13.10.2014
ЄУН 431/1346/14-к
Провадження № 1-кп/431/128
2014 р.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2014 р. Старобільський районний суд
Луганської області
у складі: головуючого - судді Озерова В.О.,
за участю: секретаря Дубініної О.О.,
прокурора Носаль Т.О.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
потерпілої ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Старобільського районного суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Піщане Старобільського району Луганської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, розлученого, раніше засудженого 13 лютого 2014 року Старобільським районним судом Луганської області по ч. 2 ст. 263 КК України до штрафу в розмірі 595 грн., офіційно не працюючого, проживаючого на АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
встановив:
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення за наступних обставин.
7 квітня 2014 року, приблизно о 8 годині, ОСОБА_1, знаходячись у дворі домоволодіння, розташованим на АДРЕСА_2, де він мешкав, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, скоїв крадіжку велосипеда марки «Україна», вартістю 143 грн. 62 коп., який належав на праві власності ОСОБА_2 Викраденим розпорядився на свій розсуд.
Дії ОСОБА_1 органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна.
Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину визнав повністю, не заперечував таємного викрадення чужого майна за обставин, викладених віще. Щиросердечно кається у вчиненому кримінальному правопорушенні.
28 квітня 2014 року між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України, яку сторони просять розглянути та затвердити.
Згідно угоди про примирення, потерпіла ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 у виді громадських робіт строком на 80 годин.
Враховуючи те, що обвинувачений та потерпіла досягли угоди про примирення, підписали її, причому обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин, та між сторонами досягнута домовленість про призначення обвинуваченому покарання, суд розглядає кримінальне провадження з обвинувальним актом відповідно до положень ст. ст. 468-475 КПК України та, розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно ч. 1 ст. 469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора, судді).
Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.
Обвинувачений ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 заявили суду, що вони цілком розуміють наслідки укладення угоди про примирення.
Судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення. Обвинувачений зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Потерпіла цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, що визначені в п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України, а саме, що наслідком укладення та затвердження угоди про примирення для неї, як потерпілої, є обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст. ст. 394, 424 цього Кодексу, та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
Суд переконався в добровільності укладення сторонами угоди про примирення, тобто, що укладена угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дій будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.
Узгоджені сторонами (обвинуваченим та потерпілою) вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, та заявлені в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, тобто, умови даної угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим відповідають вимогам діючого кримінально-процесуального та матеріального законодавства.
Прокурор у судовому засіданні вважала, що зміст угоди про примирення відповідає положенням діючого законодавства та підлягає затвердженню, а заявлене клопотання щодо постановлення вироку на підставі угоди, задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що угоду про примирення між потерпілою та обвинуваченим належить затвердити, а ОСОБА_1, визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, з призначенням останньому узгодженої сторонами міри покарання.
Вироком Старобільського районного суду Луганської області від 13 лютого 2014 року ОСОБА_1 був визнаний винним та засудженим за ч. 2 ст. 263 КК України до штрафу в розмірі 595 грн. На день винесення вироку ОСОБА_1 вказане покарання не відбув. Кримінальне правопорушення, що розглядається, обвинувачений вчинив протягом невідбутого покарання. У зв'язку із цим суд вважає за необхідне, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, застосувати правила, передбачені ст. 71 КК України та ст. 72 КК України.
У відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення товарознавчої експертизи № 202-55/7 від 24 квітня 2014 року.
Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 350, 369, 370, ч. 2 ст. 373, 374, 468-476, ч. 3 ст. 394, 395 КПК України, суд
ухвалив:
Затвердити угоду про примирення, укладену 28 квітня 2014 року між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1.
ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на 80 (вісімдесят) годин.
Відповідно до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Старобільського районного суду Луганської області від 13 лютого 2014 року у виді штрафу в розмірі 595 грн. і остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді громадських робіт строком на 80 (вісімдесят) годин та штрафу в розмірі 595 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, покарання у виді штрафу виконувати самостійно.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави витрати за проведення товарознавчої експертизи № 202-55/7 від 24 квітня 2014 року в сумі 430 грн. 43 коп. (одержувач: УДКСУ у Старобільському районі/Старо-більський район/24060300, рахунок № 31116115700331, МФО 804013, банк ГУДКСУ у Луганській області, ідентифікаційний код 37858396).
Речові докази: велосипед «Україна», який знаходиться під охоронною розпискою у потерпілої ОСОБА_2, повернути останній.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області через Старобільський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Озеров В.О.
Судове рішення № 41811501, Старобільський районний суд Луганської області було прийнято 13.10.2014. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 431/1346/14-к. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: