Постанова № 41803013, 03.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

03 грудня 2014 року 14:03 №826/17928/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» додержавної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2014 №153026552207 та від 05.11.2014 №153526552203,На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 грудня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2014 №153026552207 та від 05.11.2014 №153526552203.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 17.10.2014 №26-55-22-07/34478187, необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.11.2014 №153026552207 та від 05.11.2014 №153526552203. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 17.10.2014 №26-55-22-07/34478187 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 05.11.2014 №153026552207 та від 05.11.2014 №153526552203 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна»:

пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 131 570,00 грн.;

статті 321 розділу XV Податкового кодексу України, призвело до заниження податкового зобов'язання по збору за використання радіочастотного ресурсу України за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 у розмірі 2 475,40 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 17.10.2014 №26-55-22-07/34478187 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 05.11.2014 №153026552207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 164 463,00 грн., у тому числі: 131 570,00 грн. - основний платіж, 32 893,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 05.11.2014 №153526552203, яким позивачеві визначено штрафні санкції за платежем: збір за користування радіочастотним ресурсом у розмірі 3 094,25 грн., у тому числі: 2 475,40 грн. - основний платіж, 618,85 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 17.10.2014 №26-55-22-07/34478187 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Спецелеваторбуд» за договором від підряду від 13.02.2013 №27/13.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Спецелеваторбуд» (підрядник) укладено договір підряду від 13.02.2013 №27/13, відповідно до якого підрядник бере на себе зобов'язання виконати підготовчі та будівельні роботи на об'єкті «Елеватор» товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» за адресою: Вінницька область, місто Гнівань, вулиця Привокзальна, 12, а замовник зобов'язаний прийняти закінчені підготовчі та будівельні роботи та сплатити їх вартість відповідно до встановленого порядку та в розмірі, визначеному цим договором.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору підряду від 13.02.2013 №27/13; кошторисного розрахунку до договору, як додатки №1,2; календарного графіку до договору, як додаток №3; податкових накладних за відповідні періоди; актів звірок за відповідні періоди; актів прийняття виконаних робіт за відповідні періоди; підсумкових відомостей ресурсів за відповідні періоди; довідок вартості виконаних робіт за відповідні періоди; банківських виписок; декларації про готовність об'єкта до експлуатації; дозволів на експлуатацію; свідоцтва про право власності.

Позиція державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві у спірних правовідносинах ґрунтується на акті державної податкової інспекції у місті Одеса від 18.02.2014 №45/15-53-22-03/32190411 «Про результати проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Спецелеваторбуд» щодо документального підтвердження господарських відносин із товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТ-Трейдінг», їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень 2013 року».

При цьому, відповідного акту державної податкової інспекції у місті Одеса від 18.02.2014 №45/15-53-22-03/32190411 відповідачем суду не надано, доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок взаємовідносин позивача із товариством з обмеженою відповідальністю «Спецелеваторбуд», суду також не надано.

Разом з тим, позивачем надано суду докази декларування контрагентом своїх грошових зобов'язань.

Аналіз взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Спецелеваторбуд» за договором підряду від 13.02.2013 №27/13 свідчить, що:

- податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача;

- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток;

- під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Спецелеваторбуд».

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Окрім того, з акту перевірки від 17.10.2014 №26-55-22-07/34478187 вбачається, що контролюючий орган вказує на заниження товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» податкового зобов'язання по збору за користування радіочастотним ресурсом за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на загальну суму 2 475,40 грн., з огляду на те, що підприємство мало два дозволи на експлуатацію двох радіоелектронних засобів широкосмугового радіо доступу, у зв'язку з чим на думку перевіряючого повинно було нараховувати та сплачувати за кожен з дозволів окремо.

Разом з тим, суд не може погодитись з вказаними доводами з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 318.1 статті 318 Податкового кодексу України платниками збору є загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі: ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України; ліцензії на мовлення та дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою; дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою, отриманого на підставі договору з власником ліцензії на мовлення; дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою.

Згідно статті 319 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування збором є ширина смуги радіочастот, що визначається як частина смуги радіочастот загального користування у відповідному регіоні та зазначена в ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України або в дозволі на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою для технологічних користувачів та користувачів, які користуються радіочастотним ресурсом для розповсюдження телерадіопрограм.

Відповідно до пунктів 321.3 та 321.4 статті 321 Податкового кодексу України платники збору обчислюють суму збору виходячи з виду радіозв'язку, розміру встановлених ставок та ширини смуги радіочастот по кожному регіону окремо.

Платники збору, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, сплачують збір починаючи з дати видачі ліцензії.

Форму податкового розрахунку збору за користування радіочастотним ресурсом України затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1018 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 №28/18766, в якому сума збору розраховується за завітний місяць.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» склало та подало до податкового органу податковий розрахунок, згідно якого визначило зобов'язання зі сплати збору у розмірі 205 грн. на місяць та було сплачено у строк визначений Податковим кодексом України, що також підтверджується актом перевірки.

Так, згідно до пункту 321.5 статті 321 Податкового кодексу України розрахунки збору подаються платниками збору до контролюючих органів у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

Отже, кількість дозволів на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою не впливає на розмір збору за користування радіочастотним ресурсами, платники збору обчислюють суму збору, виходячи, зокрема, з виду радіозв'язку та ширини смуги радіочастот по кожному регіону окремо.

Аналогічна позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 у справі №826/5632/14.

Враховуючи, що дозволи від 23.11.2012 №ШПС-05-0092782 та від 23.11.2012 № ШПС-05-0092783 видані на однакову ширину смуги - 20мГц, у одному і тому ж регіоні село Велика Вулига Тиврівського району Вінницької області, існування двох таких дозволів не впливає на розмір нарахованого товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» збору за використання радіочастотного ресурсу України, а тому доводи відповідача про порушення позивачем приписів статті 321 Податкового органу спростовуються матеріалами справи.

Доказів щодо різного виду радіозв'язку відповідач суду не надав.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Спецелеваторбуд» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також не доведено заниження позивачем збору за використання радіочастотного ресурсу України на загальну суму 2 475,40 грн.; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.11.2014 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2014 №153026552207 та від 05.11.2014 №153526552203, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 05.11.2014 №153026552207 та від 05.11.2014 №153526552203.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.