ел.» правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП (порушення порядку ведення податкового обліку), констатованого у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному державним інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Кременчуцької ОДПІ Рогізною Л.М. при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань взаємовідносин, зокрема, із ТОВ «ІТ-Інфраструктура», за результатами якої було винесено спірне податкове повідомлення-рішення, підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем цілком правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 4965 грн. по реальній господарській операції з ТОВ «ІТ-Інфраструктура», підтвердженій первинними документами, оформленими належним чином, результати якої використано у господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15.09.2014 р. №0004272203/1753 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6206,25 грн., в тому числі 4965 грн. - за основним платежем, 1241,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2014р. по справі № 816/3793/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.