Вирок № 41811497, 29.09.2014, Старобільський районний суд Луганської області

29.09.2014

ЄУН 431/2907/14-к

Провадження № 1-кп/431/190

2014 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 р. Старобільський районний суд

Луганської області

у складі: головуючого - судді Озерова В.О.,

за участю: секретаря Дубініної О.О.,

прокурора Стародубцевої О.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Старобільського районного суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сєвєродонецька Луганської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, раніше засудженого 2 квітня 2014 року Старобільським районним судом Луганської області за ч. 1 ст. 289 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого від відбуття покарання з іспитовим терміном 1 рік, офіційно не працюючого, проживаючого на АДРЕСА_1, у вчиненні криміналь ного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

встановив:

12 лютого 2014 року, приблизно о 17 годині, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки ВАЗ-21013, держ. номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Кооперативній с. Курячівка Старобільського району Луганської області, не справився з керуванням автомобіля, виїхав на праве узбіччя де скоїв зіткнення з пішоходом ОСОБА_2, яка рухалася по правому узбіччі в попутному напрямку, в наслідок чого вона отримала тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 73 від 7 березня 2014 року, в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому межмищелкового підвищення правої великогомілкової кістки, садна правої кисті, лівого стегна, обох колінних суглобів, забиття живота. Вказані тілесні ушкодження відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 445/19 від 27 травня 2014 року:

1. В даній дорожній обстановці нормативні (належні) дії водія автомобіля ВАЗ-21013, держ. номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 регламентувалися вимогами п.12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими, він повинен був вибирати таку швидкість свого руху, щоб при впливі на органи управління транспортного засобу (гальмівна система, рульове управління) мати змогу постійно контролювати напрям і траєкторію руху керованого ним транспортного засобу в межах обраної смуги руху.

В умовах даної події нормативні (належні) дії пішохода ОСОБА_2 регламентувалися вимогами п.п.4.1, 4.14 а) Правил дорожнього руху України, згідно з якими, вона повинна була рухатися по пішохідній доріжці, тримаючись правої сторони, при цьому, виходити на проїжджу частину, не впевнившись у відсутності небезпеки, їй заборонялося.

2. В умовах даної пригоди водій автомобіля ВАЗ-21013, держ. номер № НОМЕР_1, ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-тра н с портній пригоді, шляхом належного виконання з його боку вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України.

3. В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ-21013, держ. номер НОМЕР_1, ОСОБА_1, що не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору перебували в причинному зв'язку з виникненням аварійної ситуації і настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину визнав повністю, не заперечував порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій тілесні ушкодження за обставин, викладених віще. Щиросердечно кається у вчиненому злочині.

У судовому засіданні, відповідно до ст. 349 КПК України, було визнано недоцільним дослідження інших доказів по справі, а саме показань потерпілої, а також письмових доказів, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності позиції обвинуваченого. Крім того, показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи та ним не оспорюються. У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 доведена матеріалами справи.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані органами досудового слідства по ч. 1 ст. 286 КК України, так як в судовому засіданні було встановлено, що він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

По справі був заявлений цивільний позов прокурором Старобільського району Луганської області в інтересах КУ «Старобільське РТМО» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат в сумі 1234 грн. 50 коп., понесених закладом охорони здоров'я на лікування потерпілої ОСОБА_2 в хірургічному відділенні № 1 КУ «Старобільське РТМО».

Суд, допитавши обвинуваченого, вислухавши думку прокурора, вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що виник раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, а так само визнав суму витрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілої ОСОБА_2

Сума витрат, заявлена ??в позові, а саме 1234 грн. 50 коп., підтверджується довідкою КУ «Старобільське РТМО» № 01-10/1090 від 18 вересня 2014 року, в якій зазначено, що ОСОБА_2 знаходилася на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні № 1 КУ «Старобільське РТМО» з 12 по 15 лютого 2014 року, де на її лікування було витрачено 1234 грн. 50 коп.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позов прокурора Старобільського району Луганської області в інтересах КУ «Старобільське РТМО» підлягає повному задоволенню.

При призначенні виду покарання ОСОБА_1 суд, у відповідності до ст. ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. ОСОБА_1 раніше судимий, неодружений. За місцем проживання характеризується позитивно. Офіційно не працює. На обліку у лікаря-нарколога або у лікаря-психіатра не перебуває.

До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування потерпілій ОСОБА_2 завданого збитку.

До обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, суд відносить вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння

Виходячи з викладеного, враховуючи, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 діяння є злочином невеликої тяжкості, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 ст. 69 КК України, суд не вбачає.

Вироком Старобільського районного суду Луганської області від 2 квітня 2014 року ОСОБА_1 був визнаний винним та засуджений по ч. 1 ст. 289 КК України до обмеження волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік. Кримінальне правопорушення, що розглядається, ОСОБА_1 вчинив до винесення попереднього вироку. У зв'язку з цим, суд вважає необхідним, при призначенні обвинуваченому остаточного покарання, застосувати правила ч. 4 ст. 70 КК України.

Беручи до уваги можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_1 без відбування покарання, оскільки останній щиро покаявся та активне сприяв розкриттю злочину, за місцем проживання характеризується позитивно, матеріальних претензій від потерпілої ОСОБА_2 до нього немає, суд приходить до висновку про можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням у порядку, передбаченому ст. 75 КК України, з покладанням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

У відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення автотехнічної експертизи № 445/19 від 27 травня 2014 року.

Питання про речові докази по справі були вирішені вироком Старобільського районного суду Луганської області від 2 квітня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, визначити остаточно покарання ОСОБА_1, шляхом поглинання менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Старобільського районного суду Луганської області від 2 квітня 2014 року, у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, установивши іспитовий строк 2 (два) роки.

У відповідності до ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-вико навчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 у вигляді особистої поруки залишити без зміни до набрання вироку чинності.

Цивільний позов прокурора Старобільського району Луганської області в інтересах КУ «Старобільське РТМО» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров'я на лікування потерпілої ОСОБА_2, задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь КУ «Старобільське РТМО» витрати, понесених закладом охорони здоров'я на лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі 1234 грн. 50 коп. (реквізити КУ «Старобільське РТМО»: р/р 35418001033139, МФО 804013, ГУДКСУ в Луганській області, код 01983714).

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 492 грн. за проведення автотехнічної експертизи № 445/19 від 27 травня 2014 року (Одержувач: УДКСУ у Старобільському районі/Старобільський район/24060300, рахунок № 31116115700331, МФО 804013, банк ГУДКСУ у Луганській області, ідентифікаційний код 37858396).

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області через Старобільський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Озеров В.О.