Постанова № 41803010, 21.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 листопада 2014 року №826/14900/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

приватного підприємства «Бонвояж»

до

державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013 №0003512210,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Бонвояж» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013 №0003512210.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено перевірку приватного підприємства «Бонвояж» без дотримання вимог пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі хибних висновків акту перевірки від 05.07.2013 №246/22-20/32660669 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Столична торговельна агенція», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013 №0003512210. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 05.07.2013 №246/22-20/32660669 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013 №0003512210 через відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом – товариством з обмеженою відповідальністю «Столична торгівельна агенція».

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено позапланову документальну невиїзну перевірку приватного підприємства «Бонвояж» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Столична торгівельна агенція», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2012 по 30.06.2012.

Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Бонвояж» пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 61 666 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 05.07.2013 №246/22-20/32660669 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013 №0003512210, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 77 082,50 грн. у тому числі: 61 666,00 грн. – основний платіж, 15 416,50 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Щодо доводів позивача про відсутність правових підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

За посиланням позивача, директор приватного підприємства «Бонвояж» отримав наказ про проведення перевірки лише 23.07.2013, тобто через 18 календарних днів після того, як перевірка була фактично проведена та був складений акт перевірки, що підтверджується листом державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 15.08.2014 №7892/10/26-5122.

Так, з листа вбачається, що наказ на проведення перевірки був направлений приватному підприємству «Бонвояж» 03.07.2013, проте даний факт спростовується фіскальним чеком, з якого вбачається, що наказ на проведення перевірку був направлений лише 04.07.2013, а перевірка почалась 03.07.2014, тобто, посадові особи контролюючого органу не мали права приступити до проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Аналізуючи доводи позивача щодо протиправності та скасування податкового повідомлення-рішень від 22.08.2013 №0003512210, суд наголошує на наступному.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 05.07.2013 №246/22-20/32660669 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між приватним підприємством «Бонвояж» та товариством з обмеженою відповідальністю «Столична торговельна агенція» за договором від 17.05.2012 №17.

З матеріалів справи вбачається, що між приватним підприємством «Бонвояж» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Столична торговельна агенція» (підрядник) укладено договір від 17.05.2012 №17, відповідно до якого замовник передає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по переведенню котельні з парового режиму на водогрійний згідно розробленої проектної документації вартістю. Обсяги робіт, що підлягають виконанню визначаються протоколом узгодження договірної ціни, який у вигляді додатку є невід’ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 17.05.2012 №17; протоколу узгодження договірної ціни на виконання робіт; довідки про вартість виконаних робіт; акту здачі-приймання робіт до договору; банківської виписки, робочого проекту та технічної документації із виконання відповідних робіт.

У свою чергу, державною податковою інспекцією в Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між приватним підприємством «Бонвояж» та товариством з обмеженою відповідальністю «Столична торговельна агенція» вказано на акт державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 27.09.2012 №3982/22-4/37568634 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Столична торгівельна агенція».

Аналізуючи надані сторонами докази суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснюється господарська діяльність, пов'язана з перетворенням природного газу на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договорів. Вироблена котельнею, що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Баггутівська, 17-21, теплова енергія на підставі укладених договорів постачається для забезпечення мешканців десяти житлових будинків (1736 осіб) та середньої школи (580 осіб), інших споживачів послугами гарячого водопостачання та опалення.

Роботи на підставі договору від 17.05.2012 №17 виконано згідно робочого проекту «перевод парового котла ДКВР-6, 5-13 у водонагрійний режим товариством з обмеженою відповідальністю «Бонвояж» за адресою вулиця Баггутівська, 17-21 в місті Києві», розробленого приватним підприємством ПКБ «Газпрофільпроект», 2012 рік, ліцензія серія АВ №359833.

Після проведення робіт з переведення котла з парового режиму на водонагрійний були проведені налагоджувальні роботи та еколого-технологічні випробування на котлі, за результатами яких був виготовлений відповідний технічний звіт АТЗТ «Укркомплектмонтажналагоджування» та погоджений за №19 Територіальним управлінням держенергоефективності у місті Києві 21.12.2012, позивачем отримано посвідчення про якість виготовлення котла, паспорт котла зареєстровано в Територіальному управління Держгірпромнагляду у Київській області за №2230.

Аналіз матеріалів справи щодо взаємовідносин між приватним підприємством «Бонвояж» та товариством з обмеженою відповідальністю «Столична торговельна агенція», свідчить, що:

- податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача;

- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість;

- під час перевірки приватного підприємства «Бонвояж» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Столична торговельна агенція»;

- доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідач суду також не надав.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між приватним підприємством «Бонвояж» та товариством з обмеженою відповідальністю «Столична торговельна агенція» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги приватного підприємства «Бонвояж» про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013 №0003512210, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 22.08.2013 №0003512210.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.